15 грудня 2020 р.Справа № 554/2205/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 04.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Січиокно Т.О., м. Полтава, повний текст складено 08.09.20 року по справі № 554/2205/20
за позовом ОСОБА_1
до Офісу великих платників податків ДПС , Начальника Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби Феденко Галини Михайлівни
про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати як протиправну постанову від 28.02.2020, винесену начальником Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби Феденко Г.М., якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн., провадження в справі закрити.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 04.09.2020 задоволено позов ОСОБА_1 .
Офіс великих платників податків Державної податкової служби, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 04.09.2020 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 28.02.2020 начальником управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби Феденко Г.М., на підставі розглянутого протоколу від 20.02.2020 № 62 і доданих до нього матеріалів, а саме акту фактичної перевірки від 20.02.2020 № 0001/28/10/РРО/13961362, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою, за порушення п.п.2 п.6 постанови Національного банку України від 29.12.2017 № 148 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (із змінами та доповненнями), а саме: порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами суб'єкта господарювання з фізичними особами, - головного бухгалтера ПП «Білоцерківська агропромислова група» ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. (а.с.28, 62-63).
Підставою для винесення оскаржуваної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності був складений 20.02.2020 протокол про адміністративне правопорушення стосовно головного бухгалтера ПП «Біагр» ОСОБА_1 , в якому зафіксовано, що остання порушила порядок проведення готівкових розрахунків за товар, а саме: перевищила граничні суми розрахунків готівкою, чим порушила п.6 розділу ІІ постанови Національного банку України від 29.12.2017 № 148 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-15 КУпАП. Дата, час і місце вчинення правопорушення - встановлено актом перевірки від 20.02.2020 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.4, 54).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, проте з інших мотивів та підстав, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийнято воно незаконно, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зміст даної норми свідчить, що вона є бланкетною правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
Розміри граничних сум розрахунків готівкою встановлені приписами постанови Національного банку України від 29.12.2017 № 148 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
Зокрема, відповідно до підпункту 2 пункту 6 розділу ІІ постанови Національного банку України від 29.12.2017 № 148 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень включно.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому згідно з частиною першою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Тобто, приписами статті 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
Згідно з п.7 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Як вбачається зі змісту статті 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
Разом з тим, приписи КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Проаналізувавши юридичний склад правопорушення, вчиненого позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що за диспозицією частини першої статті 163-15 КУпАП адміністративне правопорушення у вигляді перевищення граничних сум розрахунків готівкою є разовим правопорушенням, оскільки є одноразовою дією, його склад є закінченим з моменту здійснення розрахунку з перевищенням граничної суми такого розрахунку, а тому таке правопорушення не має триваючого характеру.
Відтак, проступок з формальним складом за частиною першою статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення є закінченим з моменту, коли сума готівкового розрахунку через касу підприємства за день з фізичною особою стає більшою за 50000,00 грн.
За таких обставин помилковими є висновки суду першої інстанції, що наведене у постанові правопорушення є триваючим.
Колегія суддів звертає увагу, що ні оскаржувана ОСОБА_1 постанова в справі про накладення адміністративного стягнення від 28.02.2020, ні протокол про адміністративне правопорушення від 20.02.2020, на підставі якого прийнято цю постанову, не містять детального опису обставин вчинення позивачем порушення.
В той же час, у постанові від 28.02.2020 міститься посилання, що вона винесена на підставі розглянутого протоколу від 20.02.2020 № 62 і доданих до нього матеріалів, а саме акту фактичної перевірки від 20.02.2020 № 0001/28/10/РРО/13961362.
Зміст акту фактичної перевірки від 20.02.2020 № 0001/28/10/РРО/13961362 та додатків до нього (а.с.8-14, 43-45, 52, 53) свідчить, що проведеною перевіркою ПП «Білоцерківська агропромислова група» встановлено перевищення граничних сум розрахунків готівкою (50000,00 грн.) протягом одного дня (15.07.2019, 31.07.2019, 15.08.2019, 12.09.2019, 16.09.2019, 18.09.2019, 20.09.2019, 25.09.2019, 26.09.2019, 30.09.2019, 31.10.2019, 07.11.2019, 12.11.2019, 14.11.2019, 18.11.2019, 20.11.2019, 21.11.2019, 22.11.2019, 22.11.2019, 25.11.2019, 26.11.2019, 30.11.2019) за одним або кількома платіжними документами суб'єкта господарювання ПП "Біагр" з фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Таким чином, факти правопорушень, за які позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, мали місце у липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2019 року.
Враховуючи те, що позивачу ставилися за вину дії з перевищення граничних сум розрахунків готівкою - більше 50000 грн. за день, вчинені 15.07.2019, 31.07.2019, 15.08.2019, 12.09.2019, 16.09.2019, 18.09.2019, 20.09.2019, 25.09.2019, 26.09.2019, 30.09.2019, 31.10.2019, 07.11.2019, 12.11.2019, 14.11.2019, 18.11.2019, 20.11.2019, 21.11.2019, 22.11.2019, 22.11.2019, 25.11.2019, 26.11.2019, 30.11.2019, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем винесена лише 28.02.2020, тобто після спливу строку накладення адміністративного стягнення встановленого статтею 38 КУпАП у два місці з дня вчинення, у зв'язку з чим провадження у справі не могло бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП.
Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 січня 2019 року у справі №203/28/17 (2-а/0203/31/2017) та від 10 листопада 2020 року у справі № 203/24/17.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він також повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Положеннями ст.246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
У статті 256 КУпАП вказано, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначений у ст. 279 КУпАП, де зокрема, зазначено, що головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, а також інші документи.
Відповідно до ч.1,2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.
Згідно із ч.1,2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити, серед іншого: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Як свідчать матеріали справи, ні оскаржувана ОСОБА_1 постанова в справі про накладення адміністративного стягнення від 28.02.2020, ні протокол про адміністративне правопорушення від 20.02.2020, на підставі якого прийнято цю постанову, не містять детального опису обставин вчинення позивачем порушення.
У протоколі від 20.02.2020 зазначено лише посилання на встановлення дати, часу і місця вчинення правопорушення актом перевірки від 20.02.2020 за адресою: АДРЕСА_1 .
У постанові від 28.02.2020 міститься лише посилання, що вона винесена на підставі розглянутого протоколу від 20.02.2020 № 62 і доданих до нього матеріалів, а саме акту фактичної перевірки від 20.02.2020 № 0001/28/10/РРО/13961362.
Проте, у вказаних протоколі від 20.02.2020 та постанові від 28.02.2020 не зазначено, у чому саме полягає порушення, вчинене ОСОБА_1 , чи відноситься воно до її обов'язку, коли таке правопорушення нею було вчинено, а також місце вчинення.
Колегія суддів зазначає, що безпосередньо з протоколу про адміністративне правопорушення від 20.02.2020 та з постанови про накладення адміністративного стягнення від 28.02.2020 неможливо встановити, що саме та коли порушила позивачка ОСОБА_1 , а це свідчить про недотримання відповідачем при прийнятті постанови приписів ст. 283 КпАП України щодо обов'язкової наявності у постанові опису обставин вчиненого правопорушення, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності без додержання вимог чинного законодавства.
Більше того, протокол про адміністративне правопорушення від 20.02.2020 не містить жодних відміток про наявність додатків до нього, в тому числі про те, що акт фактичної перевірки від 20.02.2020 № 0001/28/10/РРО/13961362 є додатком до протоколу.
Враховуючи зазначене, а також відсутність у протоколі та постанові конкретно визначеного порушення - його суті, суд позбавлений можливості перевірити чи відноситься допущене порушення до посадових обов'язків позивачки чи інших осіб.
При цьому колегія суддів враховує, що позивачем долучено до матеріалів справи посадову інструкцію касира ПП «Білоцерківська агропромислова група», зі змісту якої вбачається, що саме до обов'язків касира входить безпосереднє здійснення готівкових розрахунків підприємства з організаціями, а за його відсутності - його обов'язки виконує бухгалтер.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується, що саме лише посилання у протоколі про адміністративне правопорушення на акт перевірки ПП «Білоцерківська агропромислова група» є недостатнім для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для скасування постанови від 28.02.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн., проте з інших мотивів і підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції змінює рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 04.09.2020 по справі № 554/2205/20 в частині мотивів і підстав задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 04.09.2020 року по справі №554/2205/20 - змінити в частині мотивів та підстав задоволення позову ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 04.09.2020 по справі № 554/2205/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва