Справа № 240/9294/20
Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
15 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В.
за участю:
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" про стягнення податкової заборгованості з рахунків у банку, що обслуговують платника податків,
22 червня 2020 року позивач, Головне управління ДПС України в Житомирській області, звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", в якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" податкову заборгованість в сумі 4 448 978,48 грн з рахунків у банку, що обслуговують платника податків.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" 4 448 978,48 грн. податкової заборгованості.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що податкове повідомлення-рішення №0029501413 від 25.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин на суму 3 242 065 грн. є предметом розгляду в суді касаційної інстанції, у зв'язку з чим відповідачем до суду першої інстанції заявлялось клопотання про розгляд справи за участю сторін та клопотання про зупинення провадження у справі.
Крім того, апелянт вказує, що частково податковий борг в сумі 1 113 728,98 грн. відповідачем сплачено в серпні-вересні 2020 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Щодо податкового боргу з орендної плати за землю за січень-квітень 2020 року в сумі 53 724,38 грн. відповідач вказує, що такий борг сплачено ТОВ "Граніт" до відкриття провадження у справі, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити часткового, а рішення суду скасувати в частині, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Граніт" є юридичною особою, з 25.05.2004 перебуває на податковому обліку в Новоград-Волинському управлінні ГУ ДПС у Житомирській області.
Згідно розрахунку податкового органу, за товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" рахується податковий борг на загальну суму 4 483 978,48 грн. (а.с. 4), в тому числі:
- з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в сумі 4 430 254,10 грн., з яких 2 593 652,00 грн. основного платежу, 648 413,00 грн. - штрафна санкція, 1 188 189,00 грн. - пеня;
- з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 53 724,38 грн.
Наявність податкового боргу підтверджується письмовим розрахунком сум податкового боргу, долученого до позовної заяви.
03.01.2019 податковим органом сформовано податкову вимогу №5-54, в якій визначено суму податкового боргу в розмірі 98 671,96 грн.
Оскільки, на думку позивача, ТОВ "Граніт" не сплачено вказаний податковий борг у добровільному порядку, вказані обставини є підставою для звернення до суду з адміністративним позов про стягнення податкового боргу.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного податковим органом, яке є чинним на час розгляду справи судом. Чинною є також і податкова вимога контролюючого органу. З огляду на зазначене за відповідачем рахується податкова заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання протягом установленого строку.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56, абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
З матеріалів справи встановлено, що за висновками акта перевірки №1160/06-30-14-13/13563220 від 2 жовтня 2018 року ТОВ "Граніт", контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0029501413, яким ТОВ "Граніт" нараховано 2 593 652 грн. (залишок - 2464048,25 грн) - основного платежу, 648413,00 грн - штрафних санкцій (а.с.8).
Вищезазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем оскаржувалось у судовому порядку.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі №240/381/19 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2018 року №0029501413 Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Граніт” збільшено суму грошового зобов'язання за платежами: плата за користування надрами для видобування корисних копалин та рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин на 3242065,00 грн.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 21 листопада 2019 року у справі №240/381/19 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області задоволено повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" відмовлено.
З огляду на вказане, податковий борг (грошове зобов'язання) відповідача у сумі 3 112 461,25 грн. вважається узгодженим.
Крім того, у зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого грошового зобов'язання, податковим органом на виконання вимог ст. 129 Податкового кодексу України нараховано пеню в сумі 1 188 189,10 грн., розрахунок якої долучено до матеріалів справи (а.с. 14).
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а саме:
-податкова декларація від 10.02.2020 на суму 61 762,50 грн.;
-податкова декларація від 08.05.2020 на суму 67 841,25 грн.
Судом встановлено, що грошове зобов'язання в загальній сумі 129 603,75 грн. за вищевказаними податковими деклараціями самостійно визначено платником податків відповідно до ст. 54.1 ПК України, а тому є узгодженим, однак не сплачено відповідачем у визначений Податковим кодексом України строк, у зв'язку з чим дане зобов'язання має статус податкового боргу.
Отже, загальна сума податкового боргу за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в загальній сумі складає 4 430 254,10 грн., з яких основний платіж 2 593 652,00 грн., штрафна санкція 648 413,00 грн., 1 188 189,10 грн. пеня.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на висновок експерта №103 від 29.02.2020, призначеної в рамках кримінального провадження №32020060000000025, відритого за фактом умисного ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ "Граніт", а саме заниження податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами.
Апелянт зазначає, що висновком експерта в частині плати за користування надрами за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 на суму 346 881, грн. висновки акта перевірки №1160/06-30-14-13/13563220 від 2 жовтня 2018 ні документально, ні нормативно не підтверджуються. При цьому, в частині порушень законодавства щодо заниження рентної плати за користування надрами за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 висновки акта підтверджуються частково на суму 1 113 728,98 грн., у зв'язку з чим відповідачем сплачено податковий борг в розмірі 1 113 728,98 , що підтверджується платіжним дорученням №742 від 27.08.2020 на суму 500 000,00 грн., №858 від 21.09.2020 на суму 500 000,00 грн., №886 від 30.09.2020 на суму 113 728,00 грн.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, оскільки правомірність прийнятого за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0029501413 не є предметом розгляду даної адміністративної справи, у зв'язку з чим долучений до апеляційної скарги висновок експерта №103 від 29.02.2020, не може слугувати підставою для відмови в задоволення вимоги про стягнення податкового боргу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що грошове зобов'язання за податковим повідомленням рішенням від 25.10.2018 №0029501413 є узгодженим, оскільки постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду 21 листопада 2019 року набрала законної сили та в касаційному порядку не скасована.
