14 грудня 2020 р.Справа № 440/4553/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 07.09.20 року по справі № 440/4553/20
за позовом ОСОБА_1
до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) треті особи ОСОБА_2
про скасування постанови,
21 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про скасування постанови від 10.08.2020 ВП № 62778703 про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій, спрямованих на фактичне примусове стягнення заборгованості, оскільки в даному випадку відбулося добровільне виконання боржником основного зобов'язання до відкриття виконавчого провадження, у зв'язку із чим вважає винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2020 щодо стягнення виконавчого збору неправомірним.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) про скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 10.08.2020 ВП № 62778703 про відкриття виконавчого провадження.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Київським відділом державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що Полтавський окружний адміністративний суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що ОСОБА_2 22.07.2020 надав до Відділу розписку, якою підтверджується отримання коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_1 в повному обсязі 14.07.2020., проте вказана обставина не відповідає дійсності. Зазначає, що державним виконавцем 04.08.2020 під час ознайомлення з матеріалами судової справи № 552/1827/20 встановлено, що заборгованість за виконавчим провадженням № 62575085 сплачено в повному обсязі, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 27.07.2020. Вказує, що згідно внесених виправлень ОСОБА_2 в розписку дата отримання коштів 14.07.2020, при цьому дата внесення виправлень зазначена 28.07.2020, однак 14.08.2020 ОСОБА_2 га 18.08.2020 ОСОБА_1 подавали скарги до Київського районного суду і станом на ці дати виправлення в розписці були відсутні. Зазначає, що копії вказаних скарг були додані державним виконавцем до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , проте Полтавський окружний адміністративний суд при винесенні рішення не дослідив вищевказані докази. Також посилається на те, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 Київським районним судом м. Полтави прийнято ухвалу № 552/1827/20 від 01.09.2020 , якою встановлено факт, що рішення суду 552/1827/20 виконано ОСОБА_1 27 липня 2020 року. Зазначає, що предметом спору даної справи є постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2020 № 62778703, однак боржником ОСОБА_1 у позові не обґрунтовано вимоги саме в частині незаконності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження чим порушено вимоги ст. 160 КАСУ , згідно якої у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Враховуючи наведене просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року по справі № 440/4553/20 та ухвалити нове рішення у якому в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Також від відповідача по справі, на виконання вимог суду надано додаткові документи по справі.
Від третьої особи, ОСОБА_2 , до суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, наполягає на здійсненні розрахунку 14.07.2020 р..
Від позивача, ОСОБА_1 , до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що не погоджується з апеляційною скаргою відповідача, вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права, з повним та всебічним з'ясуванням всіх обставин справи, висновки суду співпадають з фактичними обставинами справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
З матеріалів справи судом встановлено, що третя особа, ОСОБА_2 , повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмами від 03.12.2020р. (а.с.187).
Представник позивача, в судовому засіданні 02.12.2020р. проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Третя особа, ОСОБА_2 , в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 у справі № 552/1827/20 затверджено мирову угоду, укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Сторони визнали, що загальна сума зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 становить 505000 грн. (а.с. 10).
Постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дорошко Поліни Сергіївни від 15.07.2020 у ВП № 62575085 про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 у справі № 552/1827/20 (а.с. 11). Провадження відкрито на підставі заяви стягувача від 14.07.2020 (вхідний від 15.07.2020).
Постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 15.07.2020 у ВП № 62575085 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 50500 грн (а.с. 12).
22.07.2020 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) стягувачем у ВП № 62575085 Бардаковим Владиславом Григоровичем подано заяву про повернення виконавчого документу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 13).
Постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дорошко Поліни Сергіївни винесено постанову від 06.08.2020 у ВП № 62575085 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки згідно розписки стягувача 27.07.2020 заборгованість сплачено в повному обсязі (а.с. 15).
Як вбачається з апеляційної скарги та додатково наданих до суду апеляційної інстанції документів, 05.08.2020р. (заява про ознайомлення) державним виконавцем під час ознайомлення з матеріалами судової справи № 552/1827/20 встановлено, що заборгованість за виконавчим провадженням № 62575085 сплачено в повному обсязі, що підтверджується розпискою ОСОБА_3 від 27.07.2020.
Постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дорошко Поліни Сергіївни винесено постанову від 10.08.2020 у ВП № 62778703 про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № 62575085, виданої 15.07.2020 Київським ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 16).
Позивач не погодився із постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2020 у ВП № 62778703, у зв'язку із чим оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Приписами частини першої статті 5 Закону України Про виконавче провадження визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Частиною першою статті 13 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 27 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Приписами статей 40, 42 Закону України Про виконавче провадження передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України Про виконавче провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Частиною дев'ятою статті 27 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Отож, з аналізу приведеної норми закону слідує, що виконавчий збір не стягується за наявності таких двох умов:
- закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону;
- якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно поданої 22.07.2020 до органу виконавчої служби заяви ОСОБА_2 , стягувач просив повернути без виконання виконавчий документ, у зв'язку із врегулюванням спору із ОСОБА_1 . Стягувач на підтвердження вищенаведеного надав до Київського відділу державної виконавчої служби розписку про отримання коштів.
Розпискою про отримання коштів підтверджується отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 боргу в повному обсязі. Розписка датована 27.07.2020, однак 28.07.2020 ОСОБА_2 внесено виправлення, згідно із яким датою отримання коштів та написання розписки є 14 липня 2020 року.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та узгоджених дій сторін фактично, зобов'язання ОСОБА_1 перед кредитором - стягувачем ОСОБА_2 є виконаними ще 14.07.2020.
Колегія суддів зазначає, що сам текст розписки не містить будь яких дат проведення розрахунку.
Сторони самі визначають час розрахунку, а виправлення було зроблене саме для визначення дати розрахунку, про що фактично зазначають сторони виконавчого провадження.
Колегія суддів зазначає, що вказана розписка не визнана у встановленому законом порядку недійсною, а заява ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу ним не відкликалась, а відтак вказані документи є дійсними.
В той же час, постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дорошко Поліни Сергіївни від 15.07.2020 у ВП № 62575085 про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 у справі № 552/1827/20 (а.с. 11).
В цей же день винесено і постанову про стягнення виконавчого збору на суму 50500 грн (а.с. 12).
З наведених обставин слідує, що на дату винесення названої постанови про відкриття названого виконавчого провадження, борг було погашено 14.07.2020.
Таким чином погашення боргу здійснено до моменту винесення обумовленої постанови про відкриття виконавчого провадження.
Доказів того, що державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) у сторін запитувалась інформація щодо дати фактичного розрахунку до суду не надано. Відсутні вони й у матеріалах справи.
Додатково надані до суду апеляційної інстанції документи (копії виконавчих проваджень та копії матеріалів справи №552/1827/20 в т. ч. копія розписки) , не спростовують вищенаведених обставин, які зазначаються стороними виконавчого провадження про фактичну дату проведення розрахунку.
Посилання представника відповідача на той факт, що до місцевого суду по справі № 552/1827/20 було надано розписку без виправлень, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як вже було зазначено вище дана розписка не містить дати розрахунку.
При цьому, суд звертає увагу, що копія розписки, з якою ознайомився представник відповідача в суді, засвідчена ОСОБА_1 27.07.2020р. тобто до дати виправлення.
Із змісту постанови старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дорошко Поліни Сергіївни винесеної 06.08.2020 у ВП № 62575085 про закінчення виконавчого провадження слідує, що виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з п. 9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Але фактично документ які й би свідчив про виконання судового рішення в певну дату був відсутній.
Щодо посилань представника відповідача на звукозапис, який досліджено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Даний звукозапис не впливає на вирішення справи по суті. З даного звукозапису вбачається, що представник ОСОБА_1 вказує лише на дату звернення з заявою від 22.07.2020р., а не на дату фактичного виконання зобов'язань (розрахунку).
Щодо посилань представника відповідача, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на положення ч.4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 21.07.2020р. ОСОБА_1 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62575085 від 15.07.2020, а 22.07.2020 р. іншою стороною виконавчого провадження ОСОБА_2 було подано заяву про повернення виконавчого документу у зв'язку з врегулюванням спору.
Тобто, стороною виконавчого провадження вказані вимоги виконані, оскільки після отримання постанови про відкриття негайно повідомлено державного виконавця про обставини виконання виконання зобов'язань (розрахунку).
При цьому, колегія суддів зазначає, що дані посилання не зазначалися в апеляційній скарзі.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що сама постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.07.2020р. не оскаржена, набрала законної сили, не скасована і підлягає виконанню в установленому законом порядку, колегія суддів зазначає наступне.
В межах даної справи оскаржується незастосування положень Закону Про виконавче провадження , які передбачають не стягнення виконавчого збору при закінченні виконавчого провадження.
о посилань відповідача в відзиві на позовну заву та апеляційній скарзі на скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми), колегія суддів зазначає наступне.
Дані скарги були відсутні у державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) станом на винесення оскаржуваної постанови ( постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2020 ВП № 62778703), оскільки датовані та підписані пізнішими датами.
Скарга ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) датована 18.08.2020р.
Скарга ОСОБА_4 на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) датована 14.08.2020р.
Колегія суддів зазначає, що в даних скаргах не міститься дати передачі коштів, а лише вказана підстава винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження та зазначена первинна дата розписки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови ( 10.08.2020р.) не вбачається наявність у виконавчому провадженні державного виконавця документів, які б свідчили про виконання рішення суду після відкриття виконавчого провадження.
Крім того, колегія суддів зазначає, що скарги на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця не є документами, які встановлюють факт розрахунку, на відміну від розписки.
З урахуванням вищенаведеного, посилання відповідача в відзиві на позовну заву та відзиві на апеляційну скаргу на скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) не впливають на вирішення справи по суті.
Підсумовуючи викладене, зібраними у справі доказами підтверджується наявність обставин щодо існування двох умов, визначених частиною дев'ятою статті 27 Закону України Про виконавче провадження, а зокрема щодо закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону та фактичного виконання рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як наслідок, існування приведених підстав, виконавчий збір не підлягає стягненню з позивача в силу положень частини дев'ятої статті 27 Закону України Про виконавче провадження.
Підсумовуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в розмір 50500 грн., який визначений в оскаржуваній постанові від 10.08.2020 ВП № 62778703 про відкриття виконавчого провадження, а тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Стосовно ж доводів відповідача з приводу достовірності розписки про отримання коштів та дату її складання, то суд зазначені доводи відхиляє, оскільки відповідач не надав суду доказів визнання недійсною або відкликаною заяву ОСОБА_2 , адресовану державному виконавцю Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми) щодо погашення боргу та розписку про погашення боргу.
Окрім того, на підставі приведених заяви та розписки щодо погашення боргу відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.08.2020 у ВП № 62575085 з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Вказана постанова не є скасованою, або визнаною протиправною, а відтак підтверджує обставини щодо фактичного погашення боргу до моменту відкриття виконавчого провадження.
Щодо посилань апелянта в апеляційній скарзі на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 01.09.2020р. у справі № 552/1827/20, колегія суддів зазначає наступне.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, та підтверджується позивачем та третьою особою, ухвала Київського районного суду м. Полтави від 01.09.2020р. у справі № 552/1827/20 законної сили не набрала, та була оскаржена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції.
Враховуючи вищенаведене, доводи Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Суми), щодо правомірності постанови від 10.08.2020 ВП № 62778703 про відкриття виконавчого провадження є помилковими.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що предметом спору даної справи є постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2020 № 62778703, однак боржником ОСОБА_1 у позові не обґрунтовано вимоги саме в частині незаконності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження чим порушено вимоги ст. 160 КАСУ, колегія суддів зазначає наступне.
Дані посилання, на думку колегії суддів є помилковими, оскільки позовна заява містить достатньо обґрунтувань в частині не згоди позивача з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів, вважає необґрунтованими посилання позивача на правову позицію висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 від №2540/3203/18, оскільки в ній застосовувались положення Закону України «Про виконавче провадження» до внесення змін Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».
Також колегія суддів зазначає, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020р. було залучено до участі у справі № 440/4553/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 .
Проте, під час розгляду справи по суті, колегією суддів встановлено, що оскаржувана постанова від 10.08.2020 ВП № 62778703 про відкриття виконавчого провадження є помилковими безпосередньо ОСОБА_2 не стосується.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав передбачених п. 4 ч.3 ст.317 КАС України для скасування рішення суду.
Приймаючи рішення за апеляційною скаргою колегія суддів зазначає, що дата фактичного розрахунку до відкриття виконавчого провадження належними доказами не спростована. Доказів які б свідчили про дату розрахунку на момент винесення оскаржуваної постанови у державного виконавця не було. Як вже зазначалося судом, зміст розписки таку дату не містить. Наявність заяви про примусове виконання не спростовує факту розрахунку до відкриття виконавчого провадження з урахуванням наступних дій сторін виконавчого провадження направлених на повернення виконавчого документу та визначення дати розрахунку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
З урахуванням того, що відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року по справі № 440/4553/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло