Справа № 240/10104/20
15 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.
розглянувши питання про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а з тих підстав, що в даній справі досліджуються схожі правовідносини в частині застосування інституту строків звернення до суду у спорах стосовно соціального захисту.
При цьому, апелянт зокрема звернув увагу на те, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги, заявлені позивачем, поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України.
Скаржник також вказав на те, що на даний час на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває адміністративна справа 510/1286/16-а предметом розгляду якої є питання фактичного встановлення строкових меж триваючого порушення права у сфері реалізації соціальних прав та застосування процесуальних строків звернення до суду за захистом цих прав.
Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 прийнято до розгляду справу № 510/1286/16-а.
Як слідує зі змісту вказаної ухвали, суд вважає, що виняткова проблема полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання:
1.Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ);статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб" (далі - № 2262-ХІІ), в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
В ухвалі від 26.06.2019 також зазначено і про відсутність з цього питання однозначної практики Верховного Суду України та Верховного Суду.
В той же час, колегією суддів з'ясовано, що відповідачем в апеляційній скарзі порушується питання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ч.3 ст.123 КАС України, оскільки предметом розгляду у даній справі є правовідносини що стосуються постійних соціальних виплат починаючи з 17.07.2018.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що питання, які винесені на розгляд Великої Палати у справі № 510/1286/16-а стосуються умов застосування строків звернення до суду, встановлених процесуальним законом, для фактичного визначення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду, порушуються і в даній справі.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до набрання чинності рішення Верховного Суду за результатами розгляду справи № 510/1286/16-а(№11-345апп19).
Керуючись ст.ст.236, 243, 325, 328, 329 КАС України, суд
клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зупинення провадження у справі - задовольнити.
зупинити провадження в адміністративній справі №240/10104/20 до набрання чинності рішення Верховного Суду за результатами розгляду справи №510/1286/16-а (№11-345апп19).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.