Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 грудня 2020 р. № 520/14516/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/14516/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у донарахуванні та виплаті суми індексованого доходу відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку про ведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, а також у не нарахуванні та не виплаті суми упущеної вигоди в розмірі 7,66 % річних відповідно до ст.ст. 22, 611, 614, 623 ЦК України - за період з 01.01.2014 по день фактичної виплати заборгованості по пенсії, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії за період з 01.01.2014 по 10.05.2014 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року у справі № 520/9267/19, та виплаті нарахованої заборгованості без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму індексованого доходу відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку про ведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року та суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, а також суму упущеної вигоди в розмірі 7,66% річних відповідно до ст.ст. 22, 611, 614, 623 ЦК України - за період з 01.01.2014 по день фактичної виплати заборгованості по пенсії, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії за період з 01.01.2014 по 10.05.2014 відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року у справі № 520/9267/19 та виплатити нараховану заборгованість без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2016 протиправно зменшено основний розмір грошового забезпечення пенсії з 82 % до 70 %. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
10.11.2020 та 13.11.2020 представником відповідача надано відзив на позовну заяву та уточнений відзив на позовну заяву, в яких просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки управління у спірних правовідносинах діяло з дотриманням норм чинного законодавства України. Також, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вказав, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року у справі № 520/9267/19 відповідачем проведено перерахунок основної (державної) пенсії по інвалідності з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. У зв'язку з проведеним перерахунком пенсії по інвалідності у позивача за період з 01.01.2014 по 10.05.2014 утворилась доплата в розмірі 17389,55 грн, яку буде виплачено відповідно до постанови КМУ № 649 від 22.08.2018.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 особою з інвалідністю, віднесений до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році - серії НОМЕР_1 від 03.06.2019.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 позивач є інвалідом ІІ групи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію, призначену згідно положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року у справі № 520/9267/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 10.05.2014 року пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №82 від 12.08.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2014 року по 10.05.2014 року у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 року по 10.05.2014 року у відповідності до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане рішення суду 31.01.2020 набрало законної сили.
25.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив: н6адати довідку про суму нарахованої так фактично сплаченої пенсії з 01.01.2014 по 10.05.2014 та загальну суму заборгованості за даний період; донарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2014 по 10.05.2014 у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001; донарахувати та виплатити суму індексованого доходу за період з 01.01.2014 по 10.05.2014 відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку про ведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003; виплатити залишок нарахованої заборгованості по пенсії за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року у справі № 520/9267/19 без застосування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018.
На вказану заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надало ОСОБА_1 довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії № 2850/04.25-20 від 04.09.2020, відповідно якої зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 у справі № 520/9267/19 нараховано борг в розмірі 17389,55 грн. У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що вказану заборгованість буде виплачено відповідно до постанови КМУ № 649 від 22.08.2018.
Не погоджуючись із тим, що відповідач на виконання рішення суду не виплатив індексацію, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, упущену вигоду та виплатив заборгованість по пенсії з урахуванням положень постанови КМУ № 649 від 22.08.2018, позивач звернувся до адміністративного суду.
Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року (далі за текстом - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до положень ст. ст. 1 та 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно положень п.2 та 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед яких, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
У п.4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 вказаного вище Закону).
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону №2262-XII, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1 - 3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17) та від 18 липня 2018 року (справа № 490/6755/15-а).
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про донарахування та виплату індексації, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення".
Відповідно до ст.ст. 1, 2 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити донарахування та виплату індексації.
Щодо позовних вимог про виплату нарахованої заборгованості із застосуванням Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року, суд вказує наступне.
22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (надалі Порядок № 649) та встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Як передбачено п. 1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Пунктом другим Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, із змінами внесеними згідно із Постановою КМУ № 788 від 21.08.2019 року, установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Разом з цим судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 року у справі № 640/5248/19, зміненим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року, визнані протиправними та нечинними пункти 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Таким чином, у пенсійного органу відсутні підстави для застосування зазначеного Порядку № 649 з 22.07.2020 року, який з цієї дати втратив чинність.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати нарахованої заборгованості із застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року.
Також, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити нараховану заборгованість позивачу без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року.
Стосовно позовних вимог про не виплату суми упущеної вигоди в розмірі 7,66 % річних відповідно до ст.ст. 22, 611, 614, 623 ЦК України - за період з 01.01.2014 по день фактичної виплати заборгованості по пенсії, суд вказує наступне.
Згідно ч. 5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Суб'єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов'язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Носієм обов'язку відшкодувати шкоду, в свою чергу, можуть виступати: безпосередній заподіювач шкоди та інші особи (незавдавачі шкоди), на яких законом покладено обов'язок із відшкодування шкоди.
Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів наявності збитків, спричинених протиправною поведінкою відповідача.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині, що стосується виплати упущеної вигоди.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження - майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ідентифікаційний код - 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у донарахуванні та виплаті суми індексованого доходу відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку про ведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії за період з 01.01.2014 по 10.05.2014 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року у справі № 520/9267/19, та виплаті нарахованої заборгованості із застосуванням Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму індексованого доходу відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку про ведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року та суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії за період з 01.01.2014 по 10.05.2014 відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року у справі № 520/9267/19 та виплатити нараховану заборгованість без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Мороко