03 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/6313/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
секретарі судового засідання Комар Н.В.,
за участі представника відповідача Школової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року в адміністративній справі №280/6313/20 (головуючий суддя першої інстанції Калашник Ю.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач 12.12.2019 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001770508 від 23.09.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про безпідставність висновків податкового органу про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які грунтуються на тому, що під час перевірки у магазині були відсутні документи про оприбуткування товару. Позивач вказує, що факту реалізації вказаного товару податковим органом не зафіксовано. Проте, нестачу чи надмірні залишки товару можливо виявити лише при проведені інвентаризації, коли відомі данні про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. У відомості (документ складений представниками контролюючого органу в ході проведення фактичної перевірки) не зазначено залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізація) запасів за визначений період, що взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі або залишків товару. Також контролюючим органом не враховано, що позивач має кілька магазинів і окрему юридичну адресу, за якою зберігаються первинні документи. До прийняття контролюючим органом рішення за проведеною перевіркою, позивачем поштою з описом вкладення надіслано до податкового органу копії всіх накладних. Зазначені документи отримані відповідачем, однак останнім залишено цей факт поза увагою. Крім того, позивачем ведеться Книга обліку доходів і витрат, та до її змісту у податкового органу зауважень немає. Відтак, штрафні санкції нараховані спірним ППР безпідставно.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001770508 від 23.09.2019 року, яке винесено Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Проведеною фактичною перевіркою магазину, в якому здійснює діяльність ФОП, встановлено порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушення порядку, встановленого законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, на суму 13591,20 грн. Так, при вибірковій перевірці обліку товарно-матеріальних цінностей за період з 01.06.2019 року по 30.08.2019 року встановлено невідповідність фактичних залишків товару станом на 30.08.2019 року (16-00 год.), зафіксованих у відомостях ТМЦ (додаток № 4 до акту), даним наданих до перевірки накладних на придбання товару (додаток № 5) та інформації стосовно реалізації товару з бази даних ДФС України (почекова інформація ІС «Податковий блок») на вказау суму. Апелянт вказує, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано те, що весь товар в магазині є таким, що знаходиться на реалізації на поточний час. У разі відсутні документів щодо походження такого товару, він вважається необлікованим у встановленому порядку, що є порушенням вимог п.12 ст.3 Закону №265 та є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст.20 вказаного Закону. Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДПС прав.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подала.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Позивач та представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
До суду надійшло клопотання представника позивача, в якому останній зазначив, що позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також в клопотанні зазначено прохання проводити розгляд справи без їх участі.
Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в контролюючих органах на загальній системі оподаткування та не є платником єдиного податку.
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
23.08.2019 року ГУ ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої 30.08.2019 року складено акт №0680/08/01/14/ НОМЕР_2 (а.с.9-10).
Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушення порядку, встановленого законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 13591,20 грн. (а.с.69-70).
Вказані висновки обґрунтовані тим, що в ході перевірки за місцем реалізації та зберігання товару (магазин за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність позивач) у присутності ОСОБА_2 (особа, що проводила розрахункові операції, продавець), за її підписом складено відомості про наявний в магазині товар по вибірковим позиціям алкогольних напоїв, інформацію з яких співставлено з наявними документами на товар (накладними, чеками та іншими документами щодо походження товару) та почековою інформацією з РРО платника про вибуття товару). В результаті співставлення виявлено алкогольні напої, на які відсутні будь-які документи щодо походження на суму 13591,20 грн.. Детальний опис необлікованого товару із зазначенням виду товару, його назви, кількості та вартості міститься у відомостях ТМЦ, що є додатком №4 до акту фактичної перевірки.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 23.09.2019 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» №0001770508, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 27182,40 грн. (а.с.11).
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач оскаржила його до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Законом №265/95-ВР та Податковим кодексом України не передбачено норми, яка зобов'язує фізичну особу-підприємця зберігати документи, які підтверджують походження товару, у місці реалізації товарів (послуг). Суд, з посиланням на правову позицію Верховного Суду в постанові від 12.06.2018 року у справі №814/413/16, зазначив, що відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Види перевірок та порядок їх призначення визначений Податковим кодексом України.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із п.п.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПУ України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок призначення фактичної перевірки за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а саме - за адресою розташування господарського об'єкту позивача (магазину): АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , останньою не оскаржується.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі по тексту - Закон №265), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
З наявного в матеріалах справи акту перевірки вбачається, що при здійсненні фактичної перевірки за місцем фактичного провадження ФОП ОСОБА_1 діяльності, у присутності ОСОБА_2 (особа, що проводила розрахункові операції, продавець), виявлено наявний в магазині товар по вибірковим позиціям алкогольних напоїв, інформацію з яких співставлено з наявними документами на товар (накладними, чеками та іншими документами щодо походження товару) та почековою інформацією з РРО платника про вибуття товару). Тобто, в магазині виявлено алкогольні напої, на які відсутні будь-які документи щодо походження на суму 13591,20 грн..
В адміністративному позові ФОП ОСОБА_1 зазначила, що має декілька магазинів і окрему юридичну адресу, за якою зберігаються первинні документи, та оскільки Податковим кодексом України не передбачено норми, яка зобов'язує фізичну особу-підприємця у місці реалізації товарів (послуг) зберігати документи, які підтверджують походження товару, тому висновки в акті перевірки не відповідають законодавству.
Суд першої інстанції погодився з таким посиданням позивача.
Колегія суддів апеляційного суду вважає такі посилання позивача та висновки суду першої інстанцї помилковими, оскільки із самої суті фактичної перевірки та способу її проведення за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, випливає обов'язок платника податків надати під час фактичної перевірки документи на наявний за місцем проведення такої перевірки товар.
Крім того, під час проведення перевірки позивачем не зроблено в акті перевірки записів (зауважень) про наявність будь-де та будь-яких документів на виявлений в магазині при перевірці товар.
Висновок суду першої інстанції про те, що не є порушенням відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, апеляційний суд вважає таким, що нівелює саму суть фактичної перевірки та робить даремним її проведення.
Посилання позивача на п. 44.6 ст.44 ПК України колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказана норма стосується надання документів, що підтверджують показники податкової звітності, та не стосується документів на наявний за місцем проведення фактичної перевірки товар.
Посилання суду першої інстанції в рішенні на правову позицію Верховного Суду в постанові від 12.06.2018 року у справі №814/413/16 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в наведеній справі суб'єкт господарювання до закінчення перевірки (тобто до складання акту) надав контролюючому органу первинні документи на придбання товарно-матеріальних цінностей.
Проте, у справі що розглядається позивач такі документи направила поштою контролюючому органу після проведення перевірки.
Згідно із ст.20 Закону №265/95 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Враховуючи всі наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність податкового повідомлення-рішення № 0001770508 від 23.09.2019 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовної заяви.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки за приписами ч.1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року в адміністративній справі №280/6313/20 задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року в адміністративній справі №280/6313/20 скасувати.
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак