36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
03.12.2020 Справа № 917/266/20
за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127,
до Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства «Березоволуцьке», 37342, Полтавська обл., Гадяцький р-н, с. Березова Лука
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» (35601, Рівненська обл., м. Дубно, пров. Проїзний, буд. 7, код ЄДРПОУ 32404621)
- Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд. 5/17 код ЄДРПОУ 13980201);
- Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121В, поверх 4, кабінет 410, код ЄДРПОУ 30382533).
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Суддя: Мацко О.С.
Секретар судового засідання: Дяченко Д.Б.
Представники сторін:
від позивача: Величко В.О.
від відповідача: відсутні
від третіх осіб: відсутні
Суть спору:
Розглядається позовна заява Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства «Березоволуцьке», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива», Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз», Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко», про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами від 28.10.2013 р. та 29.10.2013 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 151213К12 від 24.07.2013 р., укладеного в рамках Генеральної угоди № 151212N3 від 24.07.2013 р. у розмірі 197 409,88 дол. США та 100 105 589,70 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Також вказаною ухвалою залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою від 21.04.2020 р. залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» та Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко» як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а також задоволено клопотання відповідача про витребування доказів у третіх осіб.
12.05.2020 року відповідачем подано до суду клопотання № 19 від 08.05.2020 р. (вх. № 5111 від 12.05.2020 р.) про зупинення розгляду справи, яке за ухвалою від 09.07.2020 р. судом відхилено.
За ухвалою від 29.09.2020 р. суд також відмовив у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 9573 від 07.09.2020 р.) про призначення у справі судово-економічної експертизи та зупинення провадження у справі.
03.11.2020 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору № 151213К12 від 24.07.2013 р., укладеного в рамках Генеральної угоди № 151212N3 від 24.07.2013 р., не повернув позивачу кредитні кошти у передбачений договором термін.
У відзиві № 02/04 від 02.04.2020 р. (вх. № 3839 від 06.04.2020 р.) відповідач проти позову ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заперечує, стверджуючи про наступне:
- у позивача відсутні будь-які правові підстави для нарахування процентів за Кредитними договорами, строк кредитування за якими закінчився. Вимоги Позивача про стягнений процентів за Кредитними договорами, нарахованими після 23.02.2017 року (закінчення строку кредитування), не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства;
- стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов'язань у розмірі, визначеному умовою Кредитного договору, а також стягнення трьох процентів річних від простроченої суми (за ч. 2 ст. 625 ЦК України) призведе до подвійного притягнення Відповідача до відповідальності за порушення грошових зобов'язань за Кредитним договором;
- позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення грошових зобов'язань за Кредитними договорами за період із 24.02.2017 року по 12.01.2020 року (включно), однак, враховуючи те, що можливість стягнення пені обмежуються спеціальними строками - протягом року з моменту виникнення права на пеню, - вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов'язань у заявленому розмірі до задоволення не підлягають;
- позивачем не надано повного обсягу документів, що б підтвердили заявлені позовні вимоги. Позивачем надано до суду ряд копій меморіальних ордерів, щодо яких відповідач вказує на неналежне оформлення. Тобто, у справі відсутні належні та достатні докази здійснення операцій за кредитним договором в розумінні статей 73-80 ГПК України;
- зміст меморіальних ордерів, наданих позивачем, свідчить про те, що документи не містять інформації щодо отримання відповідачем грошових коштів від позивача в якості кредиту;
- наведений позивачем Розрахунок заборгованості викликає сумнів та не може братися судом до уваги, з огляду на що позов до задоволення не підлягає в повному обсязі.
У відповіді на відзив № 010-0/236 від 14.04.2020 р. (вх. № 4621 від 24.04.2020 р.) позивач не погоджується з доводами СГПОП «Березоволуцьке» та зазначає про наступне:
- Кредитним договором № 151213К12 від 24.07.2013 р. допускається нарахування Банком процентів по день повного погашення заборгованості;
- стягнення пені та відсотків річних є різними за своєю природою формами відповідальності за порушення грошового зобов'язання;
- частковим погашенням заборгованості за Кредитним договором № 151213К12 від 24.07.2013 р. укладенням змін до вказаного Кредитного договору сторони визнали наявну станом на 17.10.2019 р. заборгованість, а отже строк позовної давності щодо відповідних зобов'язань, в тому числі й щодо нарахованої пені, перервався;
- Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» було виконано вимоги господарського процесуального законодавства щодо викладення в позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів на підтвердження вказаних обставин, правових підстав позову, а також щодо додання до позовної заяви всіх наявних у позивача доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
- чинним законодавством не встановлена заборона щодо зазначення в первинному документі платником та отримувачем коштів за кредитним договором однієї юридичної/фізичної особи.
30.11.2020 року до суду надійшли пояснення Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства «Березоволуцьке» № 53 від 25.11.2020 р. (вх. № 13275), у яких відповідач стверджує про необґрунтованість розрахунку позивачем суми судового збору, виходячи з розміру заборгованості за кредитним договором, що, на думку відповідача, призведе до стягнення з СГПОП «Березоволуцьке» завищеного судового збору в разі задоволення позовних вимог у даній справі.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
24.07.2013 року між Публічним Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (на даний час згідно зі змінами до статутних документів - АТ «Державний експортно-імпортний банк України»), Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз», Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» укладено Генеральну кредитну угоду № 151213N3.
Відповідно до ст. 1 Генеральної угоди, остання регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної виробничої та іншої діяльності позичальника шляхом укладення Кредитних договорів.
Сторони домовились, що для цілей цієї Генеральної угоди застосовуються терміни в таких значеннях (ст. 2 Генеральної угоди):
«Кредит» грошові кошти, які Банк надає в рамках цієї Генеральної угоди згідно з Кредитним договором на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності;
«Кредитний договір» будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї Генеральної угоди і є Додатком до нього.
Відповідно до п. 4.1 Генеральної угоди Банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5 цієї Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитного договору, укладеного в рамках цієї Генеральної угоди.
Підпунктом 6.6.2 п. 6.6. ст. 6 Генеральної угоди передбачено, що позичальник сплачуватиме Банкові проценти за користування кредитом у розмірі та в строки, визначені у Кредитному договорі.
Методи нарахування та порядок сплати позичальником процентів за користування кредитом визначаються у Кредитному договорі (пп. 6.6.3 Генеральної угоди).
Додатком 1 до Генеральної угоди визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено Кредитний договір №151213К12 від 24.07.2013 р.
Відповідно до умов Кредитного договору № 151213К12 Банк надає позичальнику Кредит шляхом відкриття не відновлюваної відкличної кредитної лінії в рамках реалізації Програми енергоефективності в Україні на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.
Відповідно до ст. 1 Кредитного договору для цілей цього договору:
«Проценти за користування кредитом» - це плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом та сплачується позичальником у розмірі та строки, передбачені цим договором;
«Період нарахування процентів за користування кредитом» - означає початковий період, що розпочинається з дати надання кредиту і закінчується останнім днем місяця, у якому відбулося надання кредиту. Будь-який наступний період нарахування процентів за користування кредитом у подальшому - кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за кредитом.
Підпунктом 3.2.1 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору № 151213К12 передбачено ліміт кредитної лінії: еквівалент 48 478 349,92 гривень.
Згідно із пп. 3.2.2 п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору № 151213К12 кінцевий термін погашення Кредиту: 23.02.2017 року.
Положеннями п. 3.4 ст. 3 Кредитного договору № 151213К12 визначено, що погашення Кредиту протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості.
Графік зміни ліміту заборгованості встановлений Додатком 1 до Кредитного договору № 151213К12.
Відповідно до пп. 3.5.1 п. 3.5. ст. 3 Кредитного договору № 151213К12, позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному пп. 3.2.5 цього договору, у валюті Кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування Кредитом на основі банківського року у валюті Кредиту і підлягають сплаті з 1 по 27 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цього договору.
Відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2. ст. 3Кредитного договору № 151213К12 тип процентної ставки тип процентної ставки за Кредитом:
-у дол. США змінювана та встановлюється таким чином: Базова ставка LIBOR для доларів США (6м) (індекс) + 7,7 %, але не менше ніж 8,5 % річних та не більше 14 % річних. Порядок зміни процентної ставки за користування Кредитом в дол. США визначено підпунктами 3.5.2, 3.5.3 цього договору;
-у гривні фіксована в розмірі 20 % річних.
Відповідно до пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору № 151213К12, позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору № 151213К12 до дати повного виконання зобов'язань позичальником за основним боргом за Кредитом, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення Кредиту, визначеного Кредитним договором № 151213К12, у разі невиконання позичальником зобов'язань за основним боргом за Кредитним договором № 151213К12.
Згідно з п.п. 7.1, 7.2 ст. 7 Кредитного договору № 151213К12 позичальник зобов'язується виконувати вимоги Кредитного договору № 151213К12. У разі невиконання зобов'язань згідно з пп. пп. 3.4.1 п.3.4, 3.5.1 п. 3.5 ст. 3, ст. 4 Кредитного договору № 151213К12 позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору № 151213К12, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у пп. (б) п. 3.8 ст. 3 Кредитного договору № 151213К12.
18.10.2019 до Кредитного договору № 151213К12 були внесені зміни додатковим договором №151213К12-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору № 151213К12 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ «СП «Нива» у доларах США за Кредитним договором № 151213К12 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України 24,733852 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за Кредитом в розмірі 1 960 000,00 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 770 949,81 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Генеральною кредитною угодою між АТ «Укрексімбанк» та Сільськогосподарським приватно-орендного підприємства «Березоволуцьке» (відповідач) укладено Іпотечний договір №151213Z35 від 28.10.2013 р. та Іпотечний договір №151213Z36 від 29.10.2013 р.
Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів іпотекою забезпечуються вимоги Банку, що випливають з Генеральної кредитної угоди №151213N3, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються, є Додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та Додатки до неї далі Кредитний договір).
Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору №151213Z35 від 28.10.2013 р. (з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін №151213Z35-1, від 21.08.2015 р.,) предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов'язань Позичальника, є нерухоме майно Іпотекодавця, а саме:
- нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Миру, буд. 23в:
- нежитлові будівлі, ферма № 3, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Миру, буд. 23г:
- нежитлові будівлі, тракторна бригада №2, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Миру, буд. 23б:
- нежитлова будівля, газобалонний склад, що розташована за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2е
- нежитлові будівлі, адміністративний корпус, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2а:
- нежитлова будівля, пилорама, що розташована за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2в;
- нежитлова будівля, пожежний пункт, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2д;
- нежитлові будівлі, плотня бригада № 2, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2г:
- нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2б.
Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору №151213Z36 від від 29.10.2013 р. (з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін №151213Z36-1, від 21.08.2015 р.,) предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов'язань Позичальника, є нерухоме майно Іпотекодавця, а саме:
- нежитлові будівлі, тракторна бригада №1, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Степова, буд. 7а:
- нежитлова будівля, зерносклад, що розташована за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Степова, буд. 7б;
- нежитлові будівлі, ферма № 2, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Степова, буд. 7в:
- нежитлові будівлі, тік, що розташована за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Степова, буд. 7г:
- нежитлова будівля, конюшня, бригада № 1, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Молодіжна, буд. 38а;
- нежитлові будівлі, ферма № 1, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Молодіжна, буд. 38б:
- нежитлові будівлі, плотня бригада № 3, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Гагаріна, буд. 31а:
- нежитлова будівля, олійний цех, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Гагаріна, буд. 31б;
- нежитлові будівлі, бригада № 5, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Мелешки, вул. Жовтнева, буд. 10а.
Предмет іпотеки передається Іпотекодавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, що існують на час укладання Іпотечного договору та можуть виникнути у майбутньому.
Згідно з п. 1.7 ст. 1, пп. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 іпотечних договорів (з урахуванням змін) у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником відповідних положень Кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем відповідних положень цього договору, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до пп. 2.1.6 п. 2.1 ст. 2 іпотечних договорів Банк має право за рахунок Предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інших платежів; неустойку, пеню; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження Предмета іпотеки та страхування Предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.
Підпунктом 2.1.13 п. 2.1 ст. 2 іпотечних договорів передбачено право Банку звернути стягнення на Предмет іпотеки, якщо в момент настання терміну виконання Позичальником зобов'язання (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до Кредитного договору), забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконане та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, цим договором та Кредитним договором.
Положеннями п. 6.5 ст. 6 іпотечних договорів визначено, що за рахунок Предмета іпотеки задовольняються вимоги, що випливають з пп. 2.1.6 п. 2.1 ст. 2 цього договору.
Реалізація Предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України (п. 6.6 ст. 6 іпотечних договорів).
Відповідно до п. 8.4 ст. 8 іпотечних договорів цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення підписів печатками сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та/або виконання Позичальником та/або Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором.
Позивач вказує, що за Кредитним договором № 151213К12, укладеним в рамках Генеральної угоди станом на 12.01.2020 (включно) утворилася заборгованість, розмір якої становить: 197 409,88 дол. США та 100 105 589,70 грн., в т. ч.:
- 48 478 349,92 грн. сума простроченої заборгованості за Кредитом (основним боргом);
- 21 345 126,35 грн. проценти за користування кредитом;
- 578 925,19 грн. комісія за управління кредитом;
- 29 102 784,49 грн. пеня за прострочення зобов'язань;
- 197 409,88 дол. США та 531 779,39 грн. 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов'язань;
- 68 624,36 грн. втрати від інфляції.
Банком направлено ТОВ «СП «Нива» вимогу щодо погашення простроченої заборгованості № 0019500/855-20 від 11.01.2020 р., а Іпотекодавцю вимогу про усунення порушення зобов'язань №0019500/864-20 від 11.01.2020 р. (копії вимог з доказами відправки в матеріалах справи).
У зв'язку з несплатою заборгованості за Кредитним договором № 151213К12, укладеним в рамках Генеральної угоди, Банк звернувся до суду із позовною заявою з метою захисту своїх порушених прав, в якій просить в рахунок погашення перед акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за Кредитним договором №151213К12 від 24.07.2013 р., укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди №151213N3 від 24.07.2013 р., у розмірі 197 409,88 дол. США та 100 105 589,70 гривень, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеними між акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством «Березоволуцьке» іпотечними договорами №151213Z35 від 28.10.2013 р. та №151213Z36 від 29.10.2013 р.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Генеральна кредитна угода № 151213N3 від 24.07.2013 р. та додаткові угоди до неї, Кредитний договір № 151213К12 від 24.07.2013 р. та додаткові договори до нього, Іпотечний договір №151213Z35 від 28.10.2013 р., зі змінами, Іпотечний договір №151213Z36 від 29.10.2013 р., зі змінами, заявки-клопотання про надання кредитних коштів № 1 від 30.07.2013 р., № 1 від 19.08.2013 р., № 1 від 25.11.2013 р., № 1 від 16.12.2013 р. та № 1 від 09.01.2014 р., меморіальні ордери про видачу кредиту, виписки по рахунках ТОВ «СП «Нива» та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, між АТ «Укрексімбанк», Приватним акціонерним товариством «Компанія «Райз», Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» укладено Генеральну кредитну угоду № 151213N3 від 24.07.2013 р. із змінами і доповненнями. Відповідно до умов ст. 1 Генеральної угоди, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між Банком та позичальником. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної виробничої та іншої діяльності позичальника шляхом укладення Кредитних договорів.
Додатком 1 до Генеральної угоди визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено Кредитний договір від 24.07.2013 р. № 151213К12.
Відповідно до умов Кредитного договору № 151213К12 Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності), а позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, ст. 3 Кредитного договору № 151213К12).
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 1055 Цивільного кодексу України, частина друга статті 345 Господарського кодексу України).
Як убачається з матеріалів справи, позивач відповідно до заявок-клопотань про надання кредитних коштів № 1 від 30.07.2013 р., № 1 від 19.08.2013 р., № 1 від 25.11.2013 р., № 1 від 16.12.2013 р. та № 1 від 09.01.2014 р., заявки-клопотання про надання кредитних коштів № 1 від 09.01.2014 надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами та виписками по рахунках, відкритих на виконання умов Кредитного договору.
При цьому, суд вказує на безпідставність посилання відповідача, що первинні документи не містять обов'язкових реквізитів, передбачених законодавством України.
Так, відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи (п. 42). Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію (п. 14 ч. 3).
Первинним документом банку (паперові та електронні) є меморіальний документ (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (ч. 2 п. 44).
Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (п. 46).
У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження) (п. 48).
Крім того, п. 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку визначені реквізити, які має містити первинний документ в паперовій/електронній формі, а саме: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Зазначені вище вимоги положення нормативно-правового акту Національного банку України щодо реквізитів первинного документу повністю кореспондуються із положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».
Крім того, частиною 2 ст. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Разом з тим, меморіальні ордери, надані Банком, містять всі реквізити, які має містити первинний документ. Отже, заперечення Відповідача щодо порушення Позивачем вимог нормативно-правових актів України в частині невідповідності/неповноти змісту первинного документу, наданого Позивачем на підтвердження своїх вимог, є безпідставними та необґрунтованими, а отже - такими, що підлягають відхиленню.
Твердження відповідача, що меморіальні ордери не містять інформацію щодо отримання Відповідачем грошових коштів від Позивача в якості кредиту з підстав, що в документах (меморіальних ордерах) в якості платника та отримувача зазначено одну й ту саму юридичну особу суд також вважає необґрунтованим з огляду на те, що за умовами Кредитного договору Відповідач не є позичальником. Отже, надані меморіальні ордери не можуть містити інформації щодо отримання кредитних коштів Відповідачем.
Підтвердженням внесення платежів за Кредитним договором Позичальником підтверджується виписками по рахунках, що містяться в матеріалах справи, та відображено у розрахунку заборгованості.
Матеріали справи не містять доказів повернення у повному обсязі кредитних коштів позивачу Позичальником, як і доказів сплати у визначеному кредитним договором процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитом.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з нормами ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 220 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи, що позичальником порушено зобов'язання за Кредитним договором № 151213К12, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування пені на суму несвоєчасно погашеного Кредиту, несвоєчасно сплачених процентів за користування ним та комісій.
Крім того, статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлення в Кредитному договорі № 151213К12 обов'язку сплачувати проценти за користування Кредитом та наявність обов'язку у позичальника сплачувати Банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не виключає сплату сум трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи, що проценти, встановлені в Кредитному договорі № 151213К12, стосуються плати за користування кредитними коштами, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлює проценти лише на випадок прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, у зв'язку з несвоєчасним погашенням простроченої заборгованості за Кредитом, несплатою процентів за користування ним та комісій, суд зазначає про достатність правових підстав для нарахування трьох процентів річних за період прострочення повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним та комісій, а також втрат від інфляції.
Позивачем нарахована заборгованість за Кредитним договором № 151213К12, укладеним в рамках Генеральної угоди, розмір якої станом на 12.01.2020 (включно), згідно з розрахунком заборгованості, становить: 197 409,88 дол. США та 100 105 589,70 грн., в т. ч.:
- 48 478 349,92 грн. сума простроченої заборгованості за Кредитом (основним боргом);
- 21 345 126,35 грн. проценти за користування кредитом;
- 578 925,19 грн. комісія за управління кредитом;
- 29 102 784,49 грн. пеня за прострочення зобов'язань;
- 197 409,88 дол. США та 531 779,39 грн. 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення зобов'язань;
- 68 624,36 грн. втрати від інфляції.
Учасники справи, в тому числі і відповідач та третя особа, яка є позичальником за Кредитним договором № 151213К12, при розгляді справи не повідомляли про неврахування позивачем здійснених позичальником платежів.
Щодо заперечення відповідача про те, що вимоги Позивача про стягнення процентів за Кредитними договорами, нарахованими після 23.02.2017 року (закінчення строку кредитування), не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Також, положеннями ч. 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Положеннями ст. 627 ЦК України регламентовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Також, згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів (ч. З ст. 1049 ЦК України).
Підпунктом 6.6.2 п. 6.6. ст. 6 Генеральної угоди передбачено, що позичальник сплачуватиме Банкові проценти за користування кредитом у розмірі та в строки, визначені у Кредитному договорі.
Методи нарахування та порядок сплати позичальником процентів за користування кредитом визначаються у Кредитному договорі (пп. 6.6.3 п. 6.3 ст. 6 Генеральної угоди).
Відповідно до ст. 1 Кредитного договору для цілей цього договору:
«Проценти за користування кредитом» - це плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом та сплачується позичальником у розмірі та строки, передбачені цим договором;
«Період нарахування процентів за користування кредитом» - означає позичковий період, що розпочинається з дати надання кредиту і закінчується останнім днем місяця, у якому відбулося надання кредиту. Будь-який наступний період нарахування процентів за користування кредитом у подальшому - кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до пп. 3.5.1 п. 3.5. ст. З Кредитного договору, позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному в пп. 3.2.5 п. 3.2. ст. З цього договору у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту.
Також, відповідно до п. 8.1 ст. 8 Кредитного договору цей договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Оскільки повне погашення кредиту може бути здійснено позичальником як в межах погодженого сторонами строку кредитування, так і поза межами визначеного в Кредитному договорі строку кредитування, є всі правові підстави стверджувати про наявність домовленості між сторонами Кредитного договору про нарахування процентів поза межами визначеного строку кредитування, що повністю узгоджується з судовою практикою, на яку посилається Відповідач.
З наведеного вбачається, що Кредитним договором допускається нарахування Банком процентів по день повного погашення заборгованості, а отже твердження відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування процентів за Кредитним договором № 15121ЗК12 від 24.07.2013 р., укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди № 151213N3 від 24.07.2013 р. по 12.01.2020 р. є необґрунтованим.
Щодо заперечення відповідача щодо подвійного притягнення до відповідальності за порушення грошових зобов'язань за Кредитним договором у зв'язку з нарахуванням пені та трьох процентів річних, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи, що позичальником порушено зобов'язання за Кредитним договором, є цілком правомірним висновок про наявність правових підстав для нарахування пені на суму несвоєчасно погашеного кредиту, несвоєчасно сплачених процентів за користування ним та комісій.
Крім того, статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В той же час, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено вище, встановлення в Кредитному договорі обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом та наявність обов'язку у позичальника сплачувати Банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не виключає сплату сум трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи, що проценти, встановлені в Кредитному договорі, стосуються плати за користування кредитними коштами, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлює проценти лише на випадок прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.
Водночас, формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.
Щодо заперечення відповідача про те, що, оскільки позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за прострочення грошових зобов'язань за Кредитними договорами за період із 24.02.2017 року по 12.01.2020 року (включно), враховуючи те, що можливість стягнення пені обмежуються спеціальними строками - протягом року з моменту виникнення права на пеню, - вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені за порушення грошових зобов'язань у заявленому розмірі до задоволення не підлягають, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, згідно з п. п. 7.1, 7.2 ст. 7 Кредитного договору позичальник зобов'язується виконувати вимоги Кредитного договору. У разі невиконання зобов'язань згідно з пп. пп. 3.4.1 п.3.4, 3.5.1 п. 3.5 ст. З, ст. 4 Кредитного договору позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. З Кредитного договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у пп. (б) п. 3.8 ст. З Кредитного договору.
18.10.2019 до Кредитного договору були внесені зміни додатковим договором №151213К12-0019, відповідно до яких, зокрема, сторони Кредитного договору домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ «СП «Нива» у доларах США за Кредитним договором у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 18.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,733852 гривень за 1 долар США).
З огляду на викладене, 18.10.2019 відповідно до умов Кредитного договору з урахуванням внесених змін додатковим договором №151213К12-0019 від 18.10.2019, здійснено переведення заборгованості, в тому числі і заборгованості по пені, з доларів США у гривню за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення.
Разом з цим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтями 257, 258 ЦК України визначена тривалість загальної та спеціальної позовної давності.
При цьому, частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Таким чином, частковим погашенням заборгованості за Кредитним договором, зокрема щодо неодноразової сплати заборгованості за Кредитним договором після 23.02.2017, укладенням відповідних змін до Кредитного договору 18.10.2019 щодо переведення заборгованості в національну валюту України, сторони відповідного правочину визнали наявну станом на 17.10.2019 заборгованість, а отже строк позовної давності щодо відповідних зобов'язань, в тому числі й щодо нарахованої пені, перервався.
Крім того, за умови заявлення Відповідачем позовної давності щодо пені, її стягнення обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням позивача до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 у справі № 727/9352/17.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих заперечень з боку відповідача щодо як розміру заборгованості позичальника за договором (основної), так і здійснених позивачем нарахувань (способу нарахування, періоду та розміру).
Вищезазначена заборгованість не сплачена, як на момент звернення з даним позовом до суду, так і на момент винесення даного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Стаття 4 Закону України «Про іпотеку» передбачає обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Генеральною кредитною угодою між АТ «Укрексімбанк» та Сільськогосподарським приватно-орендного підприємства «Березоволуцьке» (відповідач) укладено Іпотечний договір №151213Z35 від 28.10.2013 р. та Іпотечний договір №151213Z36 від 29.10.2013 р.
Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів іпотекою забезпечуються вимоги Банку, що випливають з Генеральної кредитної угоди №151213N3, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються, є Додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та Додатки до неї далі Кредитний договір).
Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору №151213Z35 від 28.10.2013 р. (з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін №151213Z35-1, від 21.08.2015 р.,) предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов'язань Позичальника, є нерухоме майно Іпотекодавця, а саме:
- нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Миру, буд. 23в:
- нежитлові будівлі, ферма № 3, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Миру, буд. 23г:
- нежитлові будівлі, тракторна бригада №2, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Миру, буд. 23б:
- нежитлова будівля, газобалонний склад, що розташована за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2е
- нежитлові будівлі, адміністративний корпус, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2а:
- нежитлова будівля, пилорама, що розташована за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2в;
- нежитлова будівля, пожежний пункт, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2д;
- нежитлові будівлі, плотня бригада № 2, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2г:
- нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2б.
Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору №151213Z36 від від 29.10.2013 р. (з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін №151213Z36-1, від 21.08.2015 р.,) предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов'язань Позичальника, є нерухоме майно Іпотекодавця, а саме:
- нежитлові будівлі, тракторна бригада №1, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Степова, буд. 7а:
- нежитлова будівля, зерносклад, що розташована за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Степова, буд. 7б;
- нежитлові будівлі, ферма № 2, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Степова, буд. 7в:
- нежитлові будівлі, тік, що розташована за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Степова, буд. 7г:
- нежитлова будівля, конюшня, бригада № 1, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Молодіжна, буд. 38а;
- нежитлові будівлі, ферма № 1, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Молодіжна, буд. 38б:
- нежитлові будівлі, плотня бригада № 3, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Гагаріна, буд. 31а:
- нежитлова будівля, олійний цех, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Гагаріна, буд. 31б;
- нежитлові будівлі, бригада № 5, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Мелешки, вул. Жовтнева, буд. 10а.
Предмет іпотеки передається Іпотекодавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, що існують на час укладання Іпотечного договору та можуть виникнути у майбутньому.
Згідно з п. 1.7 ст. 1, пп. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 іпотечних договорів (з урахуванням змін) у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником відповідних положень Кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем відповідних положень цього договору, Банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до пп. 2.1.6 п. 2.1 ст. 2 іпотечних договорів Банк має право за рахунок Предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інших платежів; неустойку, пеню; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження Предмета іпотеки та страхування Предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.
Банком направлено ТОВ «СП «Нива» вимогу щодо погашення простроченої заборгованості № 0019500/855-20 від 11.01.2020 р., а Іпотекодавцю вимогу про усунення порушення зобов'язань № 0019500/864-20 від 11.01.2020 р.
Докази сплати простроченої заборгованості в матеріалах відсутні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У відповідності до статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього закону.
Частиною 2 статті 43 Закону України «Про іпотеку» визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Таким чином, якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.
З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої статті 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.
Суд вважає, що початкова ціна реалізації предмета іпотеки повинна бути визначена в ході виконавчого провадження, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження можуть заявляти клопотання про визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж про це буде зазначено в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася. За змістом цієї норми сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель можуть досягти згоди щодо вартості майна боржника для його реалізації.
Приписи ч. 3 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Отже, Закон України «Про виконавче провадження» не містить норми про обов'язковість використання державним виконавцем саме встановленої судовим рішенням початкової ціни реалізації іпотечного майна, а, навпаки, дає сторонам виконавчого провадження можливість в першу чергу визначити іншу ціну за спільною згодою, або державний виконавець визначає її самостійно чи із залученням суб'єкта оціночної діяльності.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про проведення реалізації іпотечного майна шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановленої Законом України «Про виконавче провадження», тобто, без визначення у резолютивній частині рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні.
Аналогічна позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 235/3619/15-ц та від 05.09.2018 року у справі № 202/30076/13-ц та постанові Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі № 925/53/18.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів погашення заборгованості за Кредитним договором, контррозрахунку заявлених до стягнення сум або будь-яких інших обґрунтованих доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в повному обсязі.
Керуючись статтями 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. В рахунок погашення перед акціонерним товариством «Державний експортно- імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127; ідентифікаційний код: 00032112) заборгованості за Кредитним договором №151213К12 від 24.07.2013, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди №151213N3 від 24.07.2013, у розмірі 197 409,88 (сто дев'яносто сім тисяч чотириста дев'ять, 88) дол. США та 100 105 589,70 (сто мільйонів сто п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять, 70) гривень
звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеними між акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством «Березоволуцьке» (37342, Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука; ідентифікаційний код: 03771577)
Іпотечним договором від 28.10.2013 №151213Z35, а саме на:
- нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Миру, буд. 23в:
опис будівель: Будинок тваринника, А1, 484,8 кв. м.; їдальня, Б1, 445,1 кв. м.; бойня, В1, 120 кв. м.; корівник № 1, Г1; 1258,6 кв. м.; корівник № 2, Д1, 1258,8 кв. м.; склад кормів, Є1, 707,2 кв. м.; вагова, Ж1, 8,6 кв. м.; корівник № 3, З1, 3547,9 кв. м.; пункт технічного обслуговування, І1, 262,2 кв. м.; плотницька майстерня, Ї1, 122,7 кв. м.; корівник № 4, Й1, 3539,3 кв. м.; корівник № 5, К1, 2756,8 кв. м.; котельня, Л1, 135,8 кв. м.; молочний блок, М1, 241,1 кв. м.; огорожа, 1;
- нежитлові будівлі, ферма № 3, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Миру, буд. 23г:
опис будівель: Будинок тваринника, А1, 54,1 кв. м.; Насосна, Б1, 19,2 кв. м.; вагова, В1, 15,7 кв. м.; Телятник № 1, Г1, 819,5 кв. м.; Телятник № 2, Д1, 1030,0 кв. м.; Телятник № 3, Є1, 1045,1 кв. м.; Телятник № 4, Ж1, 760,4 кв. м.; сарай, З1, 1548,2 кв. м.;
- нежитлові будівлі, тракторна бригада №2, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Миру, буд. 23б:
опис будівель: Бригадний будинок, А1, 80,9 кв. м.; Ангар, Б1, 1528,3 кв. м.; АЗС, В1, 12,6 кв. м.; Склад, Г1, 541,8 кв. м.; Кузня, Д1, 111,8 кв. м.; Слюсарня, Є1, 62,8 кв. м.;
- нежитлову будівлю, газобалонний склад, що розташована за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2е
- нежитлові будівлі, адміністративний корпус, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2а:
опис будівель: Контора, А1, 280,8 кв. м.; сарай, Б1, 16,3 кв. м.;
- нежитлову будівлю, пилорама, що розташована за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2в;
- нежитлову будівлю, пожежний пункт, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2д;
- нежитлові будівлі, плотня бригада № 2, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2г:
опис будівель: Плотня № 2, А1, 293,1 кв. м.; Склад, Б1, 446,6 кв. м.;
- нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, село Березова Лука, вул. Леніна, буд. 2б:
опис будівель: Ремонтна майстерня, А1, 510,6 кв. м.; Акумуляторний цех, Б1, 17,6 кв. м.; Гараж, В1, 117,1 кв. м.; Гараж, Г1, 587,8 кв. м.;
Іпотечним договором від 29.10.2013 №151213Z36, а саме на:
- нежитлові будівлі, тракторна бригада №1, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Степова, буд. 7а:
опис будівель: Будинок механізатора, А1, 286,1 кв. м.; Склад, Б1, 67,9 кв. м.; Ангар, В1, 1802,1 кв. м.; Склад ПММ, Г1, 18,7 кв. м.; Склад ПММ, Д1, 8,0 кв. м.; Кузня, Є1, 91,0 кв. м.;
- нежитлову будівлю, зерносклад, що розташована за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Степова, буд. 7б;
- нежитлові будівлі, ферма № 2, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Степова, буд. 7в:
опис будівель: вагова, А1, 20,5 кв. м.; телятник, Б1, 1285,6 кв. м.; телятник, В1, 880,4 кв. м.; конюшня, Г1, 194,5 кв. м.;
- нежитлові будівлі, тік, що розташована за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Степова, буд. 7г:
опис будівель: Склад, А1, 1372,5 кв. м.; Пульт управління, Б1, 14,3 кв. м.; Вагова, В1, 6,9 кв. м.; Вагова, Г1, 19,8 кв. м.; Склад фуражу, Д1, 465,4 кв. м.; Овочесховище, Є1, 586,6 кв. м.; Склад насіння, Ж1, 864,6 кв. м.; Склад насіння, З1, 1028,1 кв. м.; Замощення, 1;
- нежитлову будівлю, конюшня, бригада № 1, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Молодіжна, буд. 38а;
- нежитлові будівлі, ферма № 1, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Молодіжна, буд. 38б:
опис будівель: Будинок тваринника, А1, 97,3 кв. м.; Телятник № 1, Б1, 912,1 кв. м.; Телятник № 2, В1, 742,2 кв. м.; Насосна, Г1, 19,1 кв. м.; Склад концентрованих кормів, Д1, 240,4 кв. м.; Гусятник, Є1, 542,0 кв. м.;
- нежитлові будівлі, плотня бригада № 3, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Гагаріна, буд. 31а:
опис будівель: Плотницька майстерня, А1, 128,5 кв. м.; Кузня, Б1, 72,1 кв. м.; Склад, В1, 77,1 кв. м.;
- нежитлову будівлю, олійний цех, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Березова Лука, вул. Гагаріна, буд. 31б;
- нежитлові будівлі, бригада № 5, що розташовані за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, с. Мелешки, вул. Жовтнева, буд. 10а:
опис будівель: Склад, А1, 28,9 кв. м.; Конюшня, Б1, 197,8 кв. м.; Плотня, В1, 134,0 кв. м.; Склад, Г1, 114,5 кв. м.,
з визначенням способу реалізації вищенаведених предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 14.12.2020р.
Суддя О.С. Мацко