14 грудня 2020 року м. Рівне № 460/7276/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною та скасувати постанову відповідача 1 про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22 вересня 2020 року № 215824. За змістом позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач розглянув справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт у відсутності позивача, чим порушив його право на належний захист, а копія постанови направлена йому не є офіційним документом, оскільки ніким не завірена. Також стверджує, що загальна маса транспортного засобу із напівпричепом була в межах дозволеної норми. Крім того, в акті і в інших складених відповідачем 2 документах немає жодного посилання на вимірювальне або зважувальне обладнання, яке було використано, зауважує, що існують обґрунтовані підстави вважати, що ваговий комплекс в дійсності перебував у несправному стані. А після здійснення вагового контролю та фіксації факту перевищення вагового нормативного параметру працівники Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки дозволили подальший рух транспортного засобу, що суперечить закону. Крім того, в розрахунку № 45017 у графі «ПРОЙДЕНИЙ МАРШРУТ» вказано с. Шовкині, Рівненська обл. - м. Бахмут, Донецька обл., при тому, що такого населеного пункту у Рівненській області не існує. Коли ж водій попросив, а потім наполягав, проїхати ваги ще раз, працівники Укртрансбезпеки категорично відмовили, не пояснюючи будь-яких причин. До того ж, в п. 5 Акту № 045017 не зазначено ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта, що перевіряється. З урахуванням викладеного уважає рішення відповідачів протиправними, просить задовольнити заявлені ним позовні вимоги.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень звернув увагу на безпідставність доводів позивача щодо порушення зважування вантажу. Крім того стверджує про дотримання процедури проведення перевірки та порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви.
02.10.2020 позовна заява надійшла до суду.
07.10.2020 ухвалою суду відмовлено у відкритті провадження у справі в частині оскарження розрахунку плати за проїзд.
07.10.2020 ухвалою суду позовну заяву в частині оскарження постанови прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.10.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та заява про виклик свідка.
12.11.2020 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання та заяви представника позивача.
08.12.2020 відповідач подав заяву про продовження пропущеного строку подання відзиву на позовну заяву.
08.12.2020 відповідач подав клопотання про заміну відповідача на його правонаступника.
08.12.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та долучив докази, витребувані судом.
09.12.2020 ухвалою суду поновлено строк для подання відзиву на позов та допущено заміну відповідача його правонаступником.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені у заявах по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд враховує наступне.
Обставини справи, встановлені судом:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , є власником транспортного засобу марки DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 та сідлового тягача.
09.08.2020 року контролюючими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі направлення на рейдову перевірку від 06.08.2020 року № 000217, на а/д М-06, 36км, проведена перевірка транспортного засобу DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить позивачу. Керування транспортним засобом здійснював водій ОСОБА_2 .
За результатами габаритно-вагового контролю автомобіля марки DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , встановлено, що загальне навантаження транспортного засобу становить 38,52т при нормативно допустимому - 40т, навантаження на одиничну вісь склало 12,12т при нормативно допустимих 11т.
Про результати зважування свідчить квитанція № 19636, час зважування 00:40год. 09.08.2020.
Після здійснення габаритно-вагового контролю контролюючими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 09.08.2020 було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 243103, відповідну довідку № 045807, а також акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 045017.
14.09.2020 позивачу направлене повідомлення № 69758/34/24-20 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 22.09.2020 о 10год 30хв.
Вказане повідомлення отримано особисто ОСОБА_1 15.09.2020, що підтверджується зворотним повідомленням про рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, згідно з постановою заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області від 22.09.2020 № 215824, до позивача застосовані адміністративно-господарські штрафи в сумі 17000грн.
Вирішуючи даний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344).
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).
Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.п.1 п. 4 Постанови № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Відповідно до п. 8 Постанови № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами п. 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п. 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону № 2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
За змістом статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22м (для маршрутних транспортних засобів - 25м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів - понад 44т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5т), здвоєні осі - 16т, строєні - 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18т, строєні - 24т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16т, строєні осі - понад 22т або фактичною масою понад 40т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Також положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Відповідно п. 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Судом встановлено, що 09.08.2020 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-06 36км посадовими особами Київського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , під час якого виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України, а саме, що фактичне навантаження на одиничну вісь становить 12,12 тонн при допустимих - 11,00 тонн.
Відповідно до п. 20 Порядку № 1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Як видно з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами Київського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 243103 від 09.08.2020.
В акті зафіксовано порушення вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: навантаження на одиночну вісь вантажного автомобіля становить 12,12 тонн, без відповідного дозволу, передбаченого ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В силу приписів абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, є достатньою правовою підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.
Як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилається на те, що 07-08 серпня 2020 в с. Жовкині Володимирецького району відбулося завантаження автомобіля марки DAF FT XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Schwarzmuller, номерний знак НОМЕР_3 , деревиною (дошка, брус) для подальшої доставки її в м. Бахмут Донецької області. Тоді ж, після повного завантаження, ОСОБА_2 - водій, який в той час керував вказаним автомобілем, виїжджаючи із пункту завантаження в с. Жовкині, заїжджав на автомобільні ваги для контролю правильності завантаження автомобіля деревними пиломатеріалами. Як пояснив ОСОБА_2 позивачу, дане зважування показало, що загальна маса транспортного засобу із напівпричепом була в межах дозволеної норми, а перевищення допустимого навантаження на задню вісь тягача було менше 1%, тому ніяких факторів, які б забороняли чи обмежували подальший рух вантажівки законом не передбачалося.
Втім, суд не приймає до уваги наведені доводи позивача, оскільки суду на їх підтвердження на надано жодного доказу. Прикладом таких доказів може бути чек (талон) на зважування та документи (з урахуванням документів повірки) на обладнання яким зважувався транспортний засіб позивача у пункті завантаження.
Відповідно до п. 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, який під час транспортування здатний зсуватися.
В той же час, матеріалами справи стверджується, що перевищення вагових параметрів на другу одиночну вісь транспортного засобу позивача становить 12,12т замість допустимих 11т, тобто перевищення параметру становить 10,18%.
Відповідно до п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.
Оскільки навантаження на одиничну вісь склало 12,12 тонн при допустимих 11,00 тонн, тобто на 10,18% більше від нормативних параметрів, суд погоджується з правомірністю застосування відповідачем оспорюваного адміністративно-господарського штрафу.
Щодо зважувального обладнання, яке було використане для зважування транспортного засобу позивача.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані
Судом встановлено, що зважування транспортного засобу позивача проводилося вагами автомобільними тензометричними типу «Лахта-У» СВ- 80000А/18.
На засіб вимірювальної техніки видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 08.05.2020 № П40М04704920 з терміном дії до 08.05.2021.
За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ Е1У 45501:2016 та експлуатаційної документації фірми-виробника.
Отже, вага, якою проводилося зважування транспортного засобу є справною і такою, що відповідає вимогам законодавства, тому доводи позивача про несправність обладнання є безпідставними.
Крім того, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язкового пред'явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.
Позивач також зазначає, що у разі встановлення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, його подальший рух мав би бути заборонений посадовими особами відповідача до внесення плати за його проїзд, як це передбачено пунктами 22-25 Порядку № 879.
Разом з тим, вказані доводи суд вважає помилковими, адже за змістом відповідних норм та виходячи з положень статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тимчасове затримання транспортного засобу уповноважені здійснювати виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки.
Крім того, в разі виявлення перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, обов'язок з усунення такого порушення покладається на водія, який має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Лише після цього, і за умови внесення плати за проїзд, такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Доказів про те, що водій ОСОБА_2 привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб суду не надано і судом не встановлено, тому посилання позивача на протиправну відмову посадових осіб управління Укртрансбезпеки у повторному зважуванні транспортного засобу є неприйнятними.
Відповідно до п. 21, 22 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Як слідує з матеріалів справи, водій ОСОБА_2 з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю був ознайомлений та підписав їх без застережень. Посилання позивача на те, що водієві не пропонували надати пояснення з приводу перевищення нормативно вагових параметрів не заслуговують на увагу суду, з огляду на те, що це є правом водія підписати акт перевірки із застереженням чи не підписувати його взагалі відповідно до п. 22 Порядку № 1567.
Позивач також звертає увагу на те, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за № 045017 та в інших складених документах від 09.08.2020 відповідач допустив ряд помилок, зокрема немає жодного посилання на вимірювальне або зважувальне обладнання, яке було використано при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що повністю суперечить нормам закону; в п. 5 Акту № 045017 не зазначено ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта, що перевіряється; в п. 7 Акту № 045017 не вказаний маршрут руху, оскільки населеного пункту з назвою «Шовкині» в Рівненській області не має, а відстань, яку транспортний засіб пройшов дорогами загального користування, взагалі не зазначено; в Розрахунку № 45017 у графі «ПРОЙДЕНИЙ МАРШРУТ» вказано с. Шовкині, Рівненська обл. - м. Бахмут, Донецька обл., що не відповідає дійсності.
Стосовно тверджень позивача, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не зазначено характеристик зважувального обладнання слід зазначити, що форма документа, складеного посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за наслідками перевірки позивача, затверджена нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком № 422.
Вимог щодо зазначення у цьому документі будь-яких характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, не передбачено, тому суд відхиляє такі доводи позивача.
Щодо відсутності коду згідно з ЄДРПОУ суб'єкта, що перевіряється, суд зазначає, що такий недолік хоч і має місце, але є несуттєвим та жодним чином не впливає на правомірність застосовування до позивача адміністративно-господарського штрафу за виявлене порушення.
Крім того, в постанові за № 215824 від 22.09.2020, вказано ідентифікаційний код СПД ОСОБА_1 , що дозволяє точно ідентифікувати автомобільного перевізника.
Також суд відхиляє посилання позивача на те, що у документах посадових осіб, складених за результатами перевірки не вказаний маршрут руху, оскільки населеного пункту під назвою «Шовкині» в Рівненській області не має, а відстань, яку транспортний засіб пройшов дорогами загального користування, взагалі не зазначено.
Суд зауважує, що правильною назвою населеного пункту дійсно є с. Жовкині, Вараського району, Рівненської області, в той час як у документах зазначено «с. Шовкині», Рівненської області. Однак, суд уважає це помилкою технічного характеру, оскільки невірно зазначено лише одну букву у назві населеного пункту.
Також, відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух транспортного засобу здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту або за частину, яку перевізник має намір проїхати.
Варто зауважити, що у випадку, якби водій транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 здійснив переміщення вантажу по причепу, а повторний габаритно-ваговий контроль показав відсутність перевантаження, то плата за проїзд великовагових транспортних засобів була би нарахована від місця навантаження до місця здійснення габаритно-вагового контролю, тобто за пройдену частину маршруту. Оскільки, водій не вжив заходів щодо приведення вагових параметрів до нормативних, то плата за проїзд була нарахована на протяжність маршруту, що перевізник мав намір проїхати. І така протяжність маршруту зазначена у розрахунку № 45017 від 09.08.2020 - 1055км.
Невірним є і твердження позивача про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в Управлінні Укртрансбезпеки у Рівненській області 22.09.2020.
Згідно із пунктом 25, 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Матеріалами справи стверджується, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих код 3301 105586273), ОСОБА_1 отримав повідомлення про розгляд справи 15.09.2020, тобто за 7 днів до дня розгляду. Однак, на розгляд справи до Управління ОСОБА_1 не прибув, явку представника не забезпечив. Тому, справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянута 22.09.2020 без його участі у відповідності до п. 27 Порядку № 1567.
На підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області № 215824 від 22.09.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи не встановлено.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 1994 року у справі «RuizTorija v. Spain» статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відтак, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову позивачу належить відмовити.
Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд
В задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22 вересня 2020 року № 215824 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
2) відповідач - Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Небесної Сотні, 34; код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя Т.О. Комшелюк