Справа № 560/4563/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
15 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
17 серпня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 28.02.2020.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за Списком №2.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222650001754 від 06.03.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за Списком №2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на посаді молодшої медичної сестри по догляду за психічнохворими Городищенської (Хмельницької) обласної психіатричної лікарні №2 з 01.09.1997 по 10.12.2013.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 28.02.2020.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог в повному обсязі.
Також, в апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Отже, апеляційний розгляд зазначеної категорії справ, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, здійснюється в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що в силу п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи, зважаючи на відсутність необхідності їх виклику для надання пояснень з огляду на обставини справи, підстав для апеляційного розгляду справи у судовому засіданні суд не вбачає, у зв'язку з чим клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.02.2020 ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222650001754 від 06.03.2020 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, про що позивачку повідомлено листом №2200-0301-8/16697 від 03.04.2020.
Позивач, не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, звернулася з адміністративним позовом до суду.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, або трудова книжка відсутня, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З копії трудової книжки позивача судом першої інстанції встановлено, що інформація про періоди роботи ОСОБА_1 з 07.09.1994 по 10.12.2013 внесена відповідно до законодавства.
Також, судом першої інстанції досліджено висновок головного експерта з умов праці ДСЗН ОДА М. Дуденка №05.03-801 від 05.02.2020, яким підтверджено право ОСОБА_1 на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими та вказано про можливість зарахувати позивачу напрацьований нею трудовий стаж (на посадах молодшої медичної сестри-ванщиці з догляду за хворими, молодшої медичної сестри з догляду за хворими) у Городищенській обласній психіатричній лікарні №2 як пільговий за Списком №2.
Згідно довідки №1515 від 21.11.2019, уточнюючої характер роботи, ОСОБА_1 дійсно працювала у Хмельницькій обласній психіатричній лікарні №2 на посаді молодшої медичної сестри-ванщиці з 07.09.1994 по 01.09.1997; з 01.09.1997 по 10.12.2013 на посаді молодшої медичної сестри по догляду за психічними хворими. Повний робочий день. Робота на вказаних посадах передбачена Списом №2 Розділ ХХІV, підрозділом 24в, код 24в-2б.
Отже, з врахуванням вказаного, суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача про відсутність підстав для врахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача та вказав, що ним безпідставно при встановленні стажу роботи, який надає право ОСОБА_1 на отримання пенсії за віком, не враховано періоди роботи на посаді молодшої медичної сестри по догляду за психічнохворими з 01.09.1997 по 10.12.2013, у зв'язку з чим наявні підстави для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд першої інстанції вказав, що для повного забезпечення захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на пільгову пенсію за віком періоди роботи на посаді молодшої медичної сестри по догляду за психічнохворими Городищенської (Хмельницької) обласної психіатричної лікарні №2 з 01.09.1997 по 10.12.2013, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 28.02.2020.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсію за віком на пільгових умовах, не підлягає задоволенню, оскільки спір щодо виплати такої пенсії відсутній, а вимога заявлена передчасно, у зв'язку з чим позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області підлягає частковому задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення жінками 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Процедура призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 врегульована "Порядком застосування Cписків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 2 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Наведена норма кореспондується з пунктом 1 Порядку №637.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.03.2020 №222650001754 «Про відмову в призначенні пенсії», судом встановлено, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за Списком №2 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 10 років, оскільки документів, які б підтверджували зайнятість позивача протягом повного робочого дня в шкідливих умовах праці з 01.09.1997 для звірки відповідачу не надано, тому період роботи з 01.09.1997 по 10.12.2013 не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №2.
Згідно наданих позивачем документів страховий стаж (з врахуванням кратного обчислення роботи в психіатричній лікарні по 31.12.2013) склав 39 років 6 днів, пільговий стаж роботи за Списком №2 - 5 років 10 місяців 27 днів.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції з копії трудової книжки позивача встановлено, що 07.09.1994 ОСОБА_1 була прийнята на посаду санітарки-ванщиці в Городищенській облпсихлікарні №2 відповідно до наказу від 07.09.1994 №250.
01.09.1997 ОСОБА_1 переведена на посаду санітарки по догляду за психічними хворими згідно наказу №237 від 01.09.1997.
12.04.1996 згідно Класифікатора професій посада перейменована на молодшу медичну сестру з догляду за психічними хворими, що підтверджується наказом №132 від 12.04.1996.
Згідно наказу №238 від 10.12.2013 ОСОБА_1 звільнена з займаної посади у зв'язку із скороченням штатів відповідно до частини 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України.
Тобто, аналізуючи відомості трудової книжки, колегія суддів приходить до висновку, що її дані містять відомості про роботу позивача на посаді санітарки-ванщиці з 07.09.1994, молодшої медичної сестри по догляду за психічними хворими з 01.09.1997 по 10.12.2013, що підтверджує право працівника на врахування відповідного пільгового стажу роботи для призначення пенсії за Списком №2 ( п. 24-в розділу XXIV Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах").
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка №1515 від 21.11.2019 про уточнюючий характер роботи, з якої вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працювала у Хмельницькій обласній психіатричній лікарні №2 на посаді молодшої медичної сестри-ванщиці з 07.09.1994 по 01.09.1997; з 01.09.1997 по 10.12.2013 на посаді молодшої медичної сестри по догляду за психічними хворими. Повний робочий день. Робота на вказаних посадах передбачена Списом №2 Розділ ХХІV, підрозділом 24в, код 24в-2б.
Також, головним експертом з умов праці ДСЗН ОДА М. Дудченко листом №05.03-801 від 05.02.2020 розглянуто запит Шепетівського відділу обслуговування громадян Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №4786/02-22 від 21.12.2019, про надання висновку атестації відповідно до статті 24 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на право пільгового пенсійного забезпечення по Списку №2 ОСОБА_1 , яка працювала у Городищенській обласній психіатричній лікарні №2 на посадах:
- з 07.09.1994 по 01.09.1997 - молодшої медичної сестри-ванщиці з догляду за хворими;
- з 01.09.1997 по 10.12.2013 - молодшої медичної сестри з догляду за хворими.
Зі змісту вказаного листа встановлено, що експертизою умов праці підтверджено право ОСОБА_1 на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 по займаним посадам та можливо зарахувати позивачу напрацьований нею трудовий стаж на вищевказаних посадах у Городищенській обласній психіатричній лікарні №2 як пільговий за Списком №2.
Крім того, із матеріалів атестації робочих місць по Городищенській (Хмельницькій) обласній психіатричній лікарні №2 за 1996, 2001, 2005 та 2010 роки слідує, що вона проводилась саме відносно робочого місця: санітар-ванщик, молодшої медичної сестри по догляду за психічнохворими, яке на час її проведення мало саме таку назву.
Тобто, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи, а саме копія трудової книжки ОСОБА_1 та уточнююча довідка комунального некомерційного підприємства "Яблунівський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Хмельницької обласної ради №151 від 21.11.2019 містять повну інформацію щодо спірного періоду роботи позивача з 01.09.1997 по 10.12.2013 на посаді, яка належить до посад за Списком № 2, стаж роботи на якій підлягає зарахуванню до пільгового стажу при вирішенні питання щодо пенсійного забезпечення особи, що спростовує доводи апелянта в цій частині.
Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на накази Городищенської обласної психіатричної лікарні №2, згідно яких позивач працювала на 0,75 ставки, тобто на умовах неповного робочого часу, оскільки п. 20 Порядку №637 чітко визначено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що зі змісту довідки №1515 від 21.11.2019 про уточнюючий характер роботи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працювала у Хмельницькій обласній психіатричній лікарні №2 на посаді молодшої медичної сестри-ванщиці з 01.09.1997 по 10.12.2013 на посаді молодшої медичної сестри по догляду за психічними хворими повний робочий день, у зв'язку з чим доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах, періоди роботи на посаді молодшої медичної сестри по догляду за психічними хворими.
Крім того, у відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Разом з тим, відповідачем не доведено протилежного, а саме факту роботи позивача у спірний період не повний робочий день.
Крім того, судом апеляційної інстанції ухвалою від 25 листопада 2020 року витребовувались в комунального некомерційного підприємства "Яблунівський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Хмельницької обласної ради, районного трудового архіву Шепетівської районної ради Хмельницької області документи для встановлення обставин щодо робочого часу позивача за спірний період роботи, а саме :
- інформація щодо переведення позивача зі ставки 0,75 на повний робочий день за період роботи з 01.09.1997 по 10.12.2013, а саме наказ або інший офіційний документ;
- табелі обліку робочого часу за спірний період з 01.09.1997 по 10.12.2013 з відміткою про кількість відпрацьованих годин за посадою, яку обіймала позивач;
- інформація щодо посадового окладу позивача з зазначенням ставки робочого часу за спірний період з 01.09.1997 по 10.12.2013.
08.12.2020 до суду надійшла відповідь комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги" від 02.02.2020 №278, з якої вбачається, що згідно рішення сесії Хмельницької обласної ради від 22.12.2017 №43-17/2017 "Про реорганізацію Хмельницької обласної психіатричної лікарні №2 шляхом приєднання до КНП "Яблунівський обласний заклад з надання психіатричної допомоги"", документи з кадрових питань за 1944-2017 роки були передані в Шепетівський районний трудовий архів. Вказане підтверджується довідкою архівного відділу Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 20.03.2019 №04-21/07.
Разом з тим, станом на 15.12.2020 витребовувані документи на виконання вимог ухвали суду від 25.11.2020 до суду не надходили, а тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи ту обставину, що із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернулась до відповідача 28.02.2020, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності призначення позивачу пенсії саме з цієї дати, що узгоджується з нормами частини першої статті 45 Закону №1058-IV.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для залучення до участі в справі в якості третьої особи Яблунівський обласний заклад з надання психіатричної допомоги, оскільки фактично відповідачем необґрунтовано наявність такої підстави. Посилання апелянта на те, що роботодавець мав би можливість надати пояснення щодо відсотку робочого часу протягом якого позивач була зайнята в шкідливих умовах праці, спростовуються наявною в матеріалах справи уточнюючою довідкою комунального некомерційного підприємства "Яблунівський обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Хмельницької обласної ради №151 від 21.11.2019, яка містить повну інформацію щодо спірного періоду роботи позивача з 01.09.1997 по 10.12.2013 на посаді, яка належить до посад за Списком № 2.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо безпідставного стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судового збору в розмірі 840,80 грн. у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому заявлено одну вимогу немайнового характеру, з якої неможливо виокремити вимогу, в якій позивачу відмовлено, а тому судом першої інстанції правомірно стягнуто судовий збір на користь позивача в розмірі 840,80 грн.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 "Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування."
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.