ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 грудня 2020 року м. Київ № 640/12919/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ Нацполіції) з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно листа ГУ Нацполіції від 15 травня 2020 року №2382/125/04/62-2020;
- зобов'язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не враховано до календарної вислуги років період з 19 лютого 2016 року по 06 квітня 2017 року, а також не зараховано його до вислуги років у пільговому обчисленні з розрахунку один місяць служби за півтора місяці період проходження служби у підрозділі УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві з 03 січня 2012 року по 09 квітня 2015 року; як наслідок, відповідачем відмовлено позивачу у направленні документів до пенсійного фонду, оскільки календарна вислуга років є недостатньою для призначення пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки вислуга років позивача в календарному обчисленні станом на день звільнення є меншою, ніж визначена положеннями пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що не заперечується позивачем.
У відповіді на відзив позивачем зазначено, що своїми діями, які полягають у відмові у направленні документів до пенсійного фонду, відповідач фактично прийняв рішення про відсутність підстав для призначення пенсії, чим перевищив свої повноваження, оскільки виключно органам пенсійного фонду надано право на прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що листом від 26 грудня 2019 року №М-2339-оп/125/05/11-249 на запит позивача щодо надання інформації про нарахування вислуги років повідомлено, що наказом ГУ Нацполіції від 20 листопада 2017 року №1315 о/с позивача звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», 20 листопада 2017 року; стаж служби в поліції на день звільнення в календарному обчисленні складає 21 рік 01 місяць 15 днів, у пільговому обчисленні - 25 років 06 місяців 29 днів; додатково проінформовано, що згідно послужного списку архівної особової справи до вислуги років у календарному обчисленні зараховано службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції (16.08.1995 - 06.11.2015, 07.11.2015 - 29.01.2016, 29.01.2016 - 19.02.2016, 07.04.2017 - 20.11.2017); до вислуги років у пільговому обчисленні зараховано періоди проходження служби з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах дільничних інспекторів міліції (10.11.1998 - 01.09.2000) та служби у підрозділах Державної служби боротьби з економічною злочинністю (22.07.2003 - 27.07.2011). Також повідомлено позивача, що останній не має права на призначення пенсії за вислугу років.
Листом від 15 травня 2020 року №2382/125/04/62-2020 на звернення позивача щодо перерахунку вислуги років у календарному та пільговому обчисленні та передачі документів до ГУ ПФУ у м. Києві для призначення пенсії надано відповідь, якою повідомлено, що під час перегляду періодів проходження позивачем служби виявлено, що період з 19 лютого 2016 року по 06 квітня 2017 року не був врахований у календарну вислугу років, а також не зарахований до вислуги років у пільговому обчисленні з розрахунку один місяць служби за півтора місяця періоду проходження служби у підрозділі УБОЗ ГУ МВС у м. Києві з 03 січня 2012 року по 09 квітня 2015 року; з метою виправлення вказаної помилки наказом ГУ Нацполіції у м. Києві від 17 квітня 2020 року №310 о/с внесено часткові зміни до пункту наказу ГУ Нацполіції у м. Києві від 20 листопада 2017 року №1315 о/с у частині звільнення: «стаж служби у поліції на день звільнення в календарному обчисленні складає 22 роки 03 місяці 03 дні, у пільговому обчисленні - 28 років 09 місяців 02 дні, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 22 роки 03 місяці 03 дні». Оскільки станом на дату звільнення календарна вислуга років позивача складала менше ніж 23 календарних роки та 06 місяців, правові підстави для направлення документів до ГУ ПФУ в м. Києві для призначення позивачу пенсії за вислугу років відсутні.
Тобто, відповідач листами відмовив позивачу у направленні документів до ГУ ПФУ в м. Києві у зв'язку з тим, що календарна вислуга років станом на дату звільнення була менша, ніж 23 календарних роки та 06 місяців.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України №2262-XII від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі -Закон « 2262-XII).
Зазначеним законом держава гарантувала гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до положень статті 1 Закону №2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
При цьому, за правилами частини 2 статті 12 вказаного Закону до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону №2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до пункту «б» статті 1-2 Закону №2262-XIІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають, зокрема, звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та поліцейські.
Відповідно до статті 17-2 Закону №2262-ХІІ обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Матеріалами справи підтверджено, що стаж служби позивача у поліції на день звільнення в календарному обчисленні складає 22 роки 03 місяці 03 дні, у пільговому обчисленні - 28 років 09 місяців 02 дні. Тобто, відповідно до Послужного списку позивача наявні періоди служби, які згідно чинного законодавства зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, проте, на думку відповідача, зазначені періоди служби не повинні зараховуватися при призначенні пенсії за вислугу років.
Відповідно до 17-1 Закону № 2262-ХП порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов для призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17. Липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393).
Пунктом 1 зазначеного Порядку №393 визначено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейським до вислуги років зараховуються, зокрема: служба в органах внутрішніх справ України, військова служба у Збройних Силах та служба в Національній поліції.
Згідно п. 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:
а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих; час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року; таємно; час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення;
б) один місяць служби за два місяці: у з'єднаннях, частинах і підрозділах, що беруть участь у підтриманні режиму надзвичайного стану; на льотній роботі у реактивній та турбогвинтовій авіації - на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби України; на атомних підводних крейсерах, атомних підводних човнах, дизельних підводних човнах, обладнаних допоміжними атомними енергетичними установками, і підводних човнах із спеціальними енергетичними установками - за умовами, що визначаються Міністерством оборони, Службою зовнішньої розвідки, Центральним управлінням Служби безпеки України; на посадах водолазів, які виконують роботу в умовах тривалого перебування під підвищеним тиском під водою або у барокамерах, на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством транспорту та зв'язку і Адміністрацією Державної прикордонної служби України; час служби у лепрозорних і протичумних відділеннях військових госпіталів, у відділеннях військових госпіталів по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у відділеннях анестезіології та реанімації військових госпіталів, у судово-медичних установах і патоло гоанатомічних лабораторіях;таємно; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в закладах охорони здоров'я, призначених для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених та надання психіатричної допомоги, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції;
в) один місяць служби за півтора місяця: на льотній роботі в авіації (за винятком видів авіації, зазначених у підпункті "б" цього пункту) - на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби України; на атомних надводних кораблях - із строків, установлених Міністерством оборони, Службою зовнішньої розвідки, Центральним управлінням Служби безпеки України; на підводних човнах (крім зазначених у підпункті "б" цього пункту) в період перебування їх у строю; на мінних тральщиках під час тралення бойових мін; в управліннях з'єднань підводних човнів, що перебувають у строю, і з'єднань мінних тральщиків під час тралення бойових мін на умовах, визначених Міністерством оборони України; на посадах водолазів усіх найменувань і спеціальностей (крім водолазів, зазначених у підпункті "б" цього пункту); на посадах, де виконання обов'язків пов'язане з систематичними стрибками з парашутом, при виконанні річних норм, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Службою зовнішньої розвідки, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби України; у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств; на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України; у складі других екіпажів дизель-електричних підводних човнів, що перебувають у строю; у високогірних місцевостях на висоті від 1000 до 1500 метрів над рівнем моря, а у виняткових випадках - і нижче згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваних відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Управлінням державної охорони; в укріплених районах військовослужбовцям, які несуть (несли) бойове чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг; на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, - з 1 січня 1988 по 31 грудня 1993 року; у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони; на посадах, де виконання обов'язків пов'язано з роботами по знешкодженню вибухонебезпечних предметів, у період виконання робіт, переліки яких визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств; проходження служби у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ, Національній гвардії військовослужбовцями, які виконують обов'язки з охорони та оборони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності; проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту на атомних електростанціях, об'єктах з ядерними установками і матеріалами; проходження служби на посадах рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у виправно-трудових установах на правах лікувальних та лікарень при виправно-трудових установах для утримання інфекційно хворих засуджених; таємно; У разі наявності двох і більше підстав для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах одного і того ж періоду служби вислуга обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги; у високогірних місцевостях на висоті 1500 і більше метрів над рівнем моря; час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах з підбирання та транспортування трупів у морг за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції; час проходження служби військовослужбовцями внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ у підрозділах з конвоювання осіб, узятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, та охорони їх під час судового засідання за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ; час проходження служби в Національній гвардії військовослужбовцями, які виконують обов'язки з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, у тому числі під час їх екстрадиції, а також забезпечують охорону осіб, які тримаються під вартою, під час судових засідань у судах, за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ;
г) один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони. час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби; час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах патрульної служби за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.
Аналіз наведених правових норм у поєднанні з положеннями Порядку №393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Суд зазначає, що відповідачем не заперечується наявність у позивача стажу служби у поліції на день звільнення у пільговому обчисленні - 28 років 09 місяців 02 дні, проте, вважає, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю достатнього стажу у календарному обчисленні.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Порядком №393.
Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Таким чином, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
Окремо суд зазначає, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення "Кечко проти України" від 08.11.2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Проаналізувавши наведене вище в контексті встановлених обставин справи, судом встановлено, що вислуга років позивача для призначення пенсії за вислугу років становить 28 років 09 місяців 02 дні, а тому у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач має право на призначення пенсії за вислугу років.
Згідно пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року, на уповноважений структурний підрозділ ГУНП покладено обов'язок оформлення усіх необхідних документів, подання про призначення пенсії (згідно додатку 2), і направлення заяви з такими документами до органу, що призначає пенсію, в даному випадку - ГУ ПФУ в м. Києві.
Відтак, повноваження відповідача у спірних правовідносинах зводяться лише до перевірки документів (розрахунку стажу), підготовки подання та передачі заяви позивача з підготовленими документами до органу, що призначає пенсію.
Таким чином, в порушення приписів пункту 12 зазначеного вище Порядку, відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка виразилась в не направленні документів до органу пенсійного фонду, який уповноважений призначати пенсію, з урахуванням чого позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в підготовці та направленні до ГУ ПФУ в м. Києві документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно листа ГУ Нацполіції від 15 травня 2020 року №2382/125/04/62-2020 підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зі змісту пункту 12 вказаного Порядку також вбачається, що уповноважений структурний підрозділ ГУНП готує і подає до органу ПФУ своє подання щодо призначення пенсії. Отже, законодавством передбачено алгоритм дій уповноваженого структурного підрозділу ГУНП в частині підготовки і направлення документів, які стосуються призначення чи не призначення особі пенсії, з відображення своєї позиції у поданні, яке готує цей підрозділ.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що якщо відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для призначення пенсії позивачеві за вислугу років, він повинен був висловити свою позицію у поданні, яке зобов'язаний направити разом з заявою та іншими документами до органу пенсійного фонду.
Пунктом 14 вказаного Порядку передбачено, що розгляд питання про призначення пенсії та прийняття рішення з даного питання приймає орган, що призначає пенсії - тобто орган ПФУ, а не відповідач.
Пункт 17 Порядку регламентує, що не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними документами орган, що призначає пенсії, розглядає подані документи та приймає рішення.
Пункт 18 Порядку встановлює, що рішення щодо призначення пенсії оформляється розпорядження органу, що призначає пенсії, тобто ПФУ.
Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що відповідачем всупереч зазначеним вище нормам законодавства, прийнято протиправне рішення про відсутність правових підстав для призначення пенсії позивачеві, внаслідок чого мала місце протиправна бездіяльність, яка полягала у не скеруванні до Головного управління ПФУ в м. Києві заяви останнього з відповідними документами для призначення пенсії за вислугу років.
З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача, суд дійшов до висновку щодо зобов'язання відповідача оформити всі необхідні документи та подання про призначення позивачеві пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і направити вказані документи до органу пенсійного фонду та задоволення позовних вимог у цій частині.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач в даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність та відмову Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в місті Києві оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві всі необхідні документи та подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова