07 грудня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/583/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М. за участі секретаря судового засідання Беги В. М.
розглянув матеріали справи
за позовом Бучацької міської ради, Майдан Волі, 1, м. Бучач, 48400
до відповідача 1 Фізичної особи - підприємця Олексюка Євгена Євгеновича, с. Підзамочок, Бучацький район, Тернопільська область, 48423
до відповідача 2 Фізичної особи - підприємця Алексевича Сергія Сергійовича, АДРЕСА_1
до відповідача 3 Фізичної особи - підприємця Хабурського Володимира Любомировича, АДРЕСА_2
про солідарне стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою в сумі 53 617 грн 03 коп.
За участі представників:
Позивача: Гирі Ю. П. - уповноваженого
Відповідача 1: Пасічника А. З. - адвоката
Відповідача 2: Пасічника А. З. - адвоката
Відповідача 3: Пасічника А. З. - адвоката
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи:
Бучацька міська рада звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: 1. Фізичної особи - підприємця Олексюка Євгена Євгеновича; 2. Фізичної особи - підприємця Алексевича Сергія Сергійовича; 3. Фізичної особи - підприємця Хабурського Володимира Любомировича, про солідарне стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати в розмірі 53 617 грн 03 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 01.09.2017 по 10.08.2020 (включно) відповідачі не оформили право оренди на земельну ділянку площею 0,1902 га, розташовану за адресою: вул. Галицька, 155Г, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, не вносили плату за користування даною ділянкою, внаслідок чого позивач недоотримав дохід у вигляді орендної плати на загальну суму 53 617,03 грн. Відтак, позивач в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України просить захистити порушене право.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 01.09.2020, головуючим суддею для розгляду справи №921/583/20 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/583/20; постановлено здійснювати розгляд справи 921/583/20 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/583/20 підготовче засідання на 14:00 год. 05.10.2020; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
02.10.2020 від відповідача 1 у даній справі на адресу суду надійшов відзив на позов б/н від 30.09.2020 (вх. №6868), згідно з яким останній вважає позов безпідставним та таким, що поданий з порушенням чинного законодавства. Зокрема, зазначає, що відповідачі набули право власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1902 га, по вул. Галицька, 155г, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, на підставі укладеного між Кікк Марією Василівною та Олексюком Є.Є., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Договору дарування від 28.04.2014.
Окрім викладення своєї позиції щодо безпідставності позовних вимог, у вказаному вище відзиві на позов, відповідач наполягає на тому, що при поданні даного позову позивачем порушено правило суб'єктної юрисдикції. Зауважує, що наявність у відповідача статусу підприємця не є безумовним свідченням того, що він виступає у такій якості у правовідносинах з користування земельними ділянками. Стверджує, що позивачем не встановлені та не доведені обставини фактичного використання відповідачами як підприємцями земельної ділянки для здійснення господарської діяльності у період, за який позивач просить стягнути з відповідача суму неодержаного доходу від оренди цієї ділянки. Враховуючи наведене, вважає, що для розгляду даного спору відсутня юрисдикція господарського суду, а сам спір повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства. В обґрунтування своєї позиції наводить висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №306/2004/15-ц, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 27.06.2018 у справі №749/230/15-ц, від 03.10.2018 у справі №904/1182/17 та постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.
Також, разом із відзивом на позовну заяву ОСОБА_3 долучено до матеріалів справи клопотання б/н від 30.09.2020 (вх. №6870) про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.10.2020 підготовче засідання у справі № 921/583/20 відкладено на 14:30 год. 19.10.2020; продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
07.10.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив за №273 від 06.10.2020 (вх. №7040), згідно з якою останній навів свої доводи та міркування щодо викладеної відповідачем 1 позиції щодо позовних вимог. Окрім того, висловив свою позицію щодо доводів відповідача стосовно порушення суб'єктної юрисдикції. Зокрема, вважає, що придбана відповідачами у власність будівля і відповідно земельна ділянка, на якій вона розміщена, не могла і не може використовуватись в інших цілях аніж для здійснення підприємницької (господарської) діяльності. Зазначив, що усі відповідачі набули статусу фізичної особи-підприємця ще до моменту виникнення у них права власності на нерухоме майно, яке розміщене на спірній земельній ділянці. Державна реєстрація їх як ФОП на сьогоднішній день не припинена. У кожного з відповідачів у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено вид економічної діяльності за класом 47.19. Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. У Алексевича С. С. також зазначений клас 45.20. Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний). За своїм цільовим використанням, як зазначено у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Згідно з Договором дарування будинку, посвідченого державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори Максимович Л. В. від 28.04.2014, зареєстрованого в реєстрі за №486, будівля, яку відповідачі набули у власність, складається в тому числі з: автомайстерні та магазину, які відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 відносяться до об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Пунктом 8.7 розділу VIII Порядку №1588 визначено, що рекомендований довідник типів об'єктів оподаткування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Центрального контролюючого органу та розміщується на інформаційних стендах у контролюючих органах. Згідно з вказаним довідником, до типів об'єктів оподаткування відносяться: Автомайстерня - « 17» та Магазин - « 321».
З огляду на наведене вище, позивач вважає, що позов подано з дотриманням правил суб'єктної юрисдикції.
В підтвердження факту користування (володіння) відповідачами будівлею, а відповідно і земельною ділянкою на якій вона розміщена за весь період спірних правовідносин позивач долучив до матеріалів справи, в якості доказу, актуальну на час розгляду справи Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 25.09.2020 № 225634232 та Договір оренди землі від 29.03.2011.
З огляду на тимчасову непрацездатність судді Гирили І.М., розгляд справи 19.10.2020 не відбувся.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання у справі № 921/583/20 призначено на 15:45 год. 16.11.2020; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності). Окрім того, позивачу запропоновано надати суду докази надіслання на адресу відповідачів відповіді на відзив за №273 від 06.10.2020 (фіскальні чеки, поштові квитанції тощо) та заяву/заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування викупленого приміщення, про яку/які зазначено у рішенні тридцять п'ятої сесії шостого скликання Бучацької міської ради №1613 від 29.05.2014.
В підготовчому засіданні 16.11.2020, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, суд оголосив перерву до 12:00 год. 27.11.2020, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутнього у підготовчому засіданні 16.11.2020 учасника справи про підготовче засідання 27.11.2020 повідомлено під розписку (в матеріалах справи), інших - відповідною ухвалою.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2020 підготовче засідання у справі № 921/583/20 було відкладено на 14:00 год. 07.12.2020; явку повноважного представника позивача, відповідача 1 або його повноважного представника в підготовче засідання 07.12.2020 визнано обов'язковою.
07.12.2020 від відповідачів 2 та 3 через відділ діловодства господарського суду долучено до матеріалів справи клопотання б/н від 06.12.2020 (вх. № 2984 та вх. № 2985) про закриття провадження у справі. Вказані клопотання, як і зазначене вище клопотання відповідача 1, обґрунтовані порушенням позивачем правил суб'єктної юрисдикції при зверненні до суду з даним позовом та відсутністю юрисдикції господарського суду для розгляду даного спору.
В підготовче засідання 07.12.2020 повноважний представник позивача прибув. Вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Підтримав наведену у відповіді на відзив позицію щодо дотримання при зверненні до суду з даним позовом правил суб'єктної юрисдикції. Окрім того, вважає, що долучена ним на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2020 заява відповідачів від 19.05.2014 свідчить про те, що останні, у зв'язку із купівлею нежитлового приміщення в АДРЕСА_3 , звертались до міського голови з проханням надати земельну ділянку площею 0,1902 га в оренду для обслуговування вказаного майна саме як суб'єкти підприємницької діяльності фізичні особи.
Повноважний представник відповідачів 1, 2, 3 в підготовче засідання 07.12.2020 прибув. Усі зазначені вище клопотання відповідачів про закриття провадження у справі підтримав в повному обсязі. Стверджує, що право власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1902 га, по АДРЕСА_3 , відповідачі набули на підставі Договору дарування від 28.04.2014, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як фізичні особи. Позивачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу, який би свідчив про здійснення відповідачами господарської діяльності за місцезнаходженням вказаного нерухомого майна. Статус фізичної особи-підприємця із вказаними у наданих позивачем витягах з ЄДР видами діяльності відповідачі набули задовго до набуття права власності на вказане нерухоме майно. Щодо долученої позивачем до матеріалів справи заяви відповідачів від 19.05.2014 та посилань його повноваженого представника на даний документ зазначив, що вказана заява могла би бути належним доказом у справі за наявності на ній підписів усіх заявників, а не однієї невідомої особи. Окрім того, звернув увагу на те, що вказана у ній адреса заявників не відповідає жодній із адрес відповідачів.
Розглянувши клопотання відповідачів 1, 2, 3 про закриття провадження у справі, заслухавши в підготовчому засіданні доводи 07.12.2020 та пояснення повноважних представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, дослідивши норми чинного законодавства, суд відзначає наступне:
Визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Ст. ст. 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Як вже зазначалось вище, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою в сумі 53 617 грн 03 коп. При цьому позивач вважає, що земельна ділянка використовується відповідачами як фізичними особами-підприємцями.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
П. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
За змістом ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Ст. 3 ГК України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Ст. 80 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) визначено, що суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (ч. 2 ст. 93 ЗК України)
Ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
В силу приписів ст. 162 ГПК України виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, правові підстави позову є обов'язком позивача.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що:
ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.02.2006 за адресою: село Підзамочок, Бучацький район, Тернопільська область, 48423; основним видом діяльності є: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; видами діяльності є також: надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.01.2012 за адресою: АДРЕСА_1 ; основним видом діяльності є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; видом діяльності є також інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.09.2002 за адресою: АДРЕСА_2 ; основним видом діяльності є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; видами діяльності є: також: торгівля іншими автотранспортними засобами, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
28.04.2014 між гр. ОСОБА_4 , як Дарувальником, та гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 , як Обдаровуваними, укладено Договір дарування будинку, який посвідчено державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори Максимович Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №486.
За умовами вказаного правочину гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 прийняли у дар будинок (нерухоме майно), розташований за адресою: АДРЕСА_3 та складається з "1-1" - магазин площею 37,6 кв.м, "1-2" - кладова площею 8,5 кв.м, "1-3" - гараж площею 47,5 кв.м, "1-4" - санвузол площею 3,0 кв.м, "1-5" автомайстерня площею 91,9 кв.м, "1-6" - гараж площею 41,8 кв.м, "1-7" - паливна площею 4,1 кв.м в наступних частинах: Ѕ частину зазначеного вище будинку - ОСОБА_1 , ј частину - ОСОБА_3 та ј частину - ОСОБА_2
28.04.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори Максимович Л.В. внесено відповідні записи про право власності гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 на вказане вище майно.
Наведені вище обставини свідчать про те, що відповідачі право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , набули як фізичні особи.
З наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій реєстраційної справи 555 договору оренди земельної ділянки від 29.03.2011 та Договору оренди землі вбачається, що земельна ділянка загальною площею 1 902 кв.м (кадастровий номер 6121210100:02:004:0025), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 була передана Бучацькою міською радою в оренду ОСОБА_4 для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності. При цьому Договір оренди землі укладено 29.03.2011 між Бучацькою міською радою та ОСОБА_4 як фізичною особою.
З долученого позивачем до матеріалів справи Рішення Бучацької міської ради за №1613 від 29.05.2014 вбачається, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_4 про вилучення земельної ділянки, у зв'язку із відчуженням нерухомого майна шляхом продажу, яке на ній розташоване, та заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу її в оренду для обслуговування викупленого приміщення, сесія Бучацької міської ради вирішила: вилучити з користування (припинити користування) ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1902 га (кадастровий номер 6121210100020040025), надану для обслуговування нежитлових приміщень в АДРЕСА_3 , враховуючи згоду землекористувача, у зв'язку із відчуженням нерухомого майна, розташованого на ній, та передати вказану земельну ділянку в оренду терміном на п'ять років ПП ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для обслуговування викуплених приміщень.
Як вже зазначалось вище, в підтвердження доводів щодо дотримання при зверненні до суду з даним позовом правил суб'єктної юрисдикції, позивач посилався, зокрема, на заяву відповідачів від 19.05.2014 подану на ім'я міського голови. Стверджував, що вказана заява свідчить про те, що відповідачі, у зв'язку із купівлею нежитлового приміщення в АДРЕСА_3 , звертались до міського голови з проханням надати земельну ділянку площею 0,1902 га в оренду для обслуговування вказаного майна саме як суб'єкти підприємницької діяльності фізичні особи.
Повноважний представник відповідачів 1, 2, 3 обставини щодо звернення до позивача із такою заявою заперечив.
Дослідивши долучену позивачем до матеріалів справи заяву від імені СПД ФО Олексюка Є.Є., СПД ФО Алексевича С.С., СПД ФО Хабурського В.Л. про надання земельної ділянки площею 0,1902 в оренду та надання дозволу на виготовлення технічної документації на вказану земельну ділянку від 19.05.2014, суд не може прийняти останню як належний доказ у справі, оскільки, за наявності трьох заявників, вона містить лише один підпис без зазначення особи, якій він належить, а вказана у ній адреса - АДРЕСА_4 не відповідає жодній із адрес відповідачів.
Докази, які б свідчили про те, що відповідачами вчинялись дії на розроблення проектів землеустрою саме як фізичними особами-підприємцями в матеріалах справи відсутні.
Долучені до матеріалів справи документи не містять жодної інформації, яка б свідчила про факт здійснення відповідачами підприємницької (господарської) діяльності за місцем знаходження вказаного майна. Докази використання відповідачами вказаної вище нежитлової будівлі та земельної ділянки у господарській діяльності в матеріалах справи теж відсутні.
Відтак, спірні правовідносини з позивачем стосовно фактичного використання відповідачами земельної ділянки без оформлення належним чином такого використання не мають ознак господарських.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/10132/17 та від 19.06.2019 у справі №904/4713/18 містяться правові висновки про те, що "Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №904/1182/17 вказано, що використання земельної ділянки фізичною особою не пов'язується з її державною реєстрацією як підприємця. Крім того наявність такого статусу не може свідчити про те, що фізична особа-підприємець виступає у такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо використання земельної ділянки.
Ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
На думку суду, однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
За даних обставин, зважаючи на те, що обставини використання відповідачами належного їм майна у власній підприємницькій (господарській) діяльності не підтверджені матеріалами справи, суд прийшов до висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 2 ст. 231 ГПК України).
П. 2. ч. 2 ст. 185 ГПК України передбачено право суду результатами підготовчого засідання постановити ухвалу про закриття провадження у справі.
На підставі наведеного, суд вважає за доцільне закрити провадження у даній на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України та роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Ч. 2 ст. 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, зважаючи на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а провадження у справі №921/583/20 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, сплачена позивачем згідно платіжного доручення за №389 від 27.08.2020 сума судового збору в розмірі 2 102 грн підлягає поверненню Бучацькій міській раді з Державного бюджету України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 123, 185, 231 п. 1 ч. 1, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Закрити провадження у справі №921/583/20.
2. Повернути Бучацькій міській раді, Майдан Волі, 1, м. Бучач, 48400, ідентифікаційний код 04058479, з Державного бюджету України 2 102 (дві тисячі сто дві) грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №389 від 27.08.2020.
3. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення - 07.12.2020.
4. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
5. Копію ухвали направити: Фізичній особі - підприємцю Олексюку Євгену Євгеновичу, с. Підзамочок, Бучацький район, Тернопільська область, 48423; Фізичній - особі підприємцю Алексевичу Сергію Сергійовичу, АДРЕСА_1 ; Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 рекомендованою кореспонденцією з повідомлення про вручення поштового відправлення.
Повний текст ухвали складено 14.12.2020
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя І.М. Гирила