ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2020Справа № 826/26177/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Радецької Ю.О., розглянувши матеріали справи
За позовом Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави
до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейд Україна»
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження,
за участі представників:
від позивача - Сукач В.В. (уповноважені представники);
від відповідача 1 - Заінчковький Д.А. (уповноважений представник);
від відповідача 2 - Спорний І.Г. (уповноважений представник);
третя особа - не з'явився.
У листопаді 2015 року Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор звернувся до адміністративного суду з позовом в інтересах держави до Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України, у якому просив визнати протиправними дії посадових осіб Міністерства оборони України щодо включення двох стратегічних бомбардувальників ТУ-95МС (заводські номери 100211732386 та 1000212733144, 1987 року виготовлення) до проекту Переліку військового майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено; визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 № 1022-р "Про затвердження переліку військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено" (далі - Розпорядження) в частині включення до нього двох стратегічних бомбардувальників ТУ-95МС (заводські номери 1000211732386 та 1000212733144, 1987 року виготовлення).
Позовні вимоги обґрунтував тим, що спірне Розпорядження затверджено всупереч вимог міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Протоколу до Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (Лісабонський протокол) від 31.07.1991, відповідно до якого Україна взяла зобов'язання за вказаним Договором як одна з держав-правонаступниць колишнього СРСР, а також Угоди про надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення від 25.10.1993, укладеної між Україною та Сполученими Штатами Америки, (далі - Угода). Зазначеними міжнародними угодами передбачено зобов'язання України щодо здійснення заходів по нерозповсюдженню та ліквідації стратегічних наступальних озброєнь, у тому числі важких стратегічних бомбардувальників ТУ-95МС. Затвердження Кабінетом Міністрів України переліку військового майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено, як зазначає позивач, надало можливість Міністерству оборони України згодом відчужити два важких стратегічних бомбардувальників ТУ-95МС на користь ТОВ "Авто-Трейд Україна" за заниженою вартістю, через що державою недоотримано коштів на суму 20 млн грн.
Відповідач - Кабінет Міністрів України проти позову заперечував, посилаючись на те, що зазначені міжнародні договори стосуються обмеження стратегічних озброєнь та передбачають, зокрема переобладнання важких бомбардувальників, здатних нести балістичні ядерні ракети, у літаки, які не мають зазначених функцій. Однак, після знищення відповідного обладнання і демілітаризації таких літаків вони не підпадають під дію зазначених міжнародних угод, а Комплексна програма поетапного скорочення та ліквідації розташованих в Україні стратегічних авіаційних комплексів ТУ-95МС, ТУ-160, так само як і інші нормативно-правові акти України, не містять прямої заборони на реалізацію літаків ТУ-95, а лише передбачають завданням Міністерству оборони України на переобладнання двох літаків ТУ-95МС шляхом розробки конструктивної і технологічної документації, протягом 1999-2000 у літаки-розвідники за рахунок коштів державного бюджету. Проте, протягом визначеного Комплексною програмою періоду переобладнання стратегічних бомбардувальників ТУ-95МС у літаки-розвідники так і не було здійснено, а зміни в частині перенесення термінів виконання Міністерством оборони України цього завдання та джерел фінансування його виконання до Розпорядження Президента України від 14 травня 1998 року № 143/98-рп не вносилися.
Враховуючи викладене, демілітаризовані та не переобладнані літаки не могли використовуватися для цілей оборони і цілком правильно були визнані надлишковим військовим майном, яке Міноборони за розпорядженням Уряду може відчужити. Спірні літаки ТУ-95МС до 2006 року утримувалися в Повітряних Силах Збройних Сил України понад штатно-табельну потребу та належали до надлишкового військового майна і не відносяться до перспективних зразків озброєння і військової техніки (зразків, що планується утримувати на озброєнні у Збройних Силах України).
Відповідач також зазначив, що всі міжнародні угоди, укладені між Україною та США, у тому числі і щодо проведення ревізій і перевірок виконання рамкової угоди, на виконання Угоди між Україною і Сполученими Штатами Америки щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення, підписаної 25 жовтня 1993 року, є виконаними до 2000 року.
Окрім того, Кабінет Міністрів України зазначив про те, що прокурор безпідставно заявив цей позов і його процесуально-правовий статус як позивача у цьому спорі немає належного обґрунтування, а позов заявлено з пропуском позовної давності.
Відповідач - Міністерство оборони України проти позову заперечувало, вказуючи, що до Переліку військового майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено включено не два стратегічних бомбардувальника, а