Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3250/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест"
про стягнення 420000,00 грн.
за участю :
представника позивача - Стриж Л.А., на підставі ордеру від 01.10.2020 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.10.2017 року;
представника відповідача - Орлов О.О., за довіреністю від 28.10.2020 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.11.2017 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Будінвест" штрафу у розмірі 420000,00 грн. за порушення ч. 2 п. 6.9 кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року, право вимоги за яким ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" набуло на підставі договору про відступлення права вимоги від 26.06.2020 року № ВП-26/06/20-Ст. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 04.11.2020 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2020 року підготовче засідання було відкладено на 23.11.2020 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2020 року підготовче засідання було відкладено на 30.11.2020 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2020 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до розгляду по суті на 09.12.2020 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.12.2020 року представник позивача надав супровідним листом (вх. № 28426) документи на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката.
Представник позивача в судовому засіданні 09.12.2020 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на порушення відповідачем умов ч. 3 п. 6.9 кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.12.2020 року проти позову заперечував, посилаючись на те, що зареєстровані обтяження на майно відповідача були здійснені до укладення договору про відступлення права вимоги. Також відповідач зазначає, що умовами договору про відступлення права вимоги не були передбачені штрафи, які є предметом даного спору, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову чи зменшити суму штрафу до 100 гривень. Крім того відповідач зазначив про те, що останній дізнався про існування відповідних обтяжень під час розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
06 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (далі за текстом - позичальник, відповідач по справі) та Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк" (далі за текстом - кредитор, первісний кредитор) було укладено кредитний договір № 23019/ЮКР/0 (далі за текстом - кредитний договір), у відповідності до якого кредитор, за наявності вільних грошових коштів, зобов'язується на умовах цього договору надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8 400 000, 00 грн., зі зменшенням ліміту кредитування згідно з пунктом 1.2 цього кредитного договору, зі сплатою процентів у розмірі 22% річних в порядку, визначеному даним Договором.
Згідно пунктом 3.1 кредитного договору, видача кредиту здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту або його окремої частини на поточний рахунок Позичальника.
Відповідно до п. 6.2 кредитного договору, позичальник зобов'язується сплачувати кредитору окремо від встановленої процентної ставки за користування кредитом штрафні санкції, передбачені розділом 9 даного договору, за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
Відповідно до пункту 9.1 кредитного договору, за порушення строків сплати про центів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, нарахованої на суму простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За пунктом 12.4 договору, цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами зобов'язань відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 12.3 кредитного договору кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов'язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору Позичальник надає згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про відступлення Позичальником не потрібне.
26 червня 2020 року між Акціонерним товариством "Радабанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «СТАКСЕЛЬ» (далі за текстом - позивач) укладено договір про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст (далі за текстом - договір).
Згідно пунктом 1.1 договору первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор зобов'язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну договору (вартість відступлених прав) та прийняти в повному обсязі належні первісному кредитору права вимоги до Боржника, Іпотекодавця (Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест"), та Поручителя - громадянка України ОСОБА_1 за кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06 грудня 2019 року, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, іпотекодавця та поручителя або які зобов'язані виконати їх обов'язки за кредитним договором та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, щодо належного виконання боржником, іпотекодавцем та поручителем зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів та/або комісій та/або пені та/або штрафів та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у первісного кредитора до укладання цього Договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором та Договорами забезпечення, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва по всіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути в майбутньому.
Пунктом 3.1 визначено, що за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому пунктом 1.3 цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору ціну договору (вартості відступлених прав) за домовленістю сторін у розмірі 9 238 656,49 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, новим кредитором було сплачено первісному кредитору ціну договору в порядку п. 3.1 договору у розмірі 9238656,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 26.06.2020 року.
Додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору, слугує перелік документів, що підтверджують наявність у перістого кредитора прав вимоги, а також інші документи, що передаються новому кредитору. 26 червня 2020 року актом приймання-передачі прав вимоги, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06 грудня 2019 року.
Відповідно до пункту 1.4. договору за взаємною домовленістю сторони встановили, що права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, розповсюджується в повному обсязі включаючи: право нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення Боржником та/або Іпотекодавцем та/або Поручителем своїх зобов'язань відповідно до умов Кредитного договору та договорів забезпечення, за весь час дії Кредитного договору та Договорів забезпечення, в тому числі і до моменту укладання цього Договору.
Підписанням цього договору первісний кредитор повідомляє та запевняє нового кредитора, що за весь час дії кредитного договору та договорів забезпечення боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем не сплачувались комісії, пеня та/або штрафи, передбачені Кредитним договором та договорами забезпечення, а первісним кредитором не нараховувалось та не надавались боржнику та/або іпотекодавцю та /або поручителю вимога(и) щодо сплати боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем комісії, пені та/або штрафів, передбачених кредитним договором та договором забезпечення.
26 червня 2020 року позивач набув права вимоги погашення заборгованості за кредитним договором, права нарахування процентів за користування кредитними коштами, права нарахування комісії, неустойки, штрафу та пені за весь час прострочення відповідачем виконання зобов'язань за Кредитним договором.
В свою чергу, як стверджує позивач, останньому стало відомо, що за відповідачем зареєстровані наступні обтяження:
- податкова застава - 11 грудня 2019 року № 27306843, реєстратором Рябченко Сергієм Анатолійовичем, Головне управління ДПС у Харківській області; ст.. 88, 89 Податкового кодексу України, розмір основного зобов'язання -261704,00 грн.;
- податкова застава - 18 березня 2020 року № 27779957, реєстратором Рябченко Сергієм Анатолійовичем, Головне управління ДПС у Харківській області; ст.. 88, 89 Податкового кодексу України, розмір основного зобов'язання - 721000,00 грн.;
- арешт рухомого майна - 18 березня 2020 року № 27595778, реєстратором Кочковим Віталієм Володимировичем, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України;
- арешт рухомого майна - 15 червня 2020 року № 27863238, реєстратором Богатиренко Артуром Ігоровичем, приватний виконавець.
На підтвердження вищезазначених обставин позивачем було надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.08.2020 року № 220237129, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О.Ю.
Таким чином, як стверджує позивач, відповідач порушив ч. 2 п. 6.9 кредитного договору та не проінформував кредитора про обтяження свого майна.
Враховуючи вищенаведене, на підставі ч. 2 п. 9.2 договору, позивачем було нараховано відповідачу штраф у розмірі 5% від суми кредиту, який в даному випадку складає 420000,00 грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем понесених збитків. Крім того посилається на те, що зареєстровані обтяження на майно відповідача були здійснені до укладення договору про відступлення права вимоги. Також відповідач зазначає, що умовами договору про відступлення права вимоги не були передбачені штрафи, які є предметом даного спору, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову чи зменшити суму штрафу до 100 гривень.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Цивільним законодавством передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Викладене кореспондується зі змістом частин 2 та 3 ст. 180 ГК України, згідно з якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
В даному випадку, укладаючи кредитний договір, ТОВ «Завод Будінвест» та АТ «Акціонерний Банк «Радабанк» погодили істотні умови договору, в тому числі нарахування штрафних санкцій.
Ч. 2 п. 6.9 договору, позичальник зобов'язується письмово інформувати кредитора протягом трьох робочих днів про отримання кредитів в інших банківських установах, про здійснення авалю векселів, про надання гарантій та порук, про обтяження майна будь-якими зобов'язаннями.
В свою чергу згідно договору про відступлення права вимоги від 26.06.2020 року АТ «Акціонерний Банк «Радабанк» відступив в порядку та на умовах вказаного договору позивачу зобов'язання сплатити на користь первісного кредитора ціну договору (вартість відступлених прав) та прийняти в повному обсязі належні первісному кредитору права вимоги до Боржника, Іпотекодавця (Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест"), та Поручителя за кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06 грудня 2019 року, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, іпотекодавця та поручителя або які зобов'язані виконати їх обов'язки за кредитним договором та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, щодо належного виконання боржником, іпотекодавцем та поручителем зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів та/або комісій та/або пені та/або штрафів та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у первісного кредитора до укладання цього Договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором та Договорами забезпечення, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва по всіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути в майбутньому.
Також, відповідно до п. 1.4 договору про відступлення права вимоги, сторони встановили, що права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, розповсюджується в повному обсязі включаючи: право нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення Боржником та/або Іпотекодавцем та/або Поручителем своїх зобов'язань відповідно до умов Кредитного договору та договорів забезпечення, за весь час дії Кредитного договору та Договорів забезпечення, в тому числі і до моменту укладання цього Договору.
Тобто до позивача перейшло в тому числі право вимоги до відповідача на нарахування пені та/або штрафів та/або неустойки.
Як свідчать матеріали справи, листом від 16.07.2020 року позивач повідомив відповідача про укладення вищезазначеного договору та заміну кредитора у зобов'язанні, а також платіжні реквізити для оплати за кредитним договором.
В той час, як відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що за відповідачем були зареєстровані обтяження майна.
Докази виконання відповідачем вимог щодо інформування позивача про обтяження, як нового кредитора (після заміни кредитора у зобов'язанні), як то визначено ч. 2 п. 6.9 кредитного договору, в матеріалах справи відсутні.
Щодо посилань відповідача на те, що обтяження майна відповідача були зареєстровані до укладення договору про відступлення права вимоги, в той час, як умовами договору про відступлення права вимоги їх нарахування не передбачено, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій за вказані порушення, суд зазначає наступне.
В даному випадку позивачем здійснюється нарахування штрафу на підставі порушення відповідачем умов кредитного договору, а не договору про відступлення права вимоги.
Пунктом 1.4 договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що підписанням цього договору первісний кредитор повідомляє та запевняє нового кредитора, що за весь час дії кредитного договору та договорів забезпечення боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем не сплачувались комісії, пеня та/або штрафи, передбачені Кредитним договором та договорами забезпечення, а первісним кредитором не нараховувалось та не надавались боржнику та/або іпотекодавцю та /або поручителю вимога(и) щодо сплати боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем комісії, пені та/або штрафів, передбачених кредитним договором та договором забезпечення.
Отже первісним кредитором не нараховувались штрафні санкції за кредитним договором та відповідно не стягувались з відповідача.
В той час, як за договором про відступлення права вимоги від 26.06.2020 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача, в тому числі право нарахування штрафних санкцій які виникли у первісного кредитора до укладання цього Договору.
Таким чином первісний кредитор та позивач під час укладення договору про відступлення права вимоги погодили нарахування штрафних санкцій за весь період дії кредитного договору, в тому числі і до моменту укладання цього Договору.
Отже посилання відповідача на те, що обтяження майна відбулось до укладення договору про відступлення права вимоги, що виключає можливість нарахування позивачем штрафних санкцій є безпідставними, оскільки відповідно до умов договору про відступлення права вимоги до позивача перейшло право, в тому числі і на нарахування штрафних санкцій, до моменту укладання цього Договору.
Крім того в матеріалах справи відсутні докази інформування первісного кредитора про відповідні обтяження майна.
В свою чергу, у поданому відзиві відповідач не вказує на те, що відповідні дії були вчинені по відношенню до первісного кредитора.
Щодо тверджень відповідача стосовно не обізнаності про наявність обтяжень майна та про те, що останній дізнався про їх існування лише після подачі позову, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, відповідач прийняв на себе зобов'язання надавати відповідну інформацію кредитодавцю про обтяження належного останньому майна, а отже мав вести моніторинг відповідної інформації з метою уникнення порушень умов кредитного договору.
В свою чергу, суд вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем кредитодавця про обтяження майна після подачі даного позову.
Отже відповідачем не вчинялось жодних дій з метою виконання умов п. 6.9 кредитного договору, що свідчить про свідоме порушення останнім своїх зобов'язань перед кредитодавцем.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ч. 2 п. 9.2 кредитного договору сторони визначили, що за невиконання та/або неналежне виконання позичальником обов'язків, передбачених будь-яким з пунктів 6.3, 6.6-6.9, 6.11 цього договору, позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу кредитора штраф у розмірі 5% від суми кредиту, вказаної в пункті 1.1 договору, за кожен факт порушення.
Враховуючи порушення відповідачем умов п. 6.9 кредитного договору, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 420000,00 грн., що становить 5% від суми кредиту.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачу не було завдано збитків не повідомленням відповідачем про обтяження майна, суд зазначає наступне.
В даному випадку правова природа коштів, які просить суд стягнути позивач, становить штраф, нарахований на підставі укладеного, між первісним кредитором та відповідачем, кредитного договору.
Крім того, умовами кредитного договору сторони чітко погодили зокрема умови нарахування штрафних санкцій.
Як вже було зазначено вище, цивільним законодавством передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Кредитний договір підписаний з боку Банку та відповідача, що свідчить про те, що відповідач погодився на умови, укладеного між сторонами договору та прийняв їх.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем штрафу за порушення відповідачем умов кредитного договору в розмірі 420000,00 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 100,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи N 910/9765/18).
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В обґрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 року у справі № 910/10427/18 від 11.09.2019 року у справі № 905/2149/18 від 06.09.2019 року у справі № 914/2252/18 від 27.09.2019 року у справі № 923/760/16. Також відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року.
Стосовно посилань відповідача на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року, суд зазначає наступне.
Проаналізувавши вищезазначене рішення Конституційного Суду України, суд зазначає, що по-перше воно стосується споживчого кредиту та стягнення пені, по-друге заявником у даній справі є фізична особа.
В той час, як в даному випадку, кредитний договір було укладено між Банком та юридичною особою -ТОВ «Будінвест», яке погодилось із умовами укладеного договору та взяло на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору, в тому числі і на сплату штрафних санкцій в разі порушення його умов.
У зв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України, на яке посилається відповідач, не може бути застосовано до спірних правовідносин.
Щодо посилань відповідача на постанови Верховного Суду, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 914/2202/18 спір стосувався зокрема Комунального підприємства, яке фінансується з державного бюджету, у зв'язку з чим відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Підставою для нарахування штрафних санкцій у справі № 910/10427/18 слугувала несвоєчасна доставка вантажу, тобто предмети спору у справі № 910/10427/18 та справ № 922/3250/20 є різними.
Штрафні санкції у справі № 914/2252/18 було зменшено з урахуванням того, що відповідач по справі є навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є надання освітніх послуг.
Постановою Верховного Суду від 27.09.2019 року у справі № 923/760/16 було підтримано рішення попередніх інстанцій щодо стягнення штрафних санкцій та відмові в задоволенні клопотання про зменшення пені («з огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість стягнення штрафних санкцій у визначеному позивачем розмірі.» п. 11 постанови).
Підставою для зменшення пені у справі № 905/2149/18 слугувало те, що відповідач є містоутворюючим підприємством на території смт. Володимирівка, та відповідно, соціально відповідальним підприємством перед працівниками, територію на якій розташоване підприємство визначено районом проведення антитерористичної операції з 07.04.2015, крім того відповідачем була погашена частина заборгованості.
В даному випадку, позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Відповідачем в свою чергу не доведено винятковості обставин, які б зумовили необхідність зменшення розміру штрафу.
Крім того відповідач не наводить причин, які б перешкоджали відповідачу вчинити дії, визначені умовами кредитного договору, а саме щодо повідомлення кредитодавця про обтяження майна.
Також відповідачем не доведено скрутного фінансового становища підприємства, у зв'язку з чим стягнення штрафних санкцій призвело б до збитковості підприємства.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не обґрунтовано винятковість обставин, відповідно до яких суд має зменшити розмір штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 420000,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 26000,00 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Так в даному випадку на підтвердження понесених позивачем судових витрат, останнім було надано до суду угоду про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 року, укладений між ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» та адвокатом Стриж Л.А., додаткову угоду № 1 від 28.12.2019 року до угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 року із переліком юридичних послуг які надаються адвокатом та вартістю, платіжне доручення від 27.11.2020 року № 157 про перерахування коштів у розмірі 26000,00 грн. на користь ОСОБА_1 із призначенням платежу згідно угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 року, додаток № 1 від 12.10.2020 року до угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 року, акт № 1-1 приймання-передачі виконаних робіт від 26.11.2020 року за угодою про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 року від 26.11.2020 року на суму 26000,00 грн.
Як вбачається із поданого позивачем акту, останнім були надані наступні послуги: досудовий аналіз справи 1 година - 8000,00 грн., надання консультацій з питань відкриття провадження у справі 1 година - 2000,00 грн., збирання доказів для підготовки позовної заяви 2 години (1 година 500,00 грн.) - 1000,00 грн., складання процесуальних документів (позовна заява 1 година 5000,00 грн., відповідь на відзив 1 година 3000 грн.), організація та направлення засобами поштового зв'язку позовної заяви на адресу відповідача по справі 1 година - 500,00 грн., організація та направлення засобами поштового зв'язку відповіді на відзив на адресу відповідача на адресу відповідача по справі 1 година - 500,00 грн., представництво інтересів клієнта у судовому засіданні (04.11.2020 року, 23.11.2020 року, 30.11.2020 року) 3 години - 6000,00 грн. (2000,00 - 1 година).
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тобто витрати на послуги адвоката мають бути фактично понесеними та підтвердженими належними фінансовими документами.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В свою чергу, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Крім того, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.
Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 24.11.2020 року по справі № 911/4242/15.
В даному випадку, розмір витрат на послуги адвоката позивачем є підтвердженим наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем в свою чергу не було надано клопотання про зменшення витрат на послуги адвоката, у зв'язку з чим дійшов висновку про доведеність позивачем витрат у розмірі 26000,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката позивача, заявлені останнім покладаються на відповідача у повному обсязі в розмірі 26000,00 грн.
Крім того, з урахуванням ст. 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 180, 233 Господарського кодексу України, статтями 551, 610, 611, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 86, 123, 126, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 14103790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корпус 45, офіс 21 код ЄДРПОУ 34333275) 420000,00 грн. штрафу, 26000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 6300,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1,корпус 45, офіс 21, код ЄДРПОУ 34333275);
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 14103790) .
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "15" грудня 2020 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/3250/20