36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01.12.2020 Справа № 917/320/20
Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д. М., за участю секретаря судового засідання Бойченко Л. О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом
Кременчуцької міської ради Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВТОРСТАЛЬМЕТ”
про стягнення суми основного боргу,
за участі представників сторін:
від позивача Костик А. О., док. в матер. справи
від відповідача Стадніченко В. О., док. в матер. справи.
Обставини справи: Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВТОРСТАЛЬМЕТ” про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 667765,95 грн.
В позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період з 01.05.2019 по 31.01.2020 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання могла б отримати у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 8485 від 07.08.2020) проти позову заперечує, з посиланням на те, що у ВАТ “Полтававтормент” на момент набуття ТОВ “Вторстальмет” об'єктів нерухомого майна, які були розміщені на відповідній земельній ділянці, було наявне право постійного користування земельною ділянкою, яке перейшло до ТОВ “Вторсальмет” на підставі частини 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на 17.07.2011). Відповідний перехід права постійного користування відбувся автоматично в силу закону з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, які розміщені на відповідній земельній ділянці, і не потребував прийняття будь-яких рішень органами місцевого самоврядування. Також, зазначає, що з огляду на те, що відповідач є постійним землекористувачем земельної ділянки і має сплачувати земельний податок, а не орендну плату, а заборгованість зі сплати земельного податку має стягуватись за позовами контролюючих органів відповідно до вимог Податкового кодексу України, спірні відносини не є приватно-правовими, а є публічними, які належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Відповідач також не погоджується з порядком та розміром нарахованої Кременчуцькою міською радою орендної плати, яка підлягає стягненню, оскільки розмір орендної плати нарахований без урахування понижуючого коефіцієнту до нормативної грошової оцінки земель. Крім того, відповідач наголошує, що позивачем не доведено факту використання земельної ділянки в період з 01.05.2019 по 31.01.2020 площею саме 35296 кв. м.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.02.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 10:40 24.03.2020.
Ухвалою від 24.03.2020 суд відклав підготовче засідання та зазначив, що про дату та час судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.06.2020 суд призначив підготовче засідання у справі на 08.07.2020.
Ухвалою від 03.06.2020 суд призначив підготовче засідання у справі на 16:00 08.07.2020.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.07.2020 суд відклав підготовче засідання. Також, в ухвалі зазначено, що про дату та час судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.09.2020 суд призначив підготовче засідання у справі на 10:20 20.10.2020.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.10.2020 суд закрив підготовче провадження у справі 917/320/20, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11:00 04.11.2020. В судовому засіданні 04.11.2020 суд оголосив перерву до 01.12.2020.
Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
Відповідно до Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 26.07.2011 товариству з обмеженою відповідальністю “Вторстальмет” (далі - відповідач) належить на праві власності майно, що складається з нежитлових будівель по вул. Ярмарковій, 5 в м. Кременчуці.
Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.12.2012 “Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці”, товариству з обмеженою відповідальністю “Вторстальмет” затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по вул. Ярмарковій, 5. Передано відповідачеві в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 35296 кв. м (кадастровий № 5310436500:10:001:0198) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, що використовуються у виробничих цілях по вул. Ярмарковій, 5. Припинено право постійного користування землею ВАТ “Полтававтормет”, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим у книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею 06.01.1998 за № 204. Зобов'язано внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації згідно з чинним законодавством. Встановлено орендну плату у розмірі 3% від НГО щорічно.
Однак відповідач не оформив право користування спірною земельною ділянкою.
Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.09.2019 № 4283/0/212-19 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 29886535,04 грн.
За період з 01.05.2019 (включно) по 31.12.2019 орендна плата за земельну ділянку площею 35296 кв. м становить:
29 886 535,04*3% = 896596,05 (річна сума орендної плати на 2019 рік);
896 596,05*245:365 = 601824,75 (річна сума орендної плати на 2019 рік за період з 01.05.2019 (включно) по 31.12.2019).
Розраховуючи розмір орендної плати за 2020 рік, Кременчуцька міська рада виходила з наступного.
Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2020 № 638/0/212-20 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 29886535,04 грн.
За період з 01.01.2020 по 31.01.2020 (включно) орендна плата за земельну ділянку площею 35296 кв. м становить:
29 886 535,04*3% = 896596,05 (річна сума орендної плати на 2020 рік);
896 596,05*31:366 = 75 941,20 грн (річна сума орендної плати на 2020 рік).
Разом за період з 01.05.2019 (включно) по 31.01.2020 (включно) - 677765,95 грн.
Відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016 “Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.05.2012 “Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 № 94-908 вих. 12 на рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області” вказано, що у період з 01.01.2016 нормативна грошова оцінка земель діє у розмірі 60% від затвердженої нормативної грошової оцінки”.
У подальшому Кременчуцькою міською радою Полтавської області приймалися наступні рішення стосовно понижуючих коефіцієнтів:
- Кременчуцької міської ради Полтавської області 3 сесії міської ради VII скликання від 02.02.2016 “Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області”;
- рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області 21 сесії міської ради 7 скликання від 11.05.2017 "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області";
- рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області 25 сесії міської ради 7 скликання від 07.09.2017 "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області";
- рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області 33 сесії міської ради 7 скликання від 13.12.2018 "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11.05.2017 "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області";
- рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області Полтавської області XLIII сесії міської ради 7 скликання від 23.04.2020.
Крім того, листом виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.07.2020 (а. с. 191 том 1) повідомлено, що відповідно до пункту 1 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016 у період з 01.01.2016 нормативна грошова оцінка земель діє у розмірі 60% від затвердженої нормативної грошової оцінки та має необмежений в часі термін дії. На даний час зазначене рішення чинне та діє на території міста Кременчука
Зі змісту вказаних рішень випливає, що до нормативної грошової оцінки земель, які перебувають в оренді застосовується понижуючий коефіцієнт у розмірі 60% від НГО.
Проте, як дослідив суд, понижуючий коефіцієнт не був застосований позивачем під час нарахування безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.05.2019 по 31.01.2020.
Зазначений факт не заперечував представник позивача в судовому засіданні.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об'єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.
Матеріали справи свідчать, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.
До позовної заяви доданий Державний акт на право постійного користування землею від 26.12.1997 № 1627, виданий Відкритому акціонерному товариству "Полтававтормет" (попередній землекористувач).
Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.12.2012 “Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці” припинено право постійного користування землею ВАТ “Полтававтормет”, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим у книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею 06.01.1998 за № 204.
Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю “ВТОРСТАЛЬМЕТ” не є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Полтававтормет".
На підтвердження сформованості земельної ділянки Кременчуцькою міською радою Полтавської області надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.09.2019 за № НВ-0003674742019 та витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.09.2019 № 4283/0/212-19 та від 27.01.2020 № 638/0/212-20.
Відповідно до зазначених Витягів земельна ділянка, розташована за адресою: Полтавська область, м Кременчук, вул. Ярмаркова, 5, має кадастровий номер 5310436500:10:001:0198 з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Також, у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 03.09.2019 за № НВ-0003674742019 у графі “дата державної реєстрації земельної ділянки” вказано 29.07.2019.
Зазначене свідчить, що матеріалами справи підтверджується існування земельної ділянки як об'єкту цивільних прав з 29.07.2019.
У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.
Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Зі змісту статей 14, 288 цього Кодексу вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").
Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статі 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
При цьому з наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 у справі № 922/3607/18).
Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.09.2019 № 4283/0/212-19 та від 27.01.2020 № 638/0/212-20 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 35296 кв. м на 2019 - 2020 роки складає 29886535,04 грн.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Вказаним приписом унормовано правовідносини з приводу використання земельних ділянок, а Законами України “Про оренду земель” та “Про оцінку земель” встановлено порядок визначення розміру орендної плати.
Так, однією із істотних умов договору оренди, відповідно до частини 1 статті 15 Закону України “Про оренду земель”, є орендна плата із зазначенням її розміру.
Разом з цим, статтею 13 Закону України “Про оцінку земель” встановлено, що обов'язковим є проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Суд встановив, що позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти: по-перше у вигляді орендної плати, а по-друге за безпідставне використання відповідачем земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:10:001:0198, за адресою: Полтавська область, м Кременчук, вул. Ярмаркова, 5.
Враховуючи місце розташування спірної земельної ділянки у місті Кременчуці та її комунальну форму власності до спірних правовідносин застосовується порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489.
Зазначеним порядком визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Враховуючи викладене слід дійти висновку, що саме по собі виникнення кондиційних зобов'язань, а саме: використання земельної ділянки комунальної форми власності без правоустановчих документів не звільняє позивача від обов'язку дотримання порядку визначення розміру орендної плати, встановлених вказаними нормативними актами, а саме: визначаючи розмір орендної плати застосовувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яку було проведено до цього періоду або у цей період.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.07.2020 № 922/404/19.
Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Вказана норма процесуального закону закріплює право виключно за позивачем на зміну підстав позову, а тому у суду відсутня можливість застосувати при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів іншу нормативну грошову оцінку ніж та, що зазначена у позові.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.09.2019 № 4283/0/212-19 та від 27.01.2020 № 638/0/212-20, як підставу для нарахування орендної плати за період 2019 - 2020 роки.
Проте відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016 “Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.05.2012 “Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 № 94-908 вих. 12 на рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області” у період з 01.01.2016 нормативна грошова оцінка земель діє у розмірі 60% від затвердженої нормативної грошової оцінки”.
Відповідно до статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Отже, зазначене рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016 є обов'язковим для виконання, у тому числі і для позивача.
Проте, як убачається з розрахунку, наданого позивачем, нарахування орендної плати відбулося без застосування понижуючого коефіцієнту (60%) до нормативної грошової оцінки земель.
Враховуючи вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України застосування до розрахунку орендної плати понижуючого коефіцієнту є підставою позову, яку позивач не визначив, зміна підстав позову є виключним правом позивача, у зв'язку з відсутністю клопотання про зміну підстав позову, а саме: застосування до наведеного розрахунку понижуючого коефіцієнту без згоди позивача вимога задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, позивачем не обґрунтовано правильність здійсненого Кременчуцькою міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати за 2019 - 2020 роки.
Разом з цим слід відмітити, що за змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як убачається з позовної заяви позивач заявив вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати з 01.05.2019, в той час як земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку убачається, що земельна ділянка зареєстрована 29.07.2019. Тому безпідставним є нарахування орендної плати з 01.05.2019 по 28.07.2019.
На підтвердження формування земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав позивачем додано до позову витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0003674742019 від 03.09.2019, у графі форма власності вказано про те, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Проте матеріали справи не містять доказів наявності у Кременчуцької міської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку та доказів реєстрації цього права.
Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення у відповідача безспірного обов'язку, щодо укладення договору оренди земельної ділянки саме з Кременчуцькою міською радою.
Наведені обставини виключають можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в позові.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 232 - 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 11.12.2020.
Суддя Д. М. Сірош