Справа № 126/396/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.
15 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року (місце ухвалення рішення - м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Бершадського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.11.2019 №8 про утримання надміру виплачених сум пенсії;
- зобов'язати відповідача повернути утримані з пенсії позивача кошти.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 24.02.2020 матеріали даної адміністративної справи передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №8 від 22.11.2019 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії в частині стягнення з позивача переплати, що утворилась за період з 01.06.2017 по 24.06.2019. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при відсутності фактів зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних відповідач мав право проводити відрахування з пенсії позивача лише за рішенням суду, якого не було.
Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін , суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також встановлено, що позивач з 21 лютого 2013 року працював в ДП «Укрспирт» Бершадське місце провадження діяльності на посаді інженера - теплотехніка І категорії.
Наказом № 1/34-к від 17 січня 2017 року позивача звільнено із займаної посади 19 січня 2017 року у зв'язку зі скороченням штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України).
Не погоджуючись з вказаним наказом та вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернувся до Бершадського районного суду з позовом в якому просив, поновити його на вищезазначеній посаді з 20 січня 2017 року; стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на його користь зарплату за час вимушеного прогулу за період з 20 січня 2017 року по день ухвалення рішення суду.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області №126/471/17 від 10.06.2019, залишеним в силі судами апеляційної та касаційної інстанції, позовні вимоги задоволено частково, а саме:
- поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера-теплотехніка 1 категорії Бершадського місця провадження діяльності Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" з 19.01.2017;
- стягнуто з ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.01.2017 по 10.06.2019 в розмірі 107605,75 грн. В решті вимог відмовлено.
Також, зі змісту довідки №446 від 25.09.2019, вданої ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" вбачається, що позивач був поновлений з 19.01.2017 на роботі згідно наказу №100-1-к від 24.06.2019, виданого державним підприємством на виконання рішення Бершадського районного суду Вінницької області №126/471/17 від 10.06.2019.
З урахуванням зазначеного, розглянувши пенсійну справу ОСОБА_1 , ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення від 22.01.2019 за № 8 про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 01.06.2017 по 31.10.2019 в розмірі 12595,01 грн, шляхом утримання переплати в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.12.2019 до повного погашення.
Позивач, вважаючи, що відповідним рішенням від 22.01.2019 за № 8 про утримання надміру виплачених сум пенсій, порушені його права, адже, на думку позивача, виплата пенсії в більшому розмірі відбулась не з його вини, а відтак, в нього не виникає обов'язку щодо її відшкодування, звернувся зі скаргою на ім'я начальника ГУ ПФУ у Вінницькій області з вимогою скасувати останнє.
За наслідком розгляду вказаної скарги відповідач листом від 20.12.2019 за №3699/Л-10 повідомив позивачу, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 22.01.2019 за № 8 прийняте згідно норм чинного законодавства України.
Не погоджуючись з діями та рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області, позивач 10.01.2020 звернувся зі скаргою на ім'я Голови Пенсійного фонду України, в якій просив винести рішення, яким негайно скасувати рішення відповідача від 22.01.2019 за № 8 та повернути йому незаконно утримані з нього суми пенсії в грудні 2019 року та січні 2020 року.
У відповідь на скаргу від 10.01.2020 заступник департаменту пенсійного забезпечення ПФ України відмовив в задоволенні скарги ОСОБА_1 , вказавши, що утримання надміру виплачених коштів з пенсії позивача проводиться в розмірі 20% пенсії, починаючи з 01.12.2019, як передбачено статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач, вважаючи, що відповідним рішенням від 22.01.2019 за № 8 про утримання надміру виплачених сум пенсій, порушені його права, звернувся до суду з даним позовом.
Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу в частині стягнення надміру виплачених сум пенсії позивача за період з липня по жовтень 2019 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач з моменту поновлення на роботі зобов'язаний був повідомити відповідача про зміну умов, що впливають на виплату пенсій, однак не зробив цього. Відтак, позивач одержав зайві суми пенсії, які в силу положень ст. 103 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" повинен відшкодувати органу, що призначає пенсії.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.
Так, ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено обов'язок пенсіонерів повідомляти органи, що призначають пенсії про зміну умов, що впливають на виплату пенсій.
Зокрема, пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Як встановлено судами та не заперечується сторонами, на виконання рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 10.06.2019 прийнятого по справі №126/471/19, поновлено ОСОБА_1 на роботі з 24.06.2019. При цьому, як стверджує в позовній заяві позивач, про прийняття вищезазначеного наказу йому стало відомо лише 05.07.2019.
Отже, колегія суддів вважає, що в липні 2019 року, згідно приписів ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у позивача виник обов'язок повідомити пенсійний фонд про зміну умов, що впливають на виплату його пенсії.
Однак, із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з його поновленням на роботі позивач звернувся до пенсійного фонду 27.09.2019.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в період з липня 2019 року по жовтень 2019 року позивач не виконав визначеного ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обов'язку.
Відповідно до ч.1,2 ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Отже, обов'язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.
Так, відповідачем прийнято відповідне рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 22.11.2019 №8, яким встановлено отримання ОСОБА_1 переплати пенсії по інвалідності за період з 01.06.2017 по 31.10.2019 в сумі 12 595,01 грн.
Під час розгляду даної справи судом встановлено правомірність прийнятого відповідачем рішення від 22.11.2019 за № 8 в частині стягнення з позивача надмірно отриманих сум пенсії за період з липня по жовтень 2019 року, оскільки позивач своєчасно не звернувся до пенсійного органу та не повідомив останнього про зміну умов, які впливають на виплату його пенсії..
Таким чином, в позивача існує обов'язок щодо відшкодування надмірно отриманих сум пенсії за період з липня по жовтень 2019 року.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що для здійснення відрахування з пенсії позивача обов'язковою є наявність судового рішення, колегія суддів зазначає, що в силу положень ч.1 ст. 50 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ч.1 ст. 103 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку стягуються, зокрема, на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
В даному випадку судом встановлено, що позивач не виконав свого обов'язку та не повідомив відповідача про зміни умов виплати пенсії, що суд розцінює як зловживання з боку останнього, а тому рішення відповідача про стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії за період з липня по жовтень 2019 року є правомірним.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Тож, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.