Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
15 грудня 2020 р. № 520/11831/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 26.11.2019 р. №0001123305 та податкову вимогу №126-57 від 13.01.2020 р.
В обґрунтування позову зазначила, що оскільки позивачу було анульовано (прощено) основну заборгованість по кредиту при визначенні об'єкту оподаткування слід виходити з прощеної суми 27 200,00 доларів США, визначеної за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року. Отже, відповідачем при визначенні позивачу грошового зобов'язання з ПДФО та військового збору з суми прощеного боргу було завищено податкове зобов'язання. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 06.10.2020 р. була надіслана позивачу та отримана ним 13.10.2020р.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 06.10.2020 р. була надіслана відповідачу та отримана ним 09.10.2020 р.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 у ІІІ кварталі 2017 року отримала дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитом за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог пп. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що становить 707 313, 56 грн. сума нарахованого та виплаченого доходу, яку відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) та користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку становить 707 313, 56 грн. (без урахування суми доходу, що не підлягає оподаткуванню відповідно пп. 165.1.55 Податкового кодексу України у розмірі 800,00 грн.). Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується військовий збір встановлено, що ОСОБА_1 в порушення п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, не задекларувала та не сплатила суму доходу. Представник відповідача наголосив, що оскаржувана вимога від 13.01.2020 р. №126-17 була сформована на підставі боргу, що міститься в інтегрованій картці платника податків. На підставі викладеного просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 17.09.2008 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" було укладено кредитний договір №2439/715237.
Як вбачається із змісту договору про внесення змін та доповнень № 1 від 11.07.2017 року, незважаючи на всі інші умови кредитного договору, сторони домовились, що враховуючи погашення позичальником заборгованості за кредитним договором у розмірі не менше ніж 20% від суми заборгованості по кредиту, що становить 6800,00 доларів США 00 центів. Банк, у відповідності до ст. 605 Цивільного кодексу України припиняє зобов'язання позичальника щодо погашення кредиту у розмірі 80% від суми заборгованості по кредиту, що становить 27200,00 доларів США шляхом прощення боргу позичальнику. З цього моменту кредитний договір вважається припиненим і сторони не будуть вважати себе пов'язаними будь-якими зобов'язаннями.
Суд зазначає, що сторонами не заперечується, що повідомленням № 1 від 11.07.2017 року позивача було додатково повідомлено про обов'язок включити дохід у вигляді прощеного (анульованого) боргу до податкової декларації та сплатити податки та збори з такого доходу а порядку та у розмірах, передбачених чинним законодавством (а.с. 14).
Листом №32131/10/20-40-13-05-16 від 02.07.2019 року посадові особи контролюючого органу направили запит Голові Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк", в якому просили надати інформацію щодо розрахунку прощеного боргу ОСОБА_1 ; чи мала ОСОБА_1 суму основного боргу за кредитом перед банком, яка сума основного боргу була анульована банком; еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти; різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 , п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, наказу № 5067 від 27.08.2019 року в період з 25.09.2019 року по 01.10.2019 року контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача.
За результатами перевірки посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у Харківській області було складено акт №340/20-40-33-05-07/ НОМЕР_1 від 11.10.2019 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року".
У висновках акту №340/20-40-33-05-07/ НОМЕР_1 від 11.10.2019 року зазначено, що ОСОБА_1 порушено чинне податкове законодавство, а саме:
- неподання (несвоєчасне) подання податкових декларацій за період, що справляється, в тому числі по податкових (звітних) періодах: пп. п. 49.1, п. 49.2, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 , пп. 176.1 "в", п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік;
- пп. 168.1.3 п. 168 ст. 168 пп. "д", пп. 164.2.17, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України у результаті чого визначеного суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності за період, що перевірявся на суму 127 172, 44 грн., в тому числі по звітних податкових періодах: 2017 р. - 127 172, 44 грн.;
а саме: п. 16 при. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, військовий збір у сумі 10597,70 грн.
На підставі висновків, викладених в акті №340/20-40-33-05-07/ НОМЕР_1 від 11.10.2019 року посадовими особами контролюючого органу було складено:
- податкове повідомлення-рішення № 0001123305 від 26.11.2019 року, форма "ПС", з податку на доходи фізичних осіб, сплачених за результатами річного декларування, яким позивачу було нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001113305 від 26.11.2019 року, форма "Р", з податку на доходи фізичних осіб, сплачених за результатами річного декларування, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання 127 172, 44 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31 793, 11 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001133305 від 26.11.2019 року, форма "Р", з військового збору, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання 10 597, 70 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 649, 43 грн.
Окрім того, посадовими особами контролюючого органу була складена податкова вимога №126-57 від 13.01.2020 року, форма "Ф", якою позивачу була нарахована сума податкового боргу у розмірі 213 441, 95, з них - за основним платежем: 137 770,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 34 612, 54 грн., сума пені складає - 41059, 27 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0001123305 від 26.11.2019 року та податкову вимогу №126-57 від 13.01.2020 року протиправними позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Згідно з п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, пункт 165.1 статті 165 ПК України було доповнено підпунктом 165.1.59, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).
Пунктом 4.5 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, законодавством, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату прощення позивачу основної заборгованості по кредиту, анульовану суму боргу (кредиту) віднесено до доходу фізичної особи, який підлягає оподаткуванню.
Крім того, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-платник податку ОСОБА_1 у 2017 році отримала дохід за ознакою "126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми фінансової допомоги, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства відповідно до пп. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яку відображено Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк", у податковому розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми, отриманого з них податку за формою 1-ДФ.
Таким чином, позивачем було занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік та не сплачено за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.
При цьому, таке прощення основної суми заборгованості було здійснено у зв'язку з довгостроковим погашенням позичальником частини кредитної заборгованості та до встановлення пільг пп. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України , а також без визначення, що сума боргу позивача анулюється в порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України.
Таким чином, враховуючи основні засади податкового законодавства, зокрема п. 4.5 ст. 4 Податкового кодексу України, та умови для застосування пп. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, що визначені даною нормою, у даному випадку відсутні правові підстави для врахування до позивача визначених ним пільг та застосування до спірних правовідносин правових норм, що набрали чинності пізніше, ніж було проведено анулювання основної суми боргу за кредитним договором.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було виконано покладені на нього податкові зобов'язання, а саме не задекларовано та не сплачено ані ПДФО з отриманої суми доходу, ані військовий збір, що є правовою підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафних (фінансових) санкцій за п. 123.1 ст. 123 ПК України та нарахування податковим органом належної до сплати суми податку та військового збору, що в даному випадку відповідає оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням і доданим до них розрахункам та прийняття в подальшому податкової вимоги.
Доводи позивача про те, що прощена йому Банком сума кредитного боргу не підлягає включенню до оподатковуваного доходу на підставі пп. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Як встановлено вище, зазначені правовідносини між позивачем і Банком виникли до набрання чинності нормою, на яку посилається позивач, тобто до введення відповідної пільги з оподаткування, а отже, обов'язок зі сплати ПДФО і військового збору з анульованого боргу виник у нього раніше і, виходячи із засад податкового законодавства, визначених у п. 4.5 ст. 4 ПК України, положення пп. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України у даному випадку застосуванню не підлягають.
Крім того, згідно обставин справи Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" було проведено анулювання заборгованості клієнтів банку відповідно до норм чинного законодавства України, а саме: ст. 605 Цивільного кодексу України "Припинення зобов'язання прощенням боргу" та пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, без посилання на відповідні правові підстави для застосування вказаної вище пільгової норми.
Посилання позивача на наявність суперечностей податкового законодавства є безпідставними, оскільки в даному випадку норми ПК України чітко та однозначно врегульовують спірні правовідносини і не надають підстав для подвійного тлумачення.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно обставинами, що входять до предмету доказування є правомірність рішень відповідача на час їх прийняття.
Як встановлено вище, оскаржуване у даній справі рішення прийняте відповідачем на підставі відповідної інформації наданої установою банку. Вказана інформація під час розгляду даної справи спростована не була, доказів про її фальсифікацію не виявлено, а позивачем не доведено.
Суд наголошує, що сторонами не заперечується, що повідомленням № 1 від 11.07.2017 року позивача було додатково повідомлено про обов'язок включити дохід у вигляді прощеного (анульованого) боргу до податкової декларації та сплатити податки та збори з такого доходу а порядку та у розмірах, передбачених чинним законодавством (а.с. 14).
Відповідно до приписів ст. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем всупереч приписам чинного податкового законодавства не було сплачено суму з податку на доходи фізичних осіб, військовий збір, а також не подано декларацію за 2017 рік, яка б відображала отримання доходу у розмірі 706 513,56 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.11.2019 р. №0001123305, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до приписів ст. 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Суд наголошує, що позивачем ані в досудовому порядку, ані в судовому порядку не оскаржувалися податкові повідомлення-рішення №0001113305 від 26.11.2019 року, форма "Р" та №0001133305 від 26.11.2019 року, форма "Р". Отже, сума грошового зобов'язанням за податковими повідомленнями рішеннями №0001113305 від 26.11.2019 року, форма "Р" та №0001133305 від 26.11.2019 року, форма "Р" є угодженою. А отже, у контролюючого органу були законні підстави для складання та надсилання позивачу податкової вимоги №126-57 від 13.01.2020 р.
У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.
Враховуючи вищенаведене, спірне податкове повідомлення-рішення та податкова вимога є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому не підлягають скасуванню.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і довів правомірності його дій щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262,278, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15 грудня 2020 року.
Суддя Н.А. Полях