Справа № 826/3035/17 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.
14 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Григорук В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2016 року №0012431306, №0012451306, №0012441306.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.10.2016 року №0012431306, №0012451306, №0012441306.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2019 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 01.04.2020 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Так, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій при розгляді справи не звернули увагу, що в матеріалах справи наявні два повідомлення про анулювання боргу від 27.02.2015 року №135-16433 та від 25.11.2015 року №734936/И-4252, видані ТОВ "Кей-Колект". Крім того, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи зверталася позивач до ТОВ "Кей Колект" про роз'яснення повідомлення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості від 27 лютого 2015 року, оскільки в обґрунтування позову вона посилалася, що нею не отримано додаткове благо у вигляді прощення боргу, а відповідно до пункту 1.1 Договору від 27 лютого 2015 року №1166 нею, як іпотекодавцем в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11218428000 від 19 вересня 2007 року зі змінами передано іпотекодержателю, а саме ТОВ "Кей Колект" у власність нерухоме майно, а саме земельну ділянку, площею 0,1489 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484501:01:001:1228.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційної скаргою. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 .
За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт перевірки від 14.09.2016 року №358/26-57-13-06/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1, пункту 179.2 статті 179, вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та підпунктів 1.2 та 1.3 пункту 16 Підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 07.10.2016 року №0012431306, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб у розмірі 991 791, 49 грн., у тому числі: за основним платежем 793 433 грн.; №0012451306, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання із військового збору у розмірі 74 441, 45 грн., у тому числі: за основним платежем 59 553, 16 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 888, 29 грн.; від 07.10.2016 року №0012441306, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у розмірі 170, 00 грн.
Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, звернулась з відповідними скаргами до контролюючих органів, проте за результатами процедури адміністративного оскарження, рішеннями контролюючих органів податкові повідомлення-рішення від 07.10.2016 року №0012431306, №0012451306, №0012441306 залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та акціонерним комерційним інвестиційним банком «УкрСиббанк» (далі за текстом - банк) 19.09.2007 року було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11218433000/2 (далі за текстом - договір кредиту).
В договорі «Кредитний договір-1» визначено, що Кредитний договір, укладений позичальником із банком, за яким банком надається позичальнику кредит на придбання земельної ділянки, а саме Кредитний договір №11218433000 від 19.09.2007 року.
Також, за посиланням позивача, що не заперечується відповідачем, в той же день - 19.09.2007 року між ОСОБА_1 та банком було укладено Кредитний договір від 19.09.2007 року №11218428000, за умовами якого, позивач отримала в кредит 175 000 дол. США для купівлі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , зі строком повернення до 19.09.2022 року.
Матеріали справи свідчать, що 19.09.2007 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Власовою Л. В. та зареєстрований в реєстрі за №2377.
Згідно з пунктом 1 договору купівлі-продажу, позивач за кредитні кошти придбала земельну ділянку площею 0,1489 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 4 договору продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчинено за 883 750, 00 грн., що на момент укладання Договору еквівалентно 175 000 дол. США по курсу НБУ (5,05 грн. за 1 дол. США) станом на 19.09.2007 року.
Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 19.09.2007 року №11218433000 та договором про надання споживчого кредиту від 19.09.2007 року №11218433000, між позивачем та банком було укладено договір іпотеки №4448, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Власовою Л. В. та зареєстрований в реєстрі за №2382.
Згідно з пунктами 1.2.1., 1.2.4-1.2.6 договору іпотеки іпотекою забезпечується зобов'язання по поверненню в повному обсязі отриманих 175 000, 00 дол. США, процентів, комісій, неустойки та інших витрат, понесених банком.
Предметом іпотеки стала земельна ділянка площею 0,1489 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, 28.03.2014 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», було укладено Договір №11218428000/734936 (який діяв на підставі договору факторингу від 12.12.2011 року №1) про припинення зобов'язання переданням відступного, за умовами якого сторони прийшли до згоди про припинення зобов'язань ОСОБА_1 , які виникли на підставі Кредитного договору від 19.09.2007 року №11218428000, шляхом передачі ОСОБА_1 кредитору суми відступного не пізніше 6 місяців (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктом 1.2.1 договору відступного сторони погодили, що вартість реалізації майна, передбаченого пунктом 1.3 договору, встановлюється виключно кредитором, але не може становити менше ніж 78 390, 00 дол. США, що за середнім курсом купівлі-продажу долара США, що встановлено на сайті публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» станом на 27.03.2014 року, дорівнює 860 722, 20 грн.
27.02.2015 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. за №1166.
Згідно з пунктом 1.1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя за цим договором Іпотекодавець в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11218428000 від 19.09.2007 року зі змінами, передав, а іпотекодержатель прийняв у власність нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1489 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484501:01:001:1228.
Згідно з пунктом 2.1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя вартість майна, за якою іпотекодержатель набуває його у власність в рахунок виконання Основного зобов'язання за кредитним договором, становить 1 330 153,00 грн.
В матеріалах справи наявна копія повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» від 27.02.2015 року №135-16433, з якого вбачається, що станом на 27.02.2015 року за позивачем була наявна кредитна заборгованість у сумі 210 937, 47 дол. США, що за курсом Національного Банку України станом на 24.02.2015 року склала 5 967 631, 96 грн.
Також в матеріалах справи наявна довідка від 28.02.2015 року №135-16434, згідно з якої станом на 28.02.2015 року ОСОБА_1 за кредитним договором від 19.09.2007 року №11218428000, право вимоги за яким було відступлено публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», не мала заборгованості перед останнім.
Разом з тим, відповідач, посилаючись на копію листа товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" від 12.07.2016 року№12/07-16 про надання інформації, наголошує, що позивачеві було анульовано кредитну заборгованість в розмірі 5 005897, 49 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі, якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
При цьому, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, включаються до оподаткованого доходу, що отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, оскільки нараховані проценти за користування кредитом, є платою за надану послугу з користування кредитними коштами, а тому анулювання таких (процентів) - звільнення від оплати за таку послугу для позивальника є додатковим благом, при цьому обов'язок сплати таких передбачено умовами кредитного договору як невід'ємної частини домовленостей досягнутих між сторонами та не є засобом забезпечення їх виконання.
При списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.
Між тим, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту, є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Пеня та штраф є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.
Підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою також є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов'язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки (штраф, пеня), проте також не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.
Аналогічна позиція була висловлена колегією суддів Верховного суду в постановах від 13.03.2018 року №826/2226/15 (ЄДРСРУ 72721598), від 08.05.2018 року №819/596/16 (ЄДРСРУ №73869545), №817/401/16 (ЄДРСРУ 73869634) та №802/692/16-а (ЄДРСРУ 73869504).
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до положень Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та усталеної практики Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, доходом платника податку є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об'єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що контролюючим органом не доведено наявність у позивача у 2015 році доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, а лист товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" від 12.07.2016 року №12/07-16 про надання інформації не містить всіх складових суми боргу, прощеного позивачеві, з огляду на що такі доводи не можуть братись судом до уваги.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 07.10.2016 року №0012431306, №0012451306, №0012441306 є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено 15 грудня 2020 року.