ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 грудня 2020 року м. Київ № 640/27295/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді - Добрівської Н.А., розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до 1. Кабінету Міністрів України, 2. Державної сервісної служби містобудування України
третя особа:Міністерство розвитку громад та територій України
про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, стягнення з середнього заробітку за час вимушеного прогулу -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної сервісної служби містобудування України, третя особа: Міністерство розвитку громад та територій України, з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної сервісної служби містобудування України» від 22.10.2020 №1295-р;
- поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державної сервісної служби містобудування України;
- стягнути з Кабінету Міністрів України заробітну плату за період роботи з 12.06.2020 по 21.10.2020 у загальному розмірі 170890,46 грн;
- стягнути з Державної сервісної служби містобудування України середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 22.10.2020 по дату ухвалення судового рішення;
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 позовну заяву залишено без руху, та надано строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.
Через канцелярію суду 27.11.2020 ОСОБА_1 подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Голові Державної сервісної служби містобудування України Дюжиловій Н.О. видавати та підписувати накази, розпорядження, доручення (в тому числі щодо початку виконання обов'язків голови Держсервісбуду, призначення на посади державних службовців апарату Держсервісбуду, укладення контрактів на проходження державної служби), укладати та підписувати будь-які угоди від імені Державної сервісної служби містобудування України, приймати та підписувати рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Держсервісбуд до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за результатами оскарження розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.10.2020 № 1295-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної сервісної служби містобудування України».
30.11.2020 від Кабінету Міністрів України через канцелярію суду надійшли заперечення проти заяви про забезпечення позову, у яких, зокрема, зазначено, що заява позивача є необґрунтованою та неспівмірною.
Обґрунтовуючи подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову несе небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також на очевидну протиправність оскаржуваного розпорядження.
Виходячи з меж заявленого клопотання та обставин, на яких воно ґрунтується, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У відповідності до ч.2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.1 ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Як вбачається зі змісту клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач обґрунтовує необхідність застосування таких заходів очевидною небезпекою порушення прав позивача, поновлення яких може бути неможливим у майбутньому чи для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.
Однак, у своєму клопотанні позивачем не наведено конкретних обставин, які, на його переконання, могли б свідчити про неможливість поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Крім того, викладені у заяві позивача вимоги - не є заходами, спрямованими на забезпечення саме того позову, з яким звернувся ОСОБА_1 .
Також, відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову відповідно до п.2 ч.2 ст.150 КАС України, оскільки до розгляду справи по суті неможливо зробити висновок про протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, а вирішення вказаного питання на стадії здійснення підготовки справи до судового розгляду фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи викладене та виходячи із змісту клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.
За таких обставин, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Н.А. Добрівська