ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 грудня 2020 року м. Київ № 640/11171/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
третя особа Головне управління Державної податкової служби у місті Києві
про скасування постанов
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Оружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шпак Олександра Івановича (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови від 08 травня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61922032, про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та зняти арешт з усіх грошових коштів та майна позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вимога Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 10 лютого 2020 року №Ф-063, на підставі якої відкрито виконавче провадження №61922032 оформлена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», проте відповідач в порушення статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв оскаржувану постанову від 08 травня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61922032 та, в подальшому, постанови про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребувано від Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завіреної копії матеріалів виконавчого провадження №61922032.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року повторно витребувано від Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завіреної копії матеріалів виконавчого провадження №61922032.
Відповідачем надіслано до Окружного адміністративного суду міста Києва належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №61922032, проте відзив на позов не надіслано.
Третя особа письмові пояснення по суті позовних вимог до Окружного адміністративного суду міста Києва не надіслала, хоча була належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
10 лютого 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві винесено вимогу № Ф-063У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 30272,0 грн.
Вказана вимога за заявою податкового органу від 06 квітня 2020 року № 9119/9/26-15-42-03-26 надіслана на виконання до Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ.
Головним державним виконавцем Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову від 08 травня 2020 року, якою відкрито виконавче провадження № 61922032 з примусового виконання вимоги від 10 лютого 2020 року № № Ф-063У.
Також, постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08 травня 2020 року стягнуто з боржника (позивача) мінімальні витрати виконавчого провадження в розмірі 269,0 грн.
Крім того, постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08 травня 2020 року стягнуто з боржника (позивача) виконавчий збір в сумі 13154,9 грн.
Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08 травня 2020 року накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 144 972,9 грн.
Відповідно до листа Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» останнім на підставі постанови від 08 травня 2020 року «Про арешт коштів боржника» накладено арешт на кошти ОСОБА_1 .
Постановами головного державного виконавця Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05 серпня 2020 року виправлено помилку у постанові про відкриття виконавчого провадження щодо суми, що належить до стягнення та виправлено помилку у постанові про стягнення виконавчого збору щодо суми виконавчого збору, визначивши таку суму у розмірі 3027,20 грн.
Крім того, постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05 серпня 2020 року внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження щодо назви виконавчого документу, резолютивної частини виконавчого документу.
Крім того, постановами головного державного виконавця Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05 серпня 2020 року знято арешт накладений постановою від 08 травня 2020 року «Про арешт коштів боржника» та накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 33 568,2 грн.
Відповідно до повідомлення Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» останнім на підставі постанови від 05 серпня 2020 року «Про арешт коштів боржника» накладено арешт на кошти ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаними постановами та вважаючи їх протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів врегульовано Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до частини 2 розділу VI Інструкції № 469 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Частиною 3 розділу VI Інструкції № 469 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно з частиною 5 розділу VI Інструкції № 469, протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що вимога про сплату недоїмки набуває чинності (є узгодженою) після закінчення десятиденного строку, який обчислюється з дня отримання вимоги платником або, у разі її оскарження, з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження».
Зі змістом частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині 1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Отже, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який може бути пред'явлений до примусового виконання шляхом подання відповідної заяви стягувачем протягом трьох місяців, які обчислюються з дня набрання такою вимогою законної сили.
Відповідно до копії вимоги від 10 лютого 2020 року № № Ф-063У, остання була направлена на адресу позивача поштовим відправленням та повернулась не вручена з відміткою поштового відділення 23 березня 2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що вимогу від 10 лютого 2020 року № № Ф-063У направлено до виконання 06 квітня 2020 року та відкрито виконавче провадження №61922032 постановою від 08 травня 2020 року, тобто з дотриманням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Судом проаналізовано форму вимоги від 10 лютого 2020 року № № Ф-063У на відповідність нормам частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та встановлено, що така вимога містить повне найменування стягувача - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, прізвище та ініціали уповноваженої особи та скріплено печаткою. Також, у вимозі від 10 лютого 2020 року № № Ф-063У зазначено дату набрання законної сили 23 березня 2020 року та вказано про строк пред'явлення її до виконання.
Також матеріалами справи спростовано доводи позивача про відсутність заяви про примусове виконання вимоги від 10 лютого 2020 року № № Ф-063У.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає безпідставним посилання позивача на невідповідність вимоги від 10 лютого 2020 року № № Ф-063У нормам частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та, як наслідок, наявність підстав для повернення такої вимоги без прийняття до виконання.
Отже, при прийнятті постанови від 08 травня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61922032 відповідач діяв відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».
Так, протиправність постанов про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження позивач обґрунтовує виключно протиправністю постанови про відкриття виконавчого провадження.
Оскільки судом встановлено, що при прийнятті постанови від 08 травня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61922032 відповідач діяв відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», отже відсутні підстави для скасування постанов про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Щодо доводів позивача, що відповідачем накладено арешт на банківський рахунок позивача, на який перераховується її заробітна плата, суд зазначає, що підставою для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Суд наголошує, що позивачем таких доказів ні відповідачу, ні під час розгляду справи не надано, отже суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зняття арешту з усіх грошових коштів, майна позивача.
Щодо доводів позивача про протиправність вимоги від 10 лютого 2020 року № № Ф-063У, оскільки вона, позивач, з 18 січня 2018 року припинила свою діяльність як фізична особа - підприємець, суд наголошує, що така вимога не є предметом спору у даній справі та позивач має право на оскарження вимоги у судовому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування виконав та довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення», Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко