Справа № 640/23811/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
15 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Шурка О.І., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування») звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11 вересня 2020 року ВП №20789391;
- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 11 вересня 2020 року ВП №20789391.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки з часу винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до моменту добровільної сплати позивачем боргу за виконавчим документом державний виконавець не вчиняв заходів з примусового виконання рішення суду. На переконання позивача, державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у наказі, в свою чергу, борг сплачений позивачем добровільно.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Зокрема, апелянт наголошує що борг за виконавчим документом сплачено ним самостійно. Крім того зазначає, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови не дотримано положень частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII, оскільки оскаржувана постанова винесена за відсутності постанови про закінчення виконавчого провадження. Поруч з цим стверджує, що судом першої інстанції надано нормам Закону №1404-VIII, які набрали чинності з 05.10.2016 року, зворотну дію в часі та застосовано їх до правовідносин, що виникли у 2010 році, під час дії Закону №606-XIV.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.07.2010 року Господарським судом м. Києва видано наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 року та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2010 року у справі № 17/2.
05.08.2010 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №20789391 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 17/2 від 21.07.2010 року щодо стягнення з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» борг у розмірі 99 275,36 грн.
Постановою державного виконавця від 27.07.2011 року вказане виконавче провадження зупинено на підставі пункту 15 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2020 року у справі № 17/2 замінено сторону (боржника) виконавчого провадження у рамках виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 17/2 від 21.07.2010 року з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на її правонаступника - Акціонерне товариство «Укргазвидобування».
Відповідно до платіжного доручення №319983 від 14.08.2020 року AT «Укргазвидобування» повністю сплатило борг у сумі 99 275,36 грн. за наказом Господарського суду м. Києва №17/2 від 21.07.2010 року на рахунок Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції .
11.09.2020 року державним виконавцем постановою поновлено виконавче провадження №20789391 та винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 9 927,54 грн.
Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року (далі - Закон №606-ХІV; у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження).
Відповідно до статті 1 Закон №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 2 статті 24 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно частини 5 статті 30 Закону №606-ХІV якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
У відповідності до частини 1 статті 46 Закону №606-ХІV визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Частиною 3 статті 46 передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відтак, виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Однак, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону №1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.
Враховуючи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ, положення попереднього Закону №606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону №606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.
Отже, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору №20789391 (як окрема процесуальна дія) винесена виконавцем 11.09.2020 року, тобто вже в період дії Закону №1404-VІІІ, то державний виконавець, приймаючи дані постанови, повинен вчиняти такі дії відповідно до Закону № 1404-VІІІ.
Положеннями частин 1, 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до частини 5 статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 9 статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як встановлено судом першої інстанції, постановою відповідача від 11.09.2020 року поновлено виконавче провадження ВП №20789391, що було зупинено постановою державного виконавця 27.07.2011 року. Одночасно з прийняттям вказаної постанови, відповідачем прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 9 927,54 грн., що становить 10% від суми, яка зазначена у наказі № 17/2 від 21.07.2010 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача стосовно відсутності у відповідача правових підстав для стягнення виконавчого збору, з огляду на те, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду та не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у наказі. Як зазначає апелянт, AT «Укргазвидобування» добровільно сплачено борг. При цьому, на переконання позивача, виконавчий збір сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Зазначену норму Закону України «Про виконавче провадження» викладено в такій редакції відповідно до Закону №2475 від 03.07.2018 року, який набрав чинності 28.08.2018 року. Вказана правова норма була чинною на момент винесення оскаржуваної постанови та є чинною на момент винесення даного рішення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що сплата позивачем суми боргу в даному випадку не є добровільним виконанням рішення суду, а свідчить про фактичне його виконання в рамках виконавчого провадження ВП №20789391, оскільки вказану суму сплачено після відкриття вказаного виконавчого провадження. При цьому, відповідні кошти сплачено на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).
Водночас, колегією суддів встановлено процесуальні порушення, допущені відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови.
Здійснюючи правовий аналіз норм Закону № 1404-УІІІ, що регулює питання виконавчого збору суд зазначає, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.
Так, у першому випадку, таке питання вирішується відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404-УІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
В іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, Законом № 1404-VІІІ чітко визначений правовий порядок винесення відповідної постанови, а саме постанові про стягнення виконавчого збору, крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у відповідних випадках.
Правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №802/848/18-а, від 24 жовтня 2019 року у справі №580/1328/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В той же час, з матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовується, що постанову про закінчення виконавчого провадження на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору державним виконавцем винесено не було.
Вказане дає підстави для висновку, що державним виконавцем при винесені постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано положень частини 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ.
За такого правового регулювання та обставин справи, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити.
Визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11 вересня 2020 року ВП №20789391.
Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 11 вересня 2020 року ВП №20789391.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, ідентифікаційний код юридичної особи 34967593) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код юридичної особи 30019775) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) грн.00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 15 грудня 2020 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя О.І.Шурко
суддя О.М.Оксененко