Справа № 620/1657/20 Головуючий у І інстанції - Поліщук Л.О.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
14 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В.,Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргуПриватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 до суду з даним позовом,в якому просилавизнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2020 № 61628193, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса від 14.03.2020 № 3958 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості в розмірі 10378,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, так як прийнята в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчі дії мають проводитися виконавчою службою за місцем проживання позивача, тобто в с. Бахмач.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року адміністративний позов задоволено, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , до суду не надано, як і доказів наявності у позивача будь-якого майна, яке б знаходилось в межах виконавчого округу відповідача, відтак, відповідачем відкрито виконавче провадження без належних повноважень, чим порушено частину 2 статті 24 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі. Наголошуює, що відповідач наділений правом вибору місця виконання рішення відповідно Закону України «Про виконавче провадження».
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Фінфорс» звернулося до відповідача із заявою про примусове виконання рішення від 20.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 борг у розмірі 10378,50 грн.
До заяви додано виконавчий напис від 14.03.2020 № 3958, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської областіКолейчиком В.В. про звернення стягнення з ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце роботи невідоме, який(-а) є Боржником за Кредитним договором № 310995-А від 06 липня 2018 року, укладеним з ТОВ «СС ЛОУН», ідентифікаційний код юридичної особи 40071779, правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами № 40071779-6 від 30 жовтня 2018 року є ТОВ «Фінфорс», ідентифікаційний код юридичної особи 41717584, місцезнаходження: 01042, м. Київ, Новопечерський провулок, будинок 19/3, корпус 2, офіс 9. Загальна сума, що підлягає стягненню - 10378,50 грн.
24.03.2020 Приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 61628193, згідно якої постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованість в розмірі 10378,50. Адресою значиться: АДРЕСА_1 .
Зазначена постанова відповідачем була направлена ОСОБА_1 листом від 24.03.2020 № 13475, в якому зазначено дві адреси позивача: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Квитанцією АТ «Укрпошта» від 25.03.2020 та Списком № 74 листів рекомендованих, відправлених Приватним виконавцем підтверджується направлення документів виконавчого провадження позивачу на адресу: АДРЕСА_1 .
Квитанцією АТ «Укрпошта» від 25.03.2020 № ПН 215600426655 та Списком № 76 листів рекомендованих, відправлених Приватним виконавцем підтверджується направлення документів виконавчого провадження позивачу на адресу: АДРЕСА_2 .
Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноваженьне довів суду, що діяв правомірно, проте, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 1 Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Засади виконавчого провадження визначені частиною 1 статті 2 Закону № 1404-VIII, зокрема, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень.
Відповідно до статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені також в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.4.2012 року N 512/5 (надалі - Інструкція, в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до пунктів 1 - 3 розділу ІІІ Інструкції, примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону.
Виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.
При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону державний виконавець враховує таке:
повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства;
ім'я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина 1 статті 28 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - імена батька та матері;
відсутність коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду.
Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:
назва і дата видачі виконавчого документа;
прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові стягувача;
дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;
номер телефону стягувача;
спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);
реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
Колегія суддів звертає увагу на те, що у спірному виконавчому написі (а.с. 116) зазначено:
- місце реєстрації боржника - АДРЕСА_3
- місце проживання Боржника - АДРЕСА_4 ;
Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва.
Варто наголосити, що чинною редакцією Закону №1404-VIIIне передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 25.01.2019 року у справі № 511/1342/17, де Суд вказав, що .виконавець не має обов'язку перевірити місцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі.
Колегія суддів звертає увагу, що пункт 3 розділу III Інструкції було доповнено новим абзацом одинадцятим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 01.06.2020 р. N 1825/5 року, наступного змісту: у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ/копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця, проте такої норми на час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження не існувало, що свідчить про відсутність обов'язку відповідача здійснювати перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Як наголошувалось вище, частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIII, встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Вищевказана норма Закону №1404-VIII є диспозитивною, згідно з якою у стягувача є право вибору пред'явлення виконавчого документу або ж за місцем реєстрації або ж за місцем проживання боржника.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 24 вказаного Закону визначено, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувану.
Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом №1404-VIII (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»),
З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства України, можна дійти висновку, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, що, на переконання колегії суддів, й було зроблено ТОВ «Фінфорс» з урахуванням різних адрес проживання та реєстрації боржника у виконавчому провадженні.
Таким чином, оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. надійшов виконавчий документ - виконавчий напис №3958 від 14.03.2020 року, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання.
Оцінивши докази, які є у справі та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи, у зв'язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права та зроблено помилковий висновок щодо задоволення позовних вимог.
Зі змісту ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни - задовольнити.
Рішення Чернігівськогоокружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк