Справа № 120/2355/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Т.М.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
15 грудня 2020 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення боргу,
в червні 2020 року Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до Квартирно-Експлуатаційного відділу м. Вінниця, у якому просило стягнути з відповідача борг в сумі 3 438 376,52 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що Квартирно-Експлуатаційний відділ м. Вінниці є структурною одиницею Збройних Сил України, утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» зі змінами та доповненнями від 06.10.2015 року: Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування, особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.
Органи місцевого самоврядування, при прийнятті рішень но наданню пільг зі сплати земельного податку, повинні не обходити ст. 14 Закону України про Збройні Сили України, так як, відповідно до ст. 56.21 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Тобто, апелянт вважає, що Збройні Сили України мають пільгу незалежно від прийнятого рішення місцевими органами самоврядування.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, Квартирно - Експлуатаційний відділ м. Вінниця перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI.
Станом на 03.06.2020 року згідно облікової картки платника податків за відповідачем рахується податковий борг 3 438 376,52 грн., що складається з - земельного податку з юридичних осіб, з яких 3 437 577,8 грн. - основний платіж, 798,72 грн. штрафні санкції, 0,00 грн. пеня.
Податковий борг з Земельного податку з юридичних осіб виник на підставі самостійно поданих податкових декларацій з земельного податку з юридичних осіб № 9012251680 від 05.02.2019; №9006404150 від 27.01.2020; № 9008592436 від 30.01.2019; №9059496775 від 29.03.2019; № 9003779761 від 22.01.2020; № 9011041776 від 04.02.2019; №9010145362 від 30.01.2020 та податкових повідомлень - рішень № 0045295401 від 18.09.2018 і № 0045285401 від 18.09.2018.
Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 03.06.2020 податковий борг відповідача складає 3438 376,52 грн., який станом на день розгляду справи не заперечувався відповідачем та у добровільному порядку не сплачений, а тому вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі -ПК України), грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України,у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Як свідчать матеріали справи, податковий борг з Земельного податку з юридичних осіб виник на підставі самостійно поданих податкових декларацій з земельного податку з юридичних осіб № 9012251680 від 05.02.2019 року; №9006404150 від 27.01.2020 року; № 9008592436 від 30.01.2019 року; № 9059496775 від 29.03.2019 року; № 9003779761 від 22.01.2020 року; № 9011041776 від 04.02.2019 року; № 9010145362 від 30.01.2020 року та податкових повідомлень - рішень № 0045295401 від 18.09.2018 року і № 0045285401 від 18.09.2018 року.
Позивачем на адресу КЕВ м.Вінниця направлялась податкова вимога про сплату податкового боргу форми «Ю» № 62097-50 від 03.04.2019 року на суму 193401,56 грн.
Судова колегія вважає безпідставними доводи відповідача, що саме Міністерство оборони України несе відповідальність за податковими зобов'язаннями квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці, оскільки відповідно до статей 15, 16 Податкового кодексу України, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця є платником податків, зборів та обов'язкових платежів і зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Зазначене підтверджується Положенням Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця від 17 грудня 2019 року №278, пунктом 12 якого визначено, що відповідач є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також інші печатки, необхідні для забезпечення діяльності установи та самостійно несе відповідальність за свою діяльність.
Таким чином, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця є окремою юридичною особою, користувачем земельних ділянок, який подав декларацію з плати за землю, а тому і платником цього податку.
Посилання апелянта на статтю 14 закону України "Про Збройні Сили України" №1934-XII, згідно якої земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування, суд вважає безпідставним, оскільки відповідач, як структурний підрозділ Міністерства оборони України, був звільнений від сплати земельного податку до прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, згідно з яким були внесені зміни до Податкового кодексу України та після чого, з урахуванням положень пункту 284.2 статті 284 Податкового кодексу України, в останнього виник обов'язок щодо нарахування та сплати земельного податку за земельні ділянки, розташовані на землях оборони, на загальних підставах.
Суд також звертає увагу, що відповідач не надав відповідного рішення, яким встановлена податкова пільга зі сплати земельного податку, що поширює свою дію на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця.
Таким чином, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Вінниця, який є користувачем земельних ділянок, не має пільги щодо плати за землю.
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця самостійно подавав контролюючому органу декларації з земельного податку, є платоспроможною юридичною особою, а тому зобов'язаний виконувати взяті на себе податкові зобов'язання.
Водночас, недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи та організації, не є підставою для звільнення відповідача від сплати податків.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20.08.2020 у справі №807/1147/16, від 24.11.2020 у справі №807/666/16.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України).
Відповідно до пункту 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно підпункту 19-1.1.22, підпункту 19-1.1.45 пункту 19-1 статті 19 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Судова колегія звертає увагу апелянта, що податкова вимога та податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості не надано.
Враховуючи, що відповідачем заборгованість в добровільному порядку не сплачена, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.