Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" грудня 2020 р.Справа № 922/2994/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву ФОП Набок О.А. про ухвалення додаткового рішення (вх. № 29056 від 11.12.20) по справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Набок Олексія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ) Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок Торгівельна площадка № 4" (61007, м. Харків, вул. Бекетова, 21) 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок Торгівельна площадка № 3" (61007, м. Харків, вул. Бекетова, 21) 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок Торгівельна площадка № 5" (61007, м. Харків, вул. Бекетова, 21)
до Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 101125,00 грн.
Рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2020 у справі № 922/2994/20 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігоря Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Набок Олексія Анатолійовича заборгованість з орендної плати за Договорами суборенди № 0188/а-20, № 0222/а-20, № 0223/1/а-20 та № 0223/а-20 від 01.01.2020 у розмірі 61329,00 грн; пеню у розмірі 781,49 грн; 3 % річних у розмірі 198,00 грн та 1295,16 грн судового збору.
11.12.2020 у системі документообігу суду зареєстровано заяву ФОП Набок О.А. про ухвалення додаткового рішення (вх. № 29056 від 11.12.20).
Розглянувши заяву ФОП Набок О.А. про ухвалення додаткового рішення (вх. № 29056 від 11.12.20), суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас відповідно до положень ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Потрібно зауважити, що подання такої заяви зобов'язує суд на підставі п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України в рішенні призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Втім у даному разі, позивач не подав відповідної заяви та необхідних доказів у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Порядок розгляду такої заяви врегульовано ст. 221 ГПК України. Так, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, процедура ухвалення рішення про розподіл судових витрат, докази про які сторона не змогла з поважних причин подати до закінчення судових дебатів, достатньо суттєво відрізняється від процедури ухвалення додаткового рішення, як це передбачено ст. 244 ГПК України. Та обставина, що в силу ч. 3 ст. 221 ГПК України суд ухвалює додаткове рішення, не змінює наведений вище висновок.
Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 року (справа "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
При вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст.169 ГПК України). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Суд констатує, що справа №922/2994/20 слухалась в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику сторін).
Відтак, докази про судові витрати представником позивача повинні бути подані до ухвалення рішення по суті справи.
Однак позивач не скористався реалізацією такого процесуального права у встановлений законом строк та докази про судові витрати представником позивача до ухвалення рішення по суті справи надано не було.
При цьому, суд не приймає доводів позивача про те, що представник позивача лише 10.12.2020 дізнався про ухвалення господарським судом рішення у справі, оскільки позивач, як зацікавлена особа, не був позбавлений права та можливості подати докази про судові витрати у встановлений законом строк.
Отже, у суду відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 221 ГПК України.
Враховуючи наведене вище, суд відмовляє ФОП Набок О.А. у винесенні додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 221, 244, 282 ГПК України, суд
Відмовити у задоволені заяви ФОП Набок О.А. про ухвалення додаткового рішення (вх. № 29056 від 11.12.20).
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.
Ухвалу може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом IV ГПК України.
Ухвалу підписано 14.12.2020 р.
Суддя Г.І. Сальнікова