Справа № 560/579/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
14 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Війтовецького селищного голови Степанюка Ігоря Григоровича, Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Війтовецького селищного голови Степанюка Ігоря Григоровича, у якому з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог просила скасувати рішення 55 сесії Війтовецької селищної ради від 18.02.2020 року №176-55/2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Кривачинці гр. ОСОБА_1 » Також просить зобов'язати Війтовецького селищного голову Степанюка І.Г. забезпечити розгляд виконкомом селищної ради заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки прощею 2,0000 га. за межами населеного пункту с. Кривачинці та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Війтовецького селищного голови з заявою (надійшла 17.01.2020 року) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га. з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташовані за межами села Кривачинці Волочиського району Хмельницької області. До заяви позивач додала графічні матеріали (викопіювання місця розташування земельної ділянки), копії паспорта та довідки ІПН.
23.01.2020 року Війтовецьким селищним головою надана відповідь, де вказується на те, що дана земельна ділянка згідно з розпорядженням Волочиської РДА №420/2007 від 31.05.2007 року та додаткової угоди №2 від 10.02.2016 року, укладеної на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області "Про внесення змін до договору оренди землі" №22-5145-СГ від 16.11.2015 року, перебуває в оренді ТОВ "Агро Юг В" та використовується ним для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва.
Рішенням 55 сесії Війтовецької селищної ради сьомого скликання від 18.02.2020 року №176-55/2020 ОСОБА_1 відмовлено у наданні вказаного дозволу.
Підставою для відмови у спірному рішенні зазначається невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відмова мотивована тим, що земельна ділянка, зображена на графічних матеріалах, згідно з розпорядженням Волочиської РДА №420/2007 від 31.05.2007 року та додаткової угоди №2 від 10.02.2016 року, укладеної на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області "Про внесення змін до договору оренди землі" №22-5145-СГ від 16.11.2015 року, передана в оренду ТОВ "Агро Юг В" та використовується ним для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав законні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана позивачем земельна ділянка входить до масиву земель, які раніше були правомірно передані в оренду іншій особі та на даний час використовується нею для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва.
Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки для вирішення звернення ОСОБА_1 законом передбачений місячний строк, і рішення по суті питання було прийняте місцевою радою в межах повноважень та в межах цього строку, надання заявниці 23.01.2020 року повідомлення про перебування земельної ділянки в оренді не є порушенням вимог закону, так як воно не містило відмову у вирішенні заяви про надання дозволу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступні обставини.
Так, ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частин 1, 2, п."а" ч.3 ст.22 Земельного кодексу України, визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно з п.б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.
Відповідно до ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як передбачає ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 6 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Раді міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з ч.5 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до ч.6 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Стаття 33 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.
Абз.2 ч.5 ст.20 ЗК України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33-37 цього Кодексу.
Також, згідно з ч.3 ст.123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, відповідно до розпорядження Волочиської РДА №420/2007 від 31.05.2007 року між Волочиською районною державною адміністрацією та ТОВ "Агро-Юг В" укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: 6820983700:02:009:0001 (номер збігається з номером земельної ділянки щодо якої позивач подала заяву), про що у Державному реєстрі земель вчинений запис №040775000001 від 15.08.2007 року,
Звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства, позивач не надав погодження землекористувача цієї земельної ділянки.
Крім того, колегія суддів зазначає, що надання дозволу на розробку документації із землеустрою у межах земельної ділянки за кадастровим номером 6820983700:02:009:0001 може вплинути на права щодо такої земельної ділянки ТОВ «Агро-Юг В» як законного користувача - орендаря такої земельної ділянки, що узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду при розгляді аналогічних категорій справ. Зокрема Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а зазначив, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.06.2019 по справі №804/4435/16.
В свою чергу, ч.6 ст.118 ЗК України та ч.2 ст.123 ЗК України передбачається, що до клопотання додається погодження землекористувача. В даному випадку такого погодження надано не було. А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що вказане питання підлягало розгляду лише виконавчим комітетом місцевого самоврядування, оскільки Законом України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що вирішення заяв громадян стосовно питання виділення їм земельних ділянок та надання відповідних дозволів вирішується рішеннями органів місцевого самоврядування на їх пленарних засіданнях.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують обставини дослідженні судом першої інстанції та висновки про відмову у задоволенні позову на основі цих обставин.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив правильний висновок щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.