Справа № 743/1606/20 Суддя (судді) першої інстанції: Сташків В.Б.
14 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Чопського прикордонного загону (Військова частина 1493) Західного регіонального управління Державної прокордонної служби України до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ХО ТХІ ТХУ ХА про продовження строку затримання з метою забезпечення передачі іноземця відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, -
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина 1493) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ХО ТХІ ТХУ ХА, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив про продовження строку затримання останнього на шість місяців з метою забезпечення передачі її відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, а саме до 29.05.2021 року.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина 1493) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби звернувся з апеляційної скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
В матеріалах справи наявний відзив від представника відповідача від 27 листопада 2020 року, в якому останній просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити (за текстом відзиву).
Сторони були належним чином повідомлені про дату апеляційного розгляду справи - 14 грудня 2020 року, проте у судове засідання не з'явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
29.05.2020 року, о 13 год. 05 хв. громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ХО ТХІ ТХУ ХА, ІНФОРМАЦІЯ_2 , була виявлена та затримана в складі групи осіб прикордонним нарядом Прикордонний патруль на ділянці відповідальності ВІПС Кам'яниця ВПС Ужгород в районі 218 прикордонного знаку близько 700 м. до державного кордону України, при спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку, за що останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 1 червня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року, було затримано громадянку Соціалістичної Республіки В'єтнам ХО ТХІ ТХУ ХА, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення передачі її відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, на строк шість місяців.
Чопським прикордонним загоном направлялися листи Надзвичайному і Повноважному Послу В'єтнамув Україні від 30.05.2020 року № 21/466 "Щодо затримання громадян В'єтнаму", від 01.06.2020 року № 21/484 "Щодо ідентифікації громадян В'єтнаму", від 22.07.2020 року № 21/664 "Щодо ідентифікації громадян В'єтнаму", від 30.07.2020 року № 21/698 "Щодо ідентифікації громадян В'єтнаму", від 30.09.2020 року № 21/1066 "Щодо ідентифікації громадян В'єтнаму", від 22.10.2020 року № 21/1195 "Щодо ідентифікації громадян В'єтнаму", від 13.11.2020 року № 21/1317 "Щодо ідентифікації громадян В'єтнаму", а також направлялись листи до Департаменту консульської служби МЗС України від 30.07.2020 року № 21/698 "Щодо ідентифікації громадян В'єтнаму", та від 13.11.2020 року № 21/1318 "Щодо ідентифікації громадян В'єтнаму", з інформацією про затримання громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ХО ТХІ ТХУ ХА, ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з проханням у сприянні ідентифікації та документування відповідачки свідоцтвом з метою ідентифікації та передачі до країни походження на виконання угоди про реадмісію. При цьому, Надзвичайному і Повноважному Послу В'єтнамув Україні листами від 22.07.2020 року № 21/664 "Щодо ідентифікації громадян В'єтнаму" та від 22.10.2020 року № 21/1195 "Щодо ідентифікації громадян В'єтнаму" направлялись копія паспорта громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та додана заповнена останньою на іноземній мові анкета.
На час звернення з позовом до суду позивач не отримав інформації про належність ХО ТХІ ТХУ ХА, ІНФОРМАЦІЯ_2 , до громадянства Соціалістичної Республіки В'єтнам, а також відомостей, що ідентифікують її особу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22.09.2011 №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI).
За приписами частини 1 статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст. 26 Закону №3773-VI).
Абзацом 1 частини 1 статті 30 Закону №3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 30 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Суд звертає увагу, що Законом №3773-VI передбачено також інститут реадмісії, за яким передбачено передача з території України або приймання на територію України іноземців та осіб без громадянства.
За приписами частини 1 статті 29 Закону №3773-VI передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
Згідно частини 3 статті 29 Закону №3773-VI іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
27 вересня 2007 року між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам було підписано Угоду про реадмісію громадян обох держав (далі - Угода), яка була ратифікована Законом України від 03 вересня 2008 року №359-VI.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Угоди на запит однієї Договірної Сторони інша Договірна Сторона здійснює реадмісію осіб, які не виконують чи більше не виконують правові вимоги стосовно в'їзду чи перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони, далі - осіб, які підлягають реадмісії.
Запитуюча Договірна Сторона негайно та без будь-яких спеціальних процедур здійснює реадмісію осіб, які підлягають реадмісії та які, відповідно до результатів перевірки компетентними органами, не є громадянами держави запитуваної Договірної Сторони або не відповідають вимогам, передбаченим у статті 2 цієї Угоди (пункт 2 статті 1 Угоди).
Згідно з частиною 1 статті 2 Угоди кожна Договірна Сторона, відповідно до пункту 1 статті 1, здійснює реадмісію осіб, які підлягають реадмісії та які, відповідно до результатів перевірки, відповідають таким вимогам: a) мають громадянство держави запитуваної Договірної Сторони, одночасно не маючи громадянства держави запитуючої Договірної Сторони чи будь-якої іншої держави; b) будь-коли до їхнього в'їзду на територію держави запитуючої Договірної Сторони мали законне постійне місце проживання на території держави запитуваної сторони та не мають постійного місця проживання в третій країні; c) підлягають чинному наказу про депортацію згідно із національним законодавством держави запитуючої Договірної Сторони.
Посилання скаржника на факт неукладення виконавчого протоколу до Угоди не може вважатися перешкодою для виконання цього міжнародного договору.
Таким чином, громадяни Соціалістичної Республіки В'єтнам, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають реадмісії, що в свою чергу виключає можливість застосування до них процедури примусового видворення, а відповідно й затримання з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні для ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Проте у разі відсутності доказів того, що відповідач є громадянином В'єтнаму, виключається можливість застосування до спірних правовідносин положень Угоди.
Правову позицію аналогічного змісту вже висловлював неодноразово Верховний Суд, зокрема в постанові від 07 лютого 2019 року у справі №308/8109/17.
Тобто для правильного вирішення цієї справи суд має пересвідчитися, що будь-які документи, які посвідчують особу відповідача чи підтверджують його громадянську належність до вказаної країни, відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідними органами дій, передбачених вказаною Угодою та Інструкцією, зокрема прийняття відповідним органом рішення про реадмісію громадян договірних держав та інших дій, передбачених вказаною Інструкціїєю, направлення відповідними органами запиту про реадмісію, що передбачено вказаною Угодою.
А тому з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки в даному випадку позивач обмежився вчиненням дій з ідентифікації відповідачки, на підставі Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка регламентує ідентифікацію громадян при примусовому поверненні та примусовому видворенню з України, а не при передачі їх відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, то підстави для задоволення позову про продовження строку затримання Соціалістичної Республіки В'єтнам ХО ТХІ ТХУ ХА, ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.