Справа № 826/861/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
14 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Григорук В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2020 року позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено фактичну перевірку дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатом перевірки складено акт від 09 вересня 2016 року № 8214/26-51-13-06/ НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено допущення позивачем наступних порушень: пункту 176.2 «а», «б» статті 176 Податкового кодексу України; пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України; підпункту 1 пункту 2 статті 6, підпункту 1 пункту 1 статті 7 та пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято наступні рішення: податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2016 року №00036091306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 27990,66 та нараховано штрафні санкції в розмірі 21347,40 грн; податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2016 року №00036071306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 682,69 та нараховано штрафні санкції в розмірі 1995,89 грн; податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2016 року №0035811306, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1700,00 грн; вимогу від 23 вересня 2016 року № Ф-0035771306 про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску в розмірі 62 693,16 грн; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00035761306, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 31346,58 грн.
Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач оскаржила їх в адміністративному порядку до вищих податкових органів.
Рішеннями Державної фіскальної служби України від 21 листопада 2016 року № 12431/Б/99-99-11-02-01-14, від 23 листопада 2016 року № 7614/Б/26-15-10-02-16 та від 23 листопада 2016 року № 7615/Б/26-15-10-02-16 скарги позивача залишено без розгляду.
В подальшому, на підставі довідки про наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку від 26 вересня 2017 року №472, у зв'язку з наявністю податкового боргу, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення № 427 від 26 вересня 2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Вважаючи, що вказані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб, згідно з підпунктом 14.1.180 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України) - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, за вимогами пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Крім того, як вбачається з пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України передбачено, що платником є податковий агент.
Єдиний внесок, згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
За вимогами частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вказаних норм Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI щодо ненарахування, неутримання та неперерахування податку з доходів найманих працівників, військового збору, єдиного внеску, а також щодо подання розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (фізичних осіб), і сум утриманого з них податку з недостовірними даними, з огляду на встановлені у акті перевірки обставини виплати позивачем доходу у вигляді заробітної плати найманим працівникам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , трудові відносини з якими у період з 25 листопада 2014 року по 09 листопада 2016 року не були оформленими відповідно до вимог Кодексу законів про працю, а в період з 09 листопада 2015 року по 21 липня 2016 року декларування виплаченого доходу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі меншому, ніж фактично виплачувався.
Як вбачається зі змісту акта перевірки та встановлено судом першої інстанції, він не містить посилань на первинні бухгалтерські, статистичні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність встановлених відповідачем порушень, зокрема, щодо використання праці найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та виплати їм заробітної плати у вказаному розмірі за період з 25 листопада 2014 року по 09 листопада 2015 року без оформлення договору трудового найму та без нарахування та сплати податку з доходів найманих працівників, військового збору, єдиного внеску, та у період з 09 листопада 2015 року по 21 липня 2016 року нарахування податку з доходів найманих працівників, військового збору, єдиного внеску не в повному обсязі.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 носять суб'єктивний характер та не можуть бути належним підтвердженням встановлених порушень позивачем вимог податкового законодавства.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження доводів, якими вона обґрунтовує заявлені позовні вимоги, надано копії контрактів, укладених з працівником: №0001 від 09 листопада 2015 року, укладеного з ОСОБА_3 , №0002 від 09 листопада 2015 року, укладеного з ОСОБА_2 , №0003 від 09 листопада 2015 року, укладеного з ОСОБА_4 , №0005 від 24 лютого 2016 року, укладений з ОСОБА_5 , №0006 від 18 липня 2016 року з ОСОБА_4 .
Також позивачем надано копії розрахунково-платіжних відомостей: за листопад 2015 року відповідно до змісту якої заробітна плата ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складала 1000,00 грн; за грудень 2015 року відповідно до змісту якої заробітна плата цих працівників складала 1500,00 грн; за січень -червень 2016 року відповідно до змісту яких місячна заробітна плата складала 1500,00 грн; за липень 2016 року відповідно до змісту якої заробітна плата складала 1071,43 грн.
Крім того, до матеріалів справи додано копії платіжних відомостей на виплату заробітної плати за період з жовтня 2015 року по липень 2016 року включно, з підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про отримання заробітної плати в розмірах, що відповідає розрахунково-платіжним відомостям, а також надано копії табелів обліку використання робочого часу за вказаний період.
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обставин, якими остання обґрунтовує заявлені нею позовні вимоги, що, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2016 року №00036091306, податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2016 року №00036071306, вимоги від 23 вересня 2016 №Ф-0035771306 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення від 23 вересня 2016 року №00035811306.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо встановлення порушень з питань недотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства України щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 13 листопада 2014 року по час проведення перевірки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством контролюючі органи наділено повноваженнями на проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, відповідно. Так, податковий орган має право виявляти порушення вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання, тобто в даному випадку позивачем не доведено, а судом не встановлено будь-якого порушення прав позивача з боку відповідача. Більш того, визнання протиправними дій відповідача в частині встановлення порушень вимог податкового законодавства не породжують для позивача будь-яких обов'язків.
Підставою для анулювання реєстрації визначена наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.
Згідно довідки про наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку від 26 вересня 2017 року № 472 у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в розмірі 3730,19 грн (абзац восьмий підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку, відбулось 26 вересня 2017 року, тобто в третьому кварталі 2017 року.
Отже, для анулювання реєстрації в якості платника єдиного податку на підставі вказаної норми у позивача мала бути заборгованість станом на перше січня та перше квітня 2017 року.
Водночас, згідно наявних матеріалів справи, податковий борг виник у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі донарахування зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями від 23 вересня 2016 року №00036091306, №00036071306 та №000365811306, рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00035761306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23 вересня 2016 року №Ф-0035771306, які, як встановлено судом, винесено податковим органом безпідставно.
Таким чином, у податкового органу були відсутні підстави для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено 15 грудня 2020 року.