ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 грудня 2020 року м. Київ № 640/18607/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу, за заявою про встановлення судового контролю шляхом винесення додаткового судового рішення
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про зобов'язати вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення ОСОБА_1 з 01.04.2012р. перерахунку його основного розміру пенсії з урахуванням до складу його грошового забезпечення з 01.04.2012р. посадового окладу у розмірі 1100,00 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2012р. невідкладний перерахунок його основного розміру пенсії та відповідні донарахування до його пенсії з урахування до складу його грошового забезпечення з 01.04.2012р. посадового окладу у розмірі 1100,00 грн.;
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення ОСОБА_1 з 01.07.2012р., 01.09.2012р., та з 01.01.2013р. невірного підвищення до пенсії, яке було проведене без урахування до складу його грошового забезпечення з 01.04.2012р. посадового окладу у розмірі 1100,00 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.07.2012р., 01.09.2012р., та з 01.01.2013р. невідкладний перерахунок та донарахування підвищення до його пенсії з урахуванням до складу його грошового забезпечення з 01.04.2012р. посадового окладу у розмірі 1100,00 грн.
Судом було прийнято 30.10.2020 р. рішення, яким позов задоволено частково:
Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення ОСОБА_1 з 01.04.2012р. перерахунку його основного розміру пенсії з урахуванням до складу його грошового забезпечення з 01.04.2012р. посадового окладу у розмірі 1100,00 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2012р. невідкладний перерахунок його основного розміру пенсії та відповідні донарахування до його пенсії з урахування до складу його грошового забезпечення з 01.04.2012р. посадового окладу у розмірі 1100,00 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.07.2012р., 01.09.2012р., та з 01.01.2013р. невідкладний перерахунок та донарахування підвищення до його пенсії з урахуванням до складу його грошового забезпечення з 01.04.2012р. посадового окладу у розмірі 1100,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення суду не набрало законної сили відповідно до положень частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
26.11.2020. на адресу суду надійшла апеляційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/18607/19 від 30.10.2020 р.
05.11.2020р до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява, згідно якої він просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. У поданій заяві посилається на ту обставину, що відповідачем не прийнято жодних дій для усунення порушень щодо перерахунку та виплату пенсії.
Невиконання відповідачем судового рішення порушує право позивача на ефективний захист в національному органі, яке захищене частиною 1 статті 13 Конвенції.
У зв"язку з цим просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення.
Суд ознайомившись із поданою заявою, дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу вказаних норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" № 3 від 13 березня 2017 року вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Більше того суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/18607/19 від 30.10.2020 р. не набрало законної сили та надійшла апеляційна скарга .
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що правові підстави для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі, відсутні.
Керуючись статтями 248, 382 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 640/18607/19 від 30.10.2020 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.ст.293-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська