Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
15 грудня 2020 р. № 642/2870/20
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області (вул. Алчевських , буд.44 а, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 37999675) про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 - звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 11990, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п. 9 ч. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Однак, позивачем помилково був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від ціни договору купівлі-продажу нерухомості. З метою повернути надлишково сплачені кошти, позивач звернувся до відповідача із відповідною вимогою. Однак, відповідачем була проігнорована вимога позивача. Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який, на підставі викладеного, просив задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03.06.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Зазначену справу 07.07.2020 року відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями передано у провадження судді Панченко О.В. в порядку, передбаченому ст.18 КАС України.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В. від 08 липня 2020 р. прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене провадження по адміністративній справі №642/2870/20.
Згідно розпорядження керівника апарату Харківського окружного адміністративного суду №03-05/64 від 15.10.2020 року було призначено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, що залишилися нерозглянутими суддею Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В. станом на 15.10.2020 р., згідно актів прийому-передачі адміністративних справ від 15.10.2020 року на підставі п. 2.3.50. Положення.
Відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу 15.10.2020 передано в провадження судді Полях Н.А.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 р. зазначену справу було прийнято до розгляду. Відповідно до приписів чинного адміністративного процесуального законодавства розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження.
Сторони були належним чином повідомлені про прийняття справи до розгляду суддею Полях Н.А. Зазначене підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2018 р. по справі №819/1730/17 встановив, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Таким чином, спір про право на повернення коштів особі, яка придбала нерухомість вирішується в судовому порядку при наявності відповідних доказів, оскільки управління не має змоги самостійно встановити чи дійсно позивач придбав нерухомість уперше. Із наданих позивачем пояснень та доказів вбачається, що обов'язок щодо сплати збору для позивача встановив нотаріус при посвідченні договору, а не орган Пенсійного фонду. Стаття 49 Закону України "Про нотаріат" встановлює, що однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення встановлених законодавством платежів, пов'язаних з її вчиненням, особою, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії. Управління не має змоги самостійно встановити чи дійсно позивач придбала нерухомість вперше. На підставі викладеного просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Третя особа не скористалась своїм процесуальним правом та не надала жодних пояснень чи заперечень на адміністративний позов.
Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.11.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А., реєстраційний номер 899, позивачем придбано у власність квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 1 199 000,00 грн. (а.с.3 - 4).
Право власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2019 р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №34380794, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 5).
Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11 990,00 грн. (1% її вартості), що підтверджується копією квитанції від 29.11.2019 року, наявною у матеріалах справи (а.с. 9).
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач звернувся з заявою до відповідача про повернення помилково сплачених коштів.
Листом №499-1326/С-05/8-2000/20 від 10.03.2020 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило позивачу у поверненні коштів, у зв'язку з відсутністю повноважень щодо визначення осі, які придбавають нерухоме майно вперше, а отже, управління не має підстав для повернення сплати збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.8).
Не погоджуючись із такими діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із відповідним позов, в якому просила відновити порушене право.
Спірні правовідносини виникли у сфері справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і стосуються поверненні позивачу сплаченого ним збору.
Суд наголошує, що оскільки позивачем збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% був сплачений 29.11.2019 р., то до зазначених правовідносин слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено положеннями Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац 2 пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР).
Пунктом 8 статті 2 вказаного Закону встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 цього Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
У позовній заяві позивач стверджує, що ним придбано житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 29.11.2019 інша нерухомість ним не придбавалась.
У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів вказані твердження позивача, так як останні відповідають інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо позивача.
Так, станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що саме, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов'язано довести, що позивач придбав житло згідно договору купівлі - продажу від 29.11.2019 не вперше.
Проте, всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду жодного доказу, який свідчив би про наявність у позивача зареєстрованого права власності.
За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість відмови відповідача у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі по тексту - Порядок №787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Згідно абзацу 2 зазначеного пункту Порядку №787 у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 розділу І Порядку №787, зокрема, заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Згідно з пунктом 12 розділу І Порядку №787 органи Казначейства здійснюють процедури із забезпечення виконання документів, зазначених у пунктах 5 - 8 цього розділу, в такому порядку: 1) за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями орган Казначейства протягом п'яти робочих днів з дня отримання подання (заяви та подання) перераховує кошти на рахунок одержувача одноразово на загальну суму або частковими сумами; 2) у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями для здійснення повернення відповідний орган Казначейства не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня отримання подання (заяви та подання) надсилає звернення для підкріплення коштами цих рахунків: за платежами, що належать державному бюджету, - до Казначейства України; за платежами, що належать місцевим бюджетам, - до відповідних місцевих фінансових органів; за частиною платежу, що перерахована до відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, - до відповідного територіального органу цього фонду.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством встановлено чітку процедуру повернення помилково зарахованого до бюджету збору, яка передбачає звернення органу, що контролює справляння надходжень бюджету, до органу казначейської служби з відповідним поданням.
Доказів звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з відповідним поданням за місцем зарахування платежу до бюджету, тобто до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області, відповідачем суду не надано.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушених прав, у зв'язку з чим необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не сформування та неподання до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11990,00 грн., та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 29.11.2019 у розмірі 11990,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 29.11.2019 р.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється на підставі частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 243, 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області (вул. Алчевських , буд.44 а, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 37999675) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не сформування та неподання до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11990,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 29.11.2019 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області (вул. Алчевських , буд.44 а, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 37999675) подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 11990,00 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією від 29.11.2019 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15 грудня 2020 року.
Суддя Н.А. Полях