При цьому, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2020 року витребувано у позивача інформацію щодо наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" податкового боргу станом на момент відкриття судом першої інстанції провадження по справі (30.06.2020), на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі (18.09.2020) та на момент оскарження рішення відповідачем до суду апеляційної інстанції (26.10.2020).
09.12.2020 до суду надійшла заява Головного управління ДПС у Житомирській області, з якої вбачається, що станом на 30.06.2020 заборгованість відповідача з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення становила 4 430 254,10 грн, станом на 18.09.2020 - 4 004 448,12 грн., станом на 26.10.2020 - 3 456 911,61 грн., про що свідчить витяг з інтегрованої картки платника податків.
Також, позивач вказав, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 47 КАС України, якою визначено процесуальні права та обов'язки сторін, він був позбавлений права на зменшення позовних вимог. Разом з тим, оскільки відповідача був належним чином повідомлений про наявність судової справи, але не скористався правами, визначеними КАС України, щодо подання додаткових доказів, вказане, на думку податкового органу свідчить про визнання відповідачем податкового боргу.
Тобто, судом встановлено, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем сплачено кошти на погашення податкового боргу на суму 500 000,00 грн. за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, що підтверджується платіжним дорученням №742 від 27.08.2020 (а.с. 100).
Вказана обставина підтверджується відомостями з інтегрованої картки платника податків, з якої встановлено, що станом на 18.09.2020 (дата прийняття рішення судом першої інстанції) за відповідачем рахується податковий борг в сумі 4 004 448,12 грн.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було перевірено на момент ухвалення судового рішення розмір боргу та стягнуто з рахунків більшу суму ніж ту, яка існувала станом на 18.09.2020.
Таким чином, сплачена відповідачем сума 500 000, грн. боргу повинна бути виключена із загальної суми боргу по податку за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а тому сума податкового боргу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3 930 254,10 грн.
Щодо стягнення орендної плати з юридичних осіб, суд зазначає наступне.
Положення пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України встановлюють, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, встановлює, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Граніт" подано податкові декларації з плати за землю, а саме: податкову декларацію від 19 лютого 2020 року на суму 2979,51 грн (залишок 496,58 грн); податкову декларацію від 19 лютого 2020 року на суму 212912,40 грн (залишок 53227,80 грн) (а.с.15-18), в яких ТОВ "Граніт" самостійно визначено грошове зобов'язання на загальну суму 215891,91 грн. (залишок - 53724,38 грн) та яке ним не сплачено у строки, визначені Податковим кодексом України.
На підставі вказаних обставин судом апеляційної інстанції встановлено, що за ТОВ "Граніт" рахується податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб на суму 53 724,38 грн.
Разом з тим, в апеляційній скарзі апелянт вказує, що податковий борг з орендної плати за січень-квітень 2020 року в сумі 53 724,38 грн. погашено ТОВ "Граніт" 26.06.2020, тобто до відкриття провадження у справі. Проте, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 17.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, доказ про сплату боргу з орендної плати відповідачем не надано.
Вказана обставина підтверджується платіжним дорученням №473 від 26.06.2020 про сплату відповідачем орендної плати за землю за січень-квітень 2020 року на суму 53 725,00 грн., долученого відповідачем до апеляційної скарги.
Враховуючи вказане, оскільки судом першої інстанції не було перевірено на момент ухвалення судового рішення розмір боргу та стягнуто з рахунків більшу суму ніж ту, яка існувала станом на 18.09.2020, колегія суддів приходить до висновку, що суму податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб на суму 53 724,38 грн. необхідно виключити з загальної суми боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, оскільки судом апеляційної інстанції при розгляді справи враховано платіжне доручення №742 від 27.08.2020 на суму 500 000,00 грн. по податку за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення та платіжне доручення №473 від 26.06.2020 на суму 53 725,00 грн. по податку за орендну плату з юридичних осіб, колегія суддів приходить до висновку, що з загальної суми боргу в розмірі 4 483 987,48 грн. необхідно виключити суму сплаченого відповідачем податкового боргу в розмірі 553 725,00 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача підлягає податковий борг в розмірі 3 930 254,10 грн., а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови, про часткове задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Житомирській області.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на недоведеність обставин, неврахування усіх обставин в справі, що мають значення для її вирішення, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
З матеріалів справи встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідачем сплачено судовий збір в загальній сумі 31 530 грн., відповідно до платіжного доручення №65 від 20.10.2020 на суму 21 020,00 грн. та відповідно до платіжного доручення №1081 від 11.11.2020 на суму 10 510 грн.
Оскільки судом першої інстанції стягнуто з позивача податковий борг в сумі 4 448 978,48 грн., в межах якого оскаржується відповідачем рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України в Житомирській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" підлягає судовий збір в сумі 3 676,21 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" про стягнення податкової заборгованості з рахунків у банку, що обслуговують платника податків скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити частково.
Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" 3 930 254,10 грн. (три мільйони дев'ятсот тридцять тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні десять копійок) податкової заборгованості.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 676,21 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.