14 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2393/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року в адміністративній справі №280/2393/20 (головуючий суддя І-ї інстанції Лазаренко М.С.) за позовом ОСОБА_1 до Запорізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 07.04.2020 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, що виявилися у відмові йому виплачувати регрес в період з 01 квітня 2017 року по серпень 2019 року;
- зобов'язати відповідача виплатити йому регрес в період з 01 квітня 2017 року по серпень 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що він має статус внутрішньо переміщеної особи та на даний час перебуває на обліку у відповідача як отримувач щомісячної страхової виплати у зв'язку із зареєстрованим випадком професійного захворювання. Відповідачем з 01.04.2017 року по 31.08.2019 року включно припинено здійснення регресу (страхових виплат). Вважає дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам Конституції та інших нормативно-правових актів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, відокремленим підрозділом якого є Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, що виявилися у відмові ОСОБА_1 виплатити страхові виплати за період з 01.04.2017 року по 31.08.2019 року.
Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, відокремленим підрозділом якого є Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати з 01.04.2017 року по 31.08.2019 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до не правильного вирішення даної справи. Постановою відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м.Запоріжжі від 24.03.2017 року №0809/21754/21754/24 позивачу припинено з 01.04.2017 року страхові виплати у зв'язку із скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Про таке скасування відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м.Запоріжжі було повідомлено листом УПСЗН Запорізької міської ради по Заводському району від 14.03.2017 року № 05/01-21/29525. Після звернення позивача з заявою від 27.09.2019 року до Запорізького відділення Управління у Запорізькій області, на підставі рішення районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам по Хортицькому району (протокол від 17.10.2019 року №37), постановою Запорізького відділення Управління у Запорізькій області від 23.10.2019 року № 0802/21757/21757/33 позивачу продовжено страхові виплати з місяця звернення, тобто з 01.09.2019 року. Вважає, що припинення страхових виплат позивачу та їх відновлення було проведено у чіткій відповідності до чинного законодавства України.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, а тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження, про що сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції ФСНВ в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області. У зв'язку із ситуацією, що склалась на території Донецької та Луганської областей, позивач був змушений покинути місце свого постійного проживання.
З 01.11.2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Запорізькому відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області як отримувач щомісячної страхової виплати у зв'язку із 50% втратою професійної працездатності.
Постановою відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м.Запоріжжі від 24.03.2017 року № 0809/21754/21754/24 позивачу припинено з 01.04.2017 року страхові виплати у зв'язку з скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою скасування слугував лист «Про надання інформації» Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району від 14.03.2017 року № 05/01-21/2952.
В подальшому, у вересні 2019 року позивачу видано нову довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи від 27.09.2019 року № 2330-5000202695, відповідно до якої адресою фактичного місця проживання є: АДРЕСА_1 .
27.09.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати, а також із заявою до Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про виплату йому заборгованості з березня 2017 року по вересень 2019 року, так як він знаходився на території слідчого ізолятора з 12.12.2016 року по 24.04.2019 року. Зазначене підтверджується довідкою Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України від 03.05.2019 року № 2/10-4435.
Листом від 07.10.2019 року № 03-18/4867 відповідач відмовив у виплаті заборгованості за період з 01.04.2017 року по 31.08.2019 року, оскільки позивач надав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в вересні 2019 року.
Постановою відповідача від 23.10.2019 року №0802/21757/21757/33 позивачу поновлено страхові виплати з місяця звернення, тобто з 01.09.2019 року на підставі рішення районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам по Хортицькому району (протокол від 17.10.2019 року № 37).
Не погодившись з відмовою відповідача у виплаті регресу за період з 01.04.2017 роу по 31.08.2019 року, позивач оскаржив таку відмову до суду.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон №1105).
Відповідно до ч.1 ст.47 Закону №1105 страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Частинами 5 та 6 ст.47 Закону №1105 визначено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Згідно із ч.4 та ч.7 ст.47 Закону №1105 виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Статтею 46 Закону №1105 передбачені підстави припинення страхових виплат і надання соціальних послуг:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно із п. 3.1 розділу ІІІ вказаного Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 (далі по тексту - Порядок №365), внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування).
Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створила для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Одним з конституційних прав є право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України).
Стаття 46 Конституції України, ст.22 Загальної декларації прав людини, ст.9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ст. 23 Європейської соціальної хартії (переглянутої) закріплюють право особи на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно постанови відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м.Запоріжжі від 24.03.2017 року № 0809/21754/21754/24 позивачу припинено з 01.04.2017 року страхові виплати у зв'язку з скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою скасування слугував лист «Про надання інформації» Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району від 14.03.2017 року № 05/01-21/2952.
Проте норма статті 46 Закону №1105 не містить серед підстав припинення страхових виплат такої підстави як скасування УПСЗН дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а відтак припинення виплат на такій підставі є неправомірним.
Отже, суб'єкт владних повноважень, не виплачуючи позивачу страхові виплати за минулий період з огляду на його статус внутрішньо переміщеної особи та посилаючись на нормативно-правові акти, що, фактично звузили його права та зробили їх реалізацію залежною від певних обставин, порушив право позивача на їх отримання, при цьому це право є об'єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право власності).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа судом першої інстанції визнана незначною, розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року в адміністративній справі №280/2393/20 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року в адміністративній справі №280/2393/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак