Справа № 826/6813/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
14 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду по суті з прийняттям відповідного рішення звернення ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків, у відповідності до Закону України «Про міліцію» №565-XII від 20.12.1990 у редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» № 208-VIII від 13.02.2015. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків, у відповідності до Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» від 13.02.2015 №208-VІІІ та прийняти рішення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Міністерство внутрішніх справ України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін (за текстом апеляційної скарги). Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Також ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю (за текстом апеляційної скарги). Свої вимоги апелянти мотивують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
12 листопада 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, в якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року - без змін.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 20.04.1999 наказом Головного управління МВС України в місті Києві № 144 о/с звільнений з органів внутрішніх справ, в яких проходив службу з 1997 року, в запас Збройних Сил України за п.64 «ж» (за власним бажанням) у званні підполковника внутрішньої служби.
23.04.1999 року його було обстежено Військово-лікарською комісією та видано Свідоцтво про хворобу №705, яким встановлено захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України. Внаслідок чого, 01.06.1999 року наказом начальника Головного управління МВС України в місті Києві № 196 о/с було змінено формулювання підстави звільнення в наказі Головного управління МВС України в місті Києві № 144 о/с від 20.04.1999 року, а саме: пункт 64 «ж» (за власним бажанням) замінено на пункт 64 «б» (через хворобу).
Відповідно до довідки Міністерства охорони здоров'я України до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0664903 позивачу з 15.11.2017 року встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ України. Групу інвалідності встановлено довічно.
16.11.2017 року позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в місті Києві з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ та встановленням йому другої групи інвалідності.
Листом від 19.12.2017 року за №ЛК-27826/01/62-2017 позивача повідомили, що у нього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача неправомірними, а своє право - порушеним, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).
Підпунктом 2 п. 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згідно з п. 7-8 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цього Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
За приписами пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Наведені норми Порядку № 850 свідчать, що саме Міністерство внутрішніх справ України вирішує питання про виплату одноразової грошової допомоги на підставі документів, направлених керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції.
З 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ), згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» й, виходячи з положень якого, обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Натомість, компетенція ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в місті Києві в питанні призначення одноразової грошової допомоги, згідно діючого законодавства, обмежується складенням висновку та спрямуванням поданого заявником пакету документів до МВС України для прийняття рішення.
В ході розгляду справи встановлено, що орган внутрішніх справ, у якому проходив службу позивач, подав документи до МВС України для прийняття рішення щодо наявності підстав для проведення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності.
За результатами розгляду переданих Ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області документів позивача Департамент фінансово-облікової політики МВС України повернув останні без затвердження з мотивів невідповідності поданих матеріалів вимогам законодавства, оскільки на переконання відповідача, з 12 березня 2015 року (день набрання чинності Законом України № 208-VІІІ «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію») права на одноразову грошову допомогу пенсіонери та особи, залучені до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, не мають. Тобто, звільнені зі служби особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі пенсіонери, зі спеціальним званням «міліції» за вказаних обставин мають право на отримання одноразової грошової компенсації, а пенсіонери зі спеціальним званням «внутрішньої служби» такого права з указаної дати позбавлені.
Таким чином, МВС України всупереч вимогам Порядку № 850 жодного рішення за результатами розгляду документів ОСОБА_1 щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги позивачу або відмови у її проведенні не приймало.
Щодо визнання протиправними дії відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків, у відповідності до Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» від 13.02.2015 № 208-VІІІ та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату зазначеної виплати у розмірі 324 800,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач фактично не розглянув, одного з двох можливих рішень не прийняв, тобто допустив протиправну бездіяльність, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути відповідно до вимог Порядку №850 ініційоване позивачем питання в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а не підміняти орган, на який Законом покладено вирішення цього питання.
Таким чином, доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.