ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 грудня 2020 року м. Київ № 640/19283/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про скасування постанови від 20 липня 2020 року ВП № 59431860,
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування постанови від 20 липня 2020 року ВП № 59431860.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення суду було виконано органом Пенсійного фонду України у відповідній частині ще до моменту відкриття виконавчого провадження, про що ГУ ПФУ у Київській області повідомило відповідача у своїх листах від 22 липня 2019 року вих. №33/108-03/5 і №34/108-03/5. З огляду на наведене позивач вважає, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для накладення штрафу на Головне управління.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 15 вересня 2020 року. Зобов'язано відповідача надати суду до 14 вересня 2020 року: відзив на позовну заяву та належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження № 59431860, докази направлення/вручення оскаржуваної постанови позивачу.
У судовому засіданні 15 вересня 2020 року суд відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року відповідача повторно зобов'язано надати суду протягом 3-х днів з дня отримання даної ухвали належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження № 59431860.
26 листопада 2020 року відповідачем до суду надано належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження № 59431860 та відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що станом на 20 липня 2020 року боржником не виконано судове рішення, доказів виконання судового рішення не надано, також не повідомлено про обставини, які зумовлюють обов'язкове завершення чи зупинення виконавчого провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 56431860 відкрите поставою від 03 липня 2020 року за виконавчим листом № 375/999/17, виданим 09 квітня 2019 року Рокитнянським районним судом Київської області, яким зобов'язано Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 зарахування та виплату доплати до пенсії за понад нормований стаж відповідно до п.2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від стажу, який перевищує 20 років, із збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85 % заробітку, з урахуванням проведених виплат, з 01 червня 2017 року.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження № 59431860 зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
26 липня 2019 року до канцелярії Відділу примусового виконання рішень від ГУ ПФУ у Київській області надійшли письмові повідомлення про виконання рішення суду в добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (вих. №33/108-03/5 від 22 липня 2019 року) і клопотання про закінчення виконавчого провадження (вих. №34/108-03/5 від 22 липня 2019 року).
У вказаних повідомленні та клопотанні Головне управління повідомило орган державної виконавчої служби, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 628 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області було реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, та відповідно, - що ГУ ПФУ у Київській області є правонаступником прав та обов'язків Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Крім того, ГУ ПФУ у Київській області повідомило, що постанова державного виконавця від 03 липня 2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 59431860 надійшла до Головного управління лише 18 липня 2019 року. При цьому, на той час рішення суду у справі № 375/999/17 було виконано Білоцерківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області в добровільному порядку, до отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження. А саме була нарахована сума коштів у розмірі 1103,90 грн. та виплачена ОСОБА_1 у вересні 2018 року.
В якості документального підтвердження обставини виконання рішення суду ГУ ПФУ у Київській області додало до своїх письмових звернень від 22 липня 2019 року копії наступних документів: службової записки керівника структурного підрозділу ГУ ПФУ у Київській області від 18 липня 2019 року, письмових пояснень заступника начальника Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про нарахування доплати до пенсії по пенсійній справі ОСОБА_1 , розпорядження Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 120050 від 31 липня 2018 року, індивідуального перерахунку пенсії.
В подальшому ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 13 березня 2020 року у справі № 375/999/17 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження було вирішено замінити сторону (боржника) виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у адміністративній справі № 375/999/17 із Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області.
15 травня 2020 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 56431860 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено боржника із Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області.
У зв'язку з цим, як стверджує відповідач у своєму відзиві та не заперечив позивач, 15 травня 2020 року державний виконавець надіслав на поштову адресу ГУ ПФУ у Київській області вимогу виконавця вих. № 4733-4 від 15 травня 2020 року, за змістом якої просив боржника терміново надати підтверджуючі дані стосовно виконання рішення суду.
Обставину отримання такої письмової вимоги державного виконавця позивач в письмовому порядку не заперечував.
19 червня 2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сютко Я.І. було прийнято постанову про накладення штрафу ВП №59431860, за змістом якої на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області за невиконання рішення суду вирішено накласти штраф у розмірі 5100 грн.
В постанові про накладення штрафу державний виконавець вказав, що станом на 19 червня 2020 року рішення суду боржником не виконано. Доказів виконання рішення згідно вимог виконавчого документа не надано, також не повідомлено про обставини, які зумовлюють обов'язкове завершення чи зупинення виконавчого провадження. Тому застосовано до боржника - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області штраф у розмірі 5100 грн.
02 липня 2020 року державний виконавець надіслав на поштову адресу ГУ ПФУ у Київській області вимогу виконавця вих. № 7458-4 від 02 липня 2020 року, за змістом якої просив боржника терміново надати підтверджуючі дані стосовно виконання рішення суду
20 липня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10 200,00 грн.
В постанові про накладення штрафу державний виконавець вказав, що станом на 20 липня 2020 року рішення суду боржником повторно не виконано. Доказів виконання рішення згідно вимог виконавчого документа не надано, також не повідомлено про обставини, які зумовлюють обов'язкове завершення чи зупинення виконавчого провадження. Тому застосовано до боржника - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області штраф у розмірі 10 200 грн.
20 липня 2020 року державний виконавець постановою закінчив виконавче провадження № 59431860 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Вважаючи, що постанова про накладення штрафу від 20 липня 2020 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За визначенням статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 Закону № 1404-VII закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до частини другої статті 75 Закону № 1404-VII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення без поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до позивача, за повторне не невиконання рішення боржником без поважних причин, застосовано штраф у розмірі 10 200,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою державного виконавця та оскаржуючи її в даній адміністративній справі, позивач у позовній заяві вказував, що у листах від 22 липня 2019 року ГУ ПФУ у Київській області повідомило відповідача, що пенсія ОСОБА_1 була перерахована в добровільному порядку та нарахована сума коштів (1103,90 грн.) виплачена стягувачу у вересні 2018 року.
При цьому, документальних доказів щодо фактичного здійснення пенсіонеру вказаної суми коштів ГУ ПФУ у Київській області до своїх листів не додало.
Крім того, суд враховує положення діючого на час виникнення спірних правовідносин Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 був затверджений Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649), який передбачає вчинення пенсійним органом (боржником) певних дій, які спрямовані на погашення заборгованості.
Відповідно до пункту 1 Порядку №649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Пунктом 2 Преамбули вказаної постанови Кабінету Міністрів України, установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Згідно пункту 3Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктом 6 Порядку № 649 передбачено, що перевірку обґрунтованості розрахованої суми, що підлягає виплаті органом Пенсійного фонду України при виконанні судового рішення, проводить у Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - "комісія").
Відповідно до пункту 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
При цьому, у разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Таким чином, Порядком № 649 у період з 28 серпня 2018 року (дата набрання чинності Постановою Уряду) по 22 липня 2020 року (дата прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 640/5248/19, якою визнано нечинними пункту 1 і 2 Постанови №649) було визначено спеціальну процедуру проведення погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, зокрема відповідні дії, які повинен вчинити боржник щодо виконання рішень судів певної категорії.
Відповідно на положень Порядку № 649 орган Пенсійного фонду України - боржник за виконавчим листом № 375/999/17 або його правонаступник (ГУ ПФУ у Київській області) мав після проведення перерахунку пенсії та нарахування сум виплат відповідно до рішення суду направити відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне і визначених Порядком рішень.
Однак ГУ ПФУ у Київській області не надано жодних документальних доказів, зі змісту яких можливо б було встановити факт подання Білоцерківським об?єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області або самим Головним управлінням до комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду Пенсійного фонду України відповідних документів, а також доказів прийняття комісією рішення про наявність підстав для виплати пенсіонеру коштів.
Також в тексті своєї позовної заяви ГУ ПФУ у Київській області не повідомило суд про вчинення описаних дій органом Пенсійного фонду України відповідно до Порядку № 649.
Вказане свідчить про безпідставність посилання позивача на надання ним до органу державної виконавчої служби та до суду під час розгляду цієї судової справи належних документальних доказів про добровільне виконання рішення суду.
За таких обставин докази наявні в матеріалах справи дають підстави дійти висновку про правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з встановленими обставинами, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу від 20 липня 2020 року прийнята держаним виконавцем в межах його повноважень та відповідно до дівочого законодавства.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправної та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 20 липня 2020 у виконавчому провадженні № 59431860 не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова