Копія
Справа № 560/4185/20
іменем України
04 грудня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного центру зайнятості , Державного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницького обласного центру зайнятості, Державного центру зайнятості, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 24.06.2020 №744;
- визнати протиправною бездіяльність Державної служби зайнятості щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Хмельницький обласний центр зайнятості винести наказ про призначення допомоги по безробіттю на час карантину;
- зобов'язати Державну службу зайнятості розглянути скаргу ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства та скасувати рішення про відмову Хмельницького обласного центру зайнятості, зобов'язати розглянути питання про надання допомоги повторно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23 червня 2020 року за своїм місцем фактичного проживання до Старокостянтинівської міськрайонної філії Хмельницького обласного центру зайнятості позивачем подано документи на допомогу по частковому безробіттю у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVІD-19)» від 30.03.2020 р. № 540-ІХ. 14 липня 2020 року від Державної служби зайнятості Хмельницького обласного центру зайнятості позивач отримав офіційну відмову від 14.07.2020 № 714, згідно до наказу Хмельницького обласного центру зайнятості № 601 від 24.06.2020, в якій зазначено, що позивачу відмовлено в отриманні допомоги по частковому безробіттю на період здійснення заходів щодо запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби (СОVІD-19) в зв'язку із невідповідністю поданих ним документів вимогам ч. 3 ст. 471 Закону України "Про зайнятість населення". Позивач вважає, що наказ від 24.06.2020 №744 має бути скасований, оскільки позивач згідно ст. 471 Закону України "Про зайнятість населення" має право на отримання допомоги по безробіттю. Відповідно до положень п. 14 Порядку надання допомоги, рішення обласного та Київського міського центру зайнятості про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину може бути оскаржене до Державного центру зайнятості або суду. 15.07.2020 позивач направив скаргу, підписану електронно-цифровим підписом (ЕЦП) на електронну адресу Державного центру зайнятості. Однак, ні відповіді, ні рішення про результати розгляду скарги, ні виплати коштів не отримав. Вважає, що наведене є порушенням вимог ст.ст. 18 - 20 Закону України "Про звернення громадян". Зазначає, що відповідачами порушено право ОСОБА_1 на отримання допомоги по безробіттю за час карантину, що є підставою для звернення до суду за відновленням порушених прав.
Ухвалою суду від 05.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача, в межах встановленого судом строку, подав відзив на позов, в якому зазначає, що статтею 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" чітко визначені виключення з кола осіб, які мають право на допомогу по безробіттю на період карантину, а саме застраховані особи, які отримують пенсію. Оскільки позивач отримує пенсію по інвалідності, він вважається особою, щодо якої не виконуються вимоги частини 3 статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" та відповідно не має права на допомогу по частковому безробіттю на період карантину. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.
26.08.2020 на адресу суду від представника Державного центру зайнятості діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
22 червня 2020 року позивач подав до Старокостянтинівської міськрайонної філії Хмельницького обласного центру зайнятості заяву про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, в якій просив надати йому допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення", як фізичній особі-підприємцю, що є застрахованою особою і відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнений від сплати єдиного внеску, оскільки отримує пенсію.
У відомостях за березень 2020 року, про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" позивач зазначив інформацію про себе і вказав, що кількість годин нормальної тривалості робочого часу на місяць 168, кількість годин часткового безробіття за місяць 32, середній розмір місячної бази нарахування єдиного внеску 4723 грн, сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину 599,68 грн. Також повідомлено про наявність пенсії.
У відомостях за квітень 2020 року, про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" позивач зазначив інформацію про себе і вказав, що кількість годин нормальної тривалості робочого часу на місяць 167, кількість годин часткового безробіття за місяць 167, середній розмір місячної бази нарахування єдиного внеску 4723 грн, сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину 3148,67 грн. Також повідомлено про наявність пенсії.
У відомостях за травень 2020 року, про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги ч. 3 ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" позивач зазначив інформацію про себе і вказав, що кількість годин нормальної тривалості робочого часу на місяць 151, кількість годин часткового безробіття за місяць 39, середній розмір місячної бази нарахування єдиного внеску 4723 грн, сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину 813,28 грн. Також повідомлено про наявність пенсії.
Відповідно до наказу від 24.06.2020 № 601 Хмельницького обласного центру зайнятості позивачеві відмовлено в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину, як фізичній особі-підприємцю, на підставі частини 3 статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення".
14.07.2020 Старокостянтинівською міськрайонною філією Хмельницького обласного центру зайнятості позивачу надано лист стосовно подано заяви від 23.06.2020, яким повідомлено про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю відповідно до наказу №601 від 24.06.2020.
Позивачем 15.07.2020 направлено до Державного центру зайнятості скаргу про скасування відмови в наданні допомоги по частковому безробіттю та зобов'язання розглянути заяву ОСОБА_1 про надання допомоги повторно.
Листом від 04 серпня 2020 року №33/10/4041-20 за результатами розгляду скарги від 15.07.2020 повідомлено позивача, про відсутність правових підстав для скасування рішення Хмельницького обласного центру зайнятості від 24.06.2020 № 601 про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину ФОП ОСОБА_1 ..
Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України від 5 липня 2012 року № 5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 5067-VI).
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону № 5067-VI визначено, що зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 47-1 Закон № 5067-VI допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
Отже, на момент звернення позивача до посадових осіб відповідача фізичні особи-підприємці, які є застрахованими особами, мали право на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, але за умови сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Приписами частини 2 статті 47-1 Закон № 5067-VI передбачено, що для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає такі документи: 1) заяву у довільній формі; 2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності; 3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею; 4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Указаний загальний порядок звернення за допомогою по частковому безробіттю на період карантину вимагає при відповідному зверненні надати довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Як зазначено вже вище, відповідно до частини 3 статті 47-1 Закон № 5067-VI передбачено, що право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
Отже суд зазначає, що наведеною вище нормою Закону обмежено перелік застрахованих осіб, які мають право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину, шляхом виключення з такого переліку осіб, які отримують пенсію.
За таких обставин у суду не має жодних підстав для тлумачення частини 3 статті 47-1 Закон № 5067-VI таким чином, що вказане обмеження застосовується тільки до працівників, а не до фізичних осіб-підприємців, оскільки інакше між цими двома категоріями застрахованих осіб будуть наявні невиправдані нерівні умови за видом зайнятості (діяльності) осіб для отримання такої допомоги.
Наведене обмеження щодо отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину для осіб, які отримують пенсію, існувало з моменту набрання чинності первинною редакцією ст. 47-1 Закон № 5067-VI, а тому у суду відсутні жодні обґрунтовані підстави для незастосування цього законодавчого обмеження в залежності від категорії (виду діяльності) застрахованих осіб.
Відтак, наведений законодавчий припис встановлює чітке та передбачуване обмеження щодо наявності права на допомогу по частковому безробіттю на період карантину, за яким таке право відсутнє в осіб, які отримують пенсії.
Системний аналіз наведених норм законодавства в контексті встановлених обставин справи, дає підстави вважати, що у позивача відсутнє право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закон № 5067-VI, оскільки остання отримує пенсію.
Також слід зазначити і те, що згідно частин 8 і 9 ст. 47-1 Закон № 5067-VI рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених цією статтею, до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу на те, що наведеними нормами Кабінет Міністрів України не наділено повноваженнями щодо визначення переліку осіб, які мають право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закон № 5067-VI.
Відповідно до пункту 3 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 306 (далі - Порядок № 306) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, в тому числі працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
При цьому, згідно абзацу 3 пункту 4 Порядку № 306 встановлено, що для фізичних осіб - підприємців, які є застрахованими особами, та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, допомога по частковому безробіттю на період карантину надається з розрахунку двох третин розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Згідно пунктів 13 і 22 Порядку № 306 в разі прийняття рішення про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину центр зайнятості протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення письмово повідомляє про нього роботодавцю/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, з обґрунтуванням причин відмови.
Кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину не надаються роботодавцям/фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, якими не дотримано вимоги статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" та цього Порядку.
Пункт 4 Порядку № 306 безпосередньо не визначає осіб, які мають право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст. 47-1 Закон № 5067-VI, а лише встановлює розмір цієї допомоги. Крім того, у пункті 4 Порядку № 306 зазначається відсилочна норма на ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", але за своєю суттю зазначені норми безпосередньо не встановлюють право на отримання допомоги особами, які отримують пенсію.
Частиною 4 статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - № 2464-VI) передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, до визначеного частиною 4 статті 4 Законом 2464-VI переліку осіб належать не тільки особи, які отримають пенсію, але також ті які отримують соціальну допомогу.
Пункт 4 Порядку № 306 також необхідно застосовувати в системному зв'язку з нормами Закону № 5067-VI, який є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили. Як було зазначено судом, відповідно до частини 3 статті 47-1 Закон № 5067-VI особи, які отримують пенсію не мають право на вказану допомогу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, за яким положення абзацу 3 пункту 4 Порядку № 306 не дають достатніх підстав вважати, що особи, які отримують пенсію, мають право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до статті 47-1 Закон № 5067-VI.
Суд також зазначає і те, що в подальшому Кабінет Міністрів України Постановою № 600 від 15.07.2020 виклав п. 3 Порядку № 306 в новій редакції, а саме: Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, зокрема працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, в тому числі тим, які в період карантину, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину отримують оплату часу простою відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України (крім періоду освоєння нового виробництва (продукції), перебувають у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 та статті 26 Закону України "Про відпустки" (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою (крім осіб, які отримують пенсію) та не отримує допомогу по частковому безробіттю на період карантину як працівник.
З наведеного випливає, що Кабінетом Міністрів України, з метою недопущення множинного тлумачення приписів Порядку № 306 , приведено цей Порядок у відповідність до норм Закону № 5067-VI.
Проаналізувавши наведене в призмі норм національного законодавства, суд дійшов висновку про правомірність відмови в наданні позивачу допомоги по частковому безробіттю на період карантину у зв'язку з тим, що позивач отримує пенсію, відтак відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.
Стосовно позовних вимог позивача, в частині визнання протиправною бездіяльності Державної служби зайнятості щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1 та розглянути скаргу ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та зазначалося вище, позивачем 15.07.2020 направлено до Державного центру зайнятості скаргу про скасування відмови в наданні допомоги по частковому безробіттю та зобов'язання розглянути заяву ОСОБА_1 про надання допомоги повторно.
Державний центр зайнятості листом від 04 серпня 2020 року №33/10/4041-20 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 15.07.2020 повідомлено позивача, про відсутність правових підстав для скасування рішення Хмельницького обласного центру зайнятості від 24.06.2020 № 601 про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину ФОП ОСОБА_1 ..
Отже, враховуючи зазначене, судом під час розгляду справи не встановлено протиправної бездіяльності Державного центру зайнятості щодо не розгляду скарги позивача, а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної служби зайнятості щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1 та зобов'язання розглянути заяву ОСОБА_1 про надання допомоги повторно, задоволенню не підлягають.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, заява N 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Хмельницького обласного центру зайнятості, Державного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідачі:Хмельницький обласний центр зайнятості (Провулок Шевченка, буд. 10, м. Хмельницький, 29000 , код ЄДРПОУ - 03491381) Державний центр зайнятості (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601 , код ЄДРПОУ - 03491079)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
Згідно з оригіналом
Суддя І.І. Тарновецький