15 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6221/20
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В. , Танасогло Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року по справі № 420/6221/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо зупинення виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з червня 2016 року по лютий 2018 року, не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 різниці між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксована сума індексації) за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з червня 2016 року по лютий 2018 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксовану суму індексації) за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 11 травня 2020 року по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що в період проходження у Військовій частині НОМЕР_1 військової служби, а саме з червня 2016 року по лютий 2018 року відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, а з березня 2018 року по травень 2020 року не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. Більше того, індексація грошового забезпечення не була виплачена і при виключенні позивача із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . На думку ОСОБА_1 , відповідачем вчинено дії щодо виконання вимог роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016р. №248/3/9/1/2 про зупинення виплати індексації грошового забезпечення до окремого роз'яснення, яке суперечить правовим актам вищої юридичної сили, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078. Позивач наголошував, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, як складова конституційного права на соціальний захист. Також, ОСОБА_1 зазначав, що місяцями обчислення споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовими місяцями) для військовослужбовців є місяці з яких постановами Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007р. №1294 та «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 усім військовослужбовцям Збройних Сил України підвищено посадовий оклад, а саме січень 2008р. та березень 2018р. відповідно. Отже, місяць обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) за період з грудня 2015р. по лютий 2018р. є січень 2018р. Крім того, в супереч вимог абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, починаючи з березня 2018р. Військова частина НОМЕР_1 не нараховувала та не виплачувала ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в розмірі 3502,27грн. Позивач звертав увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним (який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень), тобто таким, щоб у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла необхідність у повторному зверненні до суду. До того ж, відносити питання щодо нарахування індексації грошового забезпечення до дискреційних повноважень Військової частини НОМЕР_1 є неможливим, оскільки у подальшому може створити необхідність звернення до суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів. Окрім того, на думку позивача, не виплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг свої вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. У зв'язку з чим, передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 з позовними вимогами не погодилась з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов, наголошуючи, що відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики Україні від 08.08.2017 р. №13700/з та від 08.08.2017 р. №78/0/66-17 механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди відсутній. У межах наявного фінансового ресурсу Міністерства оборони за січень 2016 - лютий 2018 року, фінансування витрат на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не здійснювалось. У зв'язку з чим, виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. не проводилась, підстав для її нарахування і виплати за вказаній період не було та не має. Ураховуючи, що в березні 2018р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового ті начальницького складу та деяких інших осіб» у військовослужбовців посадові оклади збільшилися, обчислення індексу для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року. Крім того, нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, а не позивача, який в позовній заяві зазначив суму індексації належної йому до виплати. Також, на думку відповідача, на військовослужбовців, які проходили військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, положення Кодексу законів про працю України не поширюються.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. по справі №420/6221/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо зупинення виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з червня 2016 року по лютий 2018 року, не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 різниці між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксована сума індексації) за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з червня 2016 року по лютий 2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксовану суму індексації) за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по грудень 2017року. Також, окружний адміністративний суд вказав на відсутність законодавчо передбачених підстав для застосування січня 2008р. як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з червня 2016 року по лютий 2018 року. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018 року та якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, - є березень 2018 року. З урахуванням того, що на теперішній час відсутня визначена сума індексації грошового забезпечення, яка не нарахована та не виплачена відповідачем на час звільнення позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток, виходячи з останнього грошового забезпечення, за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з огляду на її передчасність.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано фактичні обставини справи, у зв'язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права, а тому позивач просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано та не досліджено питання вжиття відповідачем заходів, які передбачено пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» щодо збільшення грошового забезпечення, та чи збільшувався дохід військовослужбовців шляхом підвищення всіх складових грошового забезпечення для того, щоб сума такого підвищення перевищила суму індексації, яка склалася у грудні 2015р. Також, скаржник наполягає, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з червня 2016р. по лютий 2018р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007р. №1294 - є січень 2008р. Окрім того, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 11 травня 2020 року по день фактичного розрахунку.
Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом, Військовою частиною НОМЕР_1 подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому акцентовано увагу на тому, що відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики Україні від 08.08.2017 р. №13700/з та від 08.08.2017 р. №78/0/66-17 механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди відсутній. У межах наявного фінансового ресурсу Міністерства оборони за січень 2016 - лютий 2018 року, фінансування витрат на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не здійснювалось. У період з 01.03.2018р. по 11.05.2020р. індексацію грошового забезпечення позивачу нараховано та виплачено у повному обсязі. Також, на думку відповідача, на військовослужбовців, які проходили військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, положення Кодексу законів про працю України не поширюються. Крім того, нарахування індексації грошового забезпечення, фіксованої суми індексації та визначення базового місяця належить до дискреційних повноважень відповідача.
В силу приписів пунктів 1,3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Зокрема, колегію суддів установлено, що у період з червня 2016 року по травень 2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.04.2020р., командиром Військової частини НОМЕР_1 генерал-майором ОСОБА_2 на адресу заявника надіслано лист №1/2552 від 08.05.2020р., яким адресата повідомлено про відсутність підстав для нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016р. по 28.02.2018р. Також, у вказаному листі зазначено, що з 01.04.2018р. по 31.12.2019р. індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 нараховано та виплачено в повному обсязі.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно ч.1 ст.9 якого держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2,3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати передбачено статтею 2 Закону України "Про оплату праці".
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 33 Закону України "Про оплату праці" визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
За змістом частини 2 статті 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
З метою реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06 лютого 2003 року № 491-IV Кабінетом Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, відповідно до пункту 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 5 Порядок проведення індексації грошових доходів населення, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, проведення індексації у зв'язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер.
Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII, та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабміну України від 17 липня 2003 року №1078, відповідно до пункту 2 якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно із п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадового окладу військовослужбовця.
При цьому, зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
На момент виникнення спірних правовідносин, визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до п.13 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою скаржник пов'язує встановлення базового місяця індексації.
Вищевказаний підзаконний нормативно-правовий акт діяв до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою, з 01 березня 2018 року, встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, в період дії постанови №1294, з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, тобто протягом періоду, який охоплює спірні правовідносини, розмір посадових окладів військовослужбовців був незмінним, а зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливала на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Означене свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з червня 2016 року по лютий 2018 року, у зв'язку з чим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування січень 2008р. як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з червня 2016 року по лютий 2018 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 11 травня 2020 року по день фактичного розрахунку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, спірні правовідносини стосовно індексації грошового забезпечення військовослужбовців урегульовано низкою вищенаведених спеціальних нормативно-правових актів, положення яких не містять приписів щодо виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку, у зв'язку із затримкою, з вини роботодавця, усіх належних йому виплат при звільненні.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовано положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
Закріплені у статях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовано на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не установлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів дійшла висновку про можливість, у даному випадку, застосування норм статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з Військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також з огляду на наявність у ОСОБА_1 права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про передчасність позовної вимоги позивача про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 11 травня 2020 року по день фактичного розрахунку.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в оскаржуваній частині прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем належним чином обґрунтовано, викладену в апеляційній скарзі позицію, в системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, та надано до суду належні докази.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, у межах її доводів, на рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній частині вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року по справі № 420/6221/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з червня 2016 року по лютий 2018 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 11 травня 2020 року по день фактичного розрахунку - скасувати.
У вказаній частині прийняти нове судове рішення, яким зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з червня 2016 року по лютий 2018 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 11 травня 2020 року по день фактичного розрахунку.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Головуючий суддя Димерлій О.О.
Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.