Справа № 739/958/20 Головуючий у І інстанції - Чепурко В.В.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
14 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2020 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 8 від 20.03.2020, винесену виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення помилково дійшов висновку про те, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки вона випасала птицю на прибудинковій території багатоквартирного будинку, де відсутні зелені насадження.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, до суду не прибули, що, відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, при цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 12.03.2020 року інспектором КП Добробут територіальної громади м. Новгорода-Сіверського Хавлуком М.І. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №4, про вчинення правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, відповідно до якого позивачка 11.03.2020 року о 16 год. всупереч вимозі пункту 9.5 підпункту 9.5.4 Правил благоустрою території населених пунктів Новгород-Сіверської міської ради випасала птицю (курей) у не відведеному спеціально для цього місці, а саме, у загальному дворі шістнадцятиквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Згідно акту від 12.03.2020 року позивач від підпису у протоколі, ознайомлення з ним та отримання другого екземпляру протоколу відмовилася.
20.03.2020 року на засіданні адміністративної комісії при виконавчому комітеті Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області було здійснено розгляд складеного відносно позивачки протоколу про адміністративне правопорушення. На засіданні голова комісії, оголосив зміст протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно позивачки та заявив, що позивачка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, однак на засідання комісії не з'явилася, після чого комісією ухвалено здійснювати розгляд справи без участі позивачки. На засіданні було заслухано свідків, які показали, що позивач 11.3.2020 року о 16 год. 00 хв. в черговий раз випустила свою птицю на прогулянку, яка розійшлася по всьому двору, почала гребтися у квітниках та щипати першу зелень квітів. Після цього адміністративною комісією було ухвалено оскаржувану постанову №08 від 20 березня 2020 року про накладення адміністративного стягнення на позивачку за статтею 152 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 360 грн.
02.06.2020 року державним виконавцем Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на підставі оскаржуваної постанови відкрито виконавче провадження про стягнення з позивачки у подвійному розмірі накладеного на неї штрафу.
Позивач, вважаючи постанову про адміністративне правопорушення протиправною, звернулась з даним позовом до суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно.
Разом з тим, розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Так, приписами частини 2 цієї статті визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Аналогічно, згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється позивачем, згідно акта від 12.03.2020 позивач відмовилась від ознайомлення і отримання протоколу(а.с 18).
Отже, позивач була обізнана про існування даного протоколу і не вжила заходів, щоб дізнатися про результат розгляду даного протоколу.
Як наголошувалось вище, оскаржувану постанову винесено 20.03.2020, таким чином, строк її оскарження сплив 31.03.2020.
Крім того, копію цієї постанови було направлено позивачці поштою та отримано нею згідно роздруківки з сайту Укрпошти 28.04.2020 (а.с.22, 26).
Таким чином, позивач пропустила установлений статтями 286 КАС України та 289 КУпАП строк звернення до суду для такої категорії справ.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, які перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
Позивачка поважність причин пропуску обгрунтовує тим, що вона лише від державного виконавця дізналася про існування оскаржуваної постанови.
В свою чергу, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року в справі № 815/91/18.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не наведено жодних обставин, які були об'єктивно непереборними, та не залежали від його волевиявлення чи були пов'язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що стало підставою для неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а позов залишити без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області - задовольнити частково.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2020 року - скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про накладення адміністративного стягнення - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк