ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 грудня 2020 року м. Київ № 640/11089/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Маруліної Л.О., ознайомившись позовною заявою
за позовомОСОБА_1
доГромадської ради доброчесності
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Громадської ради доброчесності, в якому просить:
- визнати протиправним та скасування висновок про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики (в новій редакції) від 23.01.2019;
- визнати протиправним та скасувати рішення Громадської ради доброчесності, оформлене у вигляді протоколу засідання Громадської ради доброчесності від 23.01.2019, в частині затвердження висновку про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики (в новій редакції) від 23.01.2019;
- зобов'язати Громадську раду доброчесності вилучити висновок про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 17.01.2019 та висновок про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики (в новій редакції) від 23.01.2019, шляхом відкликання цих висновків з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та знищення з електронних ресурсів (сайту) Громадської ради доброчесності за посиланнями: http://grd.gov.ua/data/files/conclusions/000_conclusions_2019/2019_01_17/tatsii_vysn.pdf та http://grd.gov.ua/data/files/conclusions/000_conclusions_2019/28_01_2019/Tatcii_vysn.pdf.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2020 року залишено позовну заяву без руху, оскільки, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.
16.06.2020 року до суду від позивача засобами поштового зв'язку надійшла Заява про поновлення строку на звернення до суду, в якій просить врахувати пояснення та поновити строк звернення до адміністративного суду з позовом по справі №640/11089/20. Зокрема, позивачкою в обгрунтування дотримання шестимісячного строку звернення до суду в заяві вказано, що бездіяльність відповідача (щодо не вилучення із сайту та суддівського досьє оскаржуваних рішень) має триваючий характер; позивачкою вчинялись активні дії направлені на позасудовий спосіб вирішенню спору; висновок ГРД має ознаки правового акту індивідуальної дії та розрахований на одноразове застосування, а тому вона правомірно очікувала, що висновок припинив свій вплив із призначенням ОСОБА_1 суддею Верховного Суду, проте з 30.09.2019 у ЗМІ з"являються публікації про наміри застосування такого критерію до судді як наявність у нього негативного висновку ГРД.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020 року повернуто позовну заяву позивачу, оскільки судом визнано неповажними підстави, які викладено у вищезгаданій заяві позивача про поновлення строку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено повністю; скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Приймаючи вищезазначену постанову, колегія суддів виходила з того, що копію ухвали від 02.06.2020 року про залишення позовної заяви без руху у розумінні положень процесуального закону було отримано ОСОБА_1 11.07.2020 року. Таким чином, строк для усунення недоліків позовної заяви в силу приписів вже згаданого пункту 3 Прикінцевих положень КАС України продовжувався на весь час дії карантину, а тому постановляння оскаржуваної ухвали судом першої інстанції 26.06.2020 року є передчасним.
Крім того, зауважено, що прийняття рішення про повернення позовної заяви з підстав неусунення її недоліків раніше закінчення граничного строку для їх усунення не узгоджується з положеннями КАС України, обмежує позивача у гарантованих процесуальним законом правах та не дає підстави вважати, що судом у повній мірі були оцінені всі аргументи, які були або могли бути подані суду в якості підтвердження причин поважності пропуску процесуального строку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2020 року задоволено заяву судді Бояринцевої М.А. про самовідвід та передано адміністративну справу №640/11089/20 на повторний автоматичний розподіл справ між суддями, згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 06.11.2020 року №835 та відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2020 визначено суддю Маруліну Л.О. для розгляду адміністративної справи №640/11089/20.
Як встановлено судом, колегією суддів в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 зроблені висновки про передчасність ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020, оскільки в силу приписів пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України строк для усунення недоліків позовної заяви продовжувався на весь час дії карантину.
При цьому, Шостим апеляційним адміністративним судом оцінку висновкам суду першої інстанції про неможливість визнання поважними причини пропуску позивачкою строку звернення до суду не надано.
Разом з тим, 11.03.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанови №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з урахуванням постанов № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020) та № 392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (з урахуванням постанови № 500 від 17.06.2020), від 22 липня 2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з урахуванням постанови від 26.08.2020 № 760), відповідно до яких установлено з 12 березня до 31 жовтня 2020 року на усій території України карантин.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
17.07.2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731, згідно з яким внесено зміни до пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України та визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Разом з тим, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 731, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, строк звернення до суду був продовжений на строк дії карантину в період з 12.03.2020 по 06.08.2020.
Отже, оскільки ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2020 року про повернення позовної заяви позивачу скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 року, слід дійти висновку, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2020 року про залишення позовної заяви без руху є чинною.
З огляду на вищевказане є необхідність розгляду заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, оскільки, саме з причин пропуску позивачем строку звернення до суду, позовну заяву залишено без руху ухвалою від 02.06.2020 року.
Таким чином, надаючи оцінку наведеним доводам позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Конституційний Суд України в Рішенні від 5 квітня 2011 року № 3-рп/2011 наголосив, що професійні судді виконують конституційну функцію - здійснення правосуддя, чим обумовлений їх спеціальний правовий статус. При його визначенні законодавець повноважний установлювати спеціальні вимоги для зайняття таких посад (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною першою статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше десять років.
Відповідно до частини другої статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.
У відповідності до частини четвертої статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду за спеціальною процедурою кандидат на посаду судді подає до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України:
1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання;
2) документи, визначені пунктами 2-13 частини першої статті 71 цього Закону;
3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.
Згідно із частиною п'ятою статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України:
1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду та формує його досьє;
2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду;
3) проводить спеціальну перевірку щодо кандидатів на посаду судді, які допущені до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання.
Перелік уповноважених державних органів, вимоги до інформації, що повинна бути надана або отримана за результатами спеціальної перевірки, та строки надання інформації уповноваженими державними органами визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з урахуванням інформації, що міститься у досьє кандидатів на посаду судді, та строків проведення відповідного конкурсу.
Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання;
4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.
В свою чергу, у відповідності до частини першої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Відповідно до частини шостої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Громадська рада доброчесності:
1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);
2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);
3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє;
4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді);
5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.
З урахуванням наведених норм права суд зазначає, що оскаржувані позивачем висновки Громадської ради доброчесності пов'язані із призначенням позивача на посаду судді Верховного Суду, що в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою щодо прийняття на публічну службу.
Разом з тим, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, суд критично ставиться до доводів позивача щодо дотримання нею шестимісячного строку звернення до суду, оскільки до даної категорії справ підлягають застосуванню спеціальні строки.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач обчислює шестимісячний строк звернення до суду з 30.09.2019 (з дати, коли їй стало відомо, що у відношенні 43 діючих суддів Верховного Суду, які під час конкурсів 2016-2017 та 2018-2019 років отримали негативні висновки Громадської ради доброчесності чекає нова перевірка на доброчесність), відповідно обчислений позивачем строк звернення до суду закінчився 30.03.2020.
Проте, до суду позивач звернулась 19.05.2020.
Одночасно суд не бере до уваги посилання позивача на пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових спеціальних та економічних гарантій у зв"язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 122 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину, оскільки вказані зміни до Кодексу адміністративного судочинства України набули чинності 02.04.2020, тобто після закінчення шестимісячного строку.
Разом з тим, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом надано оцінку щодо впливу на позивача оскаржуваних висновків Громадської ради доброчесності та вказано, що строк звернення до суду обраховується з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не з дати настання для особи негативних наслідків.
Крім того, суд не бере до уваги доводи позивача щодо тривалості спірних правовідносин, оскільки обов'язку відповідача щодо вилучення висновку про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 17.01.2019 року та висновку про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики (в новій редакції) від 23.01.2019 року, шляхом відкликання цих висновків з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та знищення з електронних ресурсів (сайту) Громадської ради доброчесності за посиланнями: http://grd.gov.ua/data/files/conclusions/000_conclusions_2019/2019_01_17/tatsii_vysn.pdf та http://grd.gov.ua/data/files/conclusions/000_conclusions_2019/28_01_2019/Tatcii_vysn.pdf передує оскарження даних висновків, чого не зроблено позивачем з дотриманням строків для звернення до суду.
При цьому, суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Проте, з наданих позивачем пояснень судом не встановлено обставин неможливості з поважних причин оскаржити висновки Громадської ради доброчесності з дотриманням місячного строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
При цьому, суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», N 23436/03, пункти 22-23).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, визнані судом неповажними.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, станом на 11.12.2020 є підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, а підстави для поновлення такого строку судом визнано неповажними.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст. 123, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути позивачу.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовні матеріали невідкладно надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.О. Маруліна