Справа № 640/24935/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Катющенко В.П., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
10 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
при секретарі Хмарській К.І.
за участю:
представника апелянта: Суботи О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року за заявою приватного нотаріуса київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до осіб, які можуть отримати статус учасника справи за вищевказаним позовом: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу, -
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково.
Зупинено дію наказу Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.10.2020 року № 1218/6 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 ».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Київ) подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка з'явилася у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом:
1) зупинення дії наказу від 12.10.2020 року № 1218/6 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 »;
2) заборони Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) вчиняти дії щодо блокування доступу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу до державних реєстрів.
Необхідність забезпечення позову заявниця обґрунтувала тим, що блокування доступу до реєстрів і зупинення роботи нотаріуса призведе до ситуації, коли остання, як нотаріус, фактично не матиме змоги утримувати офіс, оплачувати оренду, виплачувати винагороду співробітникам офісу. Неможливість утримання офісу і вчасного виконання орендних зобов'язань може призвести до дострокового розірвання договору оренди за ініціативою власника приміщення, внаслідок чого заявниця буде позбавлена можливості зберігати архів, який є власністю держави. Крім того, нотаріус постійно працює з виконавчими написами, відповідно зупинення діяльності нотаріуса призведе до невиконання взятих на себе зобов'язань.
Задовольняючи заяву приватного нотаріуса ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведені та документально підтверджені обставини, які вказують на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам останньої, які в майбутньому унеможливлять захист її прав до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до частин 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 ст. 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Правовими положеннями ч. 2 ст. 150 КАС України регламентовано, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 17.01.2008 року НОМЕР_1 ОСОБА_1 є приватним нотаріусом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 02.09.1993 N 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон N 3425-XII) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно з ч. 4 вказаної статті Закону N 3425-XII передбачено, що нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.
Таким чином, виконання функцій приватного нотаріуса є реалізацією людиною положень статті 43 Конституції України та статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (цієї статтею охоплюється право на працю див. Справа Лекавічієне проти Литви, заява 48427/09 §36 від 27.06.2017) щодо права на працю, яка підлягає оплаті відповідно до положень Закону N 3425-XII.
Реалізація цього права надає можливість людині заробляти собі на життя, під час трудового життя більшість людей мають значні можливості для розвитку стосунків із зовнішнім світом (Матееску ( Mateescu ) проти Румунії, № 1944/10, § 20, 14.01.2014), позбавлення цього ж права створює перепони або взагалі унеможливлює людині себе утримувати.
Отже, у даному випадку, при вирішенні питання щодо позбавлення приватного нотаріуса ОСОБА_1 права на працю, суб'єктом правозастосування, яким в даному випадку є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Київ), необхідно ретельно зважити обставини справи та прийняти збалансоване рішення, яке врахує будь-які несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів людини і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Позбавлення права на здійснення діяльності приватного нотаріуса переслідує ціль усунення від виконання обов'язків не кваліфікованої або недоброчесної особи. При цьому шкода від такої діяльності має бути належно обґрунтованою та переважати суспільний інтерес щодо здійсненні діяльності таким нотаріусом.
У даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції не надає правову оцінку доводам учасників справи щодо змісту наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.10.2020 року № 1218/6 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 », порядку та підставам його винесення та вмотивованості його змісту, адже зазначені обставини можуть бути підставою для перегляду справи по суті позовних вимог, у разі подання відповідного позову.
Натомість, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у заяві про забезпечення позову приватним нотаріусом ОСОБА_1 зазначено, що Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) було проведено ряд перевірок, за результатами яких останній вручено наказ від 07.08.2020 року № 774/8 з вимогою усунути порушення. Поряд з цим, наразі заявниця - приватний нотаріус ОСОБА_1 оскаржує накази про призначення комплексних перевірок та про зобов'язання її усунути порушення.
Зазначене підтверджується копією ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 року, у справі № 640/22611/20, про відкриття провадження за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про:
- визнання протиправним та скасування наказу начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.08.2020 року № 774/8 про усунення приватним нотаріусом ОСОБА_1 порушень та помилок;
- визнання протиправними дій виконуючого обов'язки начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по виданню наказу від 08.07.2020 року № 601/8 «Про проведення планової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 »;
- визнання протиправним та скасування наказу від 08.07.2020 року № 601/8;
- визнання протиправними дій виконуючого обов'язки начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по виданню наказу від 14.07.2020 року № 632/8 «Про проведення позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 »;
- визнання протиправним та скасування наказу від 14.07.2020 року № 632/8;
- визнання протиправними та скасування висновків щодо надання «незадовільної» оцінки роботи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зроблені за результатом перевірки діяльності Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) в особі комісії, затвердженої наказом від 08.07.2020 року №601/8;
- визнання протиправними та такими, що підлягають скасуванню висновки, викладені комісією Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно доцільності розглянути питання щодо застосування до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 заходів реагування, передбачених статтею 12 та/або статтею 29-1 Закону України «Про нотаріат».
Таким чином, станом на момент прийняття Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) наказу від 12.10.2020 року № 1218/6 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 », приватним нотаріусом ОСОБА_1 в судовому порядку оскаржено накази про призначення перевірок та наказ про усунення порушень, відповідно правова оцінка виявленим відповідачем порушень в діяльності позивача буде надана судом під час розгляду адміністративної справи № 640/22611/20.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що реалізація оскаржуваного наказу не можлива до надання судом оцінки на предмет його правомірності.
При цьому, суд враховує баланс інтересів сторін у справі та критерій «необхідності в демократичному суспільстві», з того, що оскаржуваний наказ впливає на конституційні та конвенційні гарантії позивача на працю.
Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність правових підстав для вжиття заходу забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом зупинення дії наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)від 12.10.2020 року № 1218/6 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 », адже не вжиття такого заходу призведе до ускладнення або неможливості поновлення порушених прав та інтересів приватного нотаріуса ОСОБА_1
Крім того, часткове вжиття заходів забезпечення позову, у запропонований заявницею спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо заборони Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) вчиняти дії щодо блокування доступу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу до державних реєстрів, колегія суддів апеляційної інстанції не надає правової оцінки, оскільки у задоволенні вказаної частини заяви відмовлено, а приватним нотаріусом ОСОБА_1 не оскаржується.
Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань, які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 242, 243, 294, 321, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року про забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 14.12.2020 року