14 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1783/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурної-будівельної інспекції у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року в адміністративній справі №280/1783/20 (головуючий суддя першої інстанції Артоуз О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурної-будівельної інспекції у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису, -
Позивач 13.03.2020 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної архітектурної-будівельної інспекції у Запорізькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати припис відповідача №23 від 04.03.2020 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є власником квартири. Суть припису полягає в тому, що власником незаконно здійснено реконструкцію квартири шляхом збільшення площі балкону. При винесенні припису не доведено яким чином, або на підставі яких документів встановлено факт проведення реконструкції, а не проведення поточного ремонту, нового будівництва та ін.. В технічному паспорті на квартиру відсутні розміри балкону взагалі, а відтак, відповідачем не доведено факт виконання реконструкції приміщення шляхом збільшення площі балкону. В жодному офіційному документі, складеному відповідачем не зафіксовано в чому саме полягає збільшення розмірів балкону, не встановлено площу балкону станом на час проведення контрольного заходу, не здійснено співставлення фактичної площі балкону із площею, що зазначена в п.2.2 Технічного паспорту квартири.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано припис головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області №23 від 04.03.2020 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом при прийнятті рішення не враховано, що проводилась перевірка виконання позивачем вимог припису від 14.08.2018 року №75. Відповідно до приписів п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право видавати обов'язкові до виконання приписи. В ході перевірки було встановлено, що в порушення вищезазначених норм законодавства вимоги припису від 14.08.2018 року №75 позивачем не виконано, про що було складено акт від 04.03.2020 року та в цй же день видано позивачу спірний у справі припис, а також складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.188-42 КУпАП.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подала.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, а тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження, про що сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири (а.с.9, 10).
14.08.2018 року за результатами здійснення державного архітектурно- будівельного контролю за адресою АДРЕСА_1 , відповідачем встановлено факт виконання позивачем будівельних робіт з реконструкціх квартири шляхом збільшення площі балкону без отримання права на виконання таких робіт, що є порушенням ч.8 ст.36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466. В рамках вказаної перевірки позивачу було видано обов'язковий для виконання припис від 14.08.2018 року №75, яким позивача зобов'язано в строк до 14.09.2018 року привести вищезазначений об'єкт будівництва у відповідність до вимог- чинного законодавства. Також, постановою відповідача від 23.08.2018 року №75 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.96 КУпАП.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 року у справі №322/880/18 визнано протиправною та скасовано постанову №75, складену 23.08.2018 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Балабановим Р.В., про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 10200 грн. за правопорушення, передбачене ч.5 ст. 96 КУпАП.
На підставі направлення на проведення перевірки від 20.02.2020 року посадовою особою органу державного нагляду (контролю) 04.03.2020 року проведено перевірку квартири позивача та складено Акт №72, відповідно до якого позаплановою перевіркою встановлено порушення вимог п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2011 року №553. В акті зазначено: відповідно до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо об'єкту: «Реконструкція квартири шляхом збільшення площі балкону» АДРЕСА_1 . Перевіркою встановлено, що вимоги припису від 14.08.2018 року №75 ОСОБА_1 не виконано, зазначений об'єкт не приведено до вимог чинного законодавства. Клас наслідків (відповідальності) об'єкта згідно ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва» - СС1 (а.с.14-20).
В той же день - 04.03.2020 року відповідачем відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 254, 255, 256 КУпАП.
Також, 04.03.2020 року відповідачем видано Припис №23, яким ОСОБА_1 зобов'язувалась привести зазначений об'єкт у відповідність вимогам діючого законодавства шляхом перебудови у первісний стан до 04.05.2020 року (а.с.13).
Не погодившись із вказаним приписом, позивач оскаржила його до суду.
Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Статтею 10 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі по тексту - Закон №687) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі по тесту - Закон №3038).
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки, зокрема, мають право:
- складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
- видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;
- проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.
Суб'єкт господарювання має право звернутися до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Як зазначалось вище, на підставі направлення на проведення перевірки від 20.02.2020 року посадовою особою органу державного нагляду (контролю) 04.03.2020 року проведено перевірку квартири позивача та складено Акт №72, відповідно до якого позаплановою перевіркою встановлено порушення вимог п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2011 року №553.
В акті в графі «Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електроних або інш.), що підтверджують наявність порушення вимог законодавства» дослівно зазначено: «Відповідно до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо об'єкту: «Реконструкція квартири шляхом збільшення площі балкону» АДРЕСА_1 . Перевіркою встановлено, що вимоги припису від 14.08.2018 року №75 ОСОБА_1 не виконано, зазначений об'єкт не приведено до вимог чинного законодавства. Клас наслідків (відповідальності) об'єкта згідно ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва» - СС1» (а.с.14-20).
Водночас, на підставі зазначеного акту перевірки позивач видав оскаржуваний припис №23, яким ОСОБА_1 зобов'язувалась привести зазначений об'єкт у відповідність вимогам діючого законодавства шляхом перебудови у первісний стан до 04.05.2020 року (а.с.13).
Колегія суддів звертає увагу на наступне.
Ані припис, ані акт перевірки, на підставі якого він винесений, не містять фактичних обставин порушення та відповідних доказів на обгрунтування висновків про наявність такого порушення.
Згідно наданого до адміністративного позову технічного паспорту квартири за адресою: АДРЕСА_1 , площа балкону складає 1,13 кв.м., проте розміри балкону технічним паспортом не визначені.
З акту перевірки не можливо встановити, які розміри мав балкон до «перебудови», які розміри та площа балкону на час складання припису від 14.08.2018 року №75, та які розміри та площа балкону на час проведення перевірки та складання акту від 04.03.2020 року.
Також акт перевірки не містить інформації про те, яким чином збільшена площа балкону та в чому полягає реконструкція квартири, яким чином та завдяки яким вимірювальним пристроям проводились заміри розмірів балкону, та чи взагали такі вимірювання проводились.
Крім того, до акту перевірки не надано жодних відповідних доказів (письмових, речових, електроних, фото, креслення або інш.), що підтверджують наявність порушення вимог законодавства.
Тобто, акт перевірки не містить жодних доказів наявності на час перевірки будь-якого переобладнання чи реконструкції квартири (або балкону в цій квартирі) за адресою: АДРЕСА_1 .
А відтак, виданий на підставі такого акту припис, є неправомірним та належить скасуванню.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при розгляді справи повинен був дослідити правомірність підстав проведення перевірки та наявність об'єктивного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки таких вимог адміністративний позов не містить, і такі вимоги можуть бути самостійним предметом спору в іншій справі.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття припис №23 від 04.03.2020 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа судом першої інстанції визнана незначною, розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурної-будівельної інспекції у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року в адміністративній справі №280/1783/20 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року в адміністративній справі №280/1783/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених частиною 4, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак