Справа № 580/3062/20 Головуючий у І інстанції - Бабич А.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
14 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про:
- визнання протиправними дій щодо не проведення перерахунку та невиплати пенсії з урахуванням додаткового виду грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням, а саме щомісячної додаткової грошової винагороди за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням в сумі 41137,33грн.;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням додаткового виду грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням, а саме щомісячної додаткової грошової винагороди за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням в сумі 41137,33 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що Відповідач всупереч вимог закону, відмовив в перерахунку пенсії, не врахувавши, що щомісячна додаткова грошова винагорода, включається до додаткових видів грошового забезпечення, а відтак повинна враховуватись при призначенні та перерахунку пенсії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення перерахунку та невиплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткового виду грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням, а саме щомісячної додаткової грошової винагороди за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням в сумі 41137,33 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткового виду грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням, а саме щомісячної додаткової грошової винагороди за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням в сумі 41137,33 грн.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. На думку Відповідача, у Позивача відсутнє право на врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при визначенні розміру пенсії, позаяк законодавством не передбачено такого права. Крім того, права самостійно визначати розміри грошового забезпечення Відповідач не має.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 Великої Палати Верховного Суду є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2017 № 75 Позивач звільнений з військової служби у відставку за п. “б” (за станом здоров'я) відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” і виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
03.07.2017 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області ОСОБА_1 призначено пенсію з інвалідності.
13.05.2020 Позивач звернувся до Відповідача з заявою про перерахунок йому пенсії на підставі довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2020 № 350/174/308/209/пс про основні та додаткові види грошового забезпечення, які були виплачені за період з листопада 2015 року до травня 2017 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, винагороди за участь в АТО.
Листом Відповідач повідомив Позивача, що пенсія перерахована з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за посадою, яку він займав на дату звільнення зі служби. Пенсію перераховано із грошового забезпечення відповідно до довідки Черкаського обласного військового комісаріату від 19.03.2018 №ФР 5123, а суми, зазначені в наданій Позивачем довідці від 15.04.2020 № 350/174/308/209/пс не відповідають сумам, зазначеним у довідці від 15.05.2017 № 350/174/308/552/пс про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, а відтак підстав для перерахунку пенсії немає.
Не погоджуючись із вищевказаними висновками Відповідача, Позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода підлягає включенню до складу грошового забезпечення при призначенні пенсії за умови сплати єдиного внеску, а вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 1 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Частиною 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Отже, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Відповідно, при обчисленні розміру пенсії не враховуються такі складові грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних.
При цьому, колегія суддів зазначає, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Враховуючи наведене, отримувана Позивачем щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця при її виплаті утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, відтак, розмір призначеної Позивачу у 2017 році пенсії підлягає перерахунку.
Водночас, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (ч. 3 ст. 51 цього Закону).
Зважаючи на те, що Позивач на час призначення йому пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» мав право на включення до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отримуваної ним щомісячної додаткової грошової винагороди, а Відповідач протиправно відмовив у проведенні перерахунку розміру пенсії, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, що вірно вказано судом першої інстанції.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 (провадження №11-806апп18).
Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні, крім зазначеного, вирішила за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10.03.2015 (№ 21-70а15).
Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання Відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/6263/18, як на зразкову у справі з подібних правовідносин, оскільки предметом спору у вказаній справі є бездіяльність Відповідача щодо перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення, в той час як в спірних правовідносинах предметом спору є саме перерахунок та виплата пенсії з урахуванням додаткового виду грошового забезпечення - щомісячної додаткової грошової винагороди.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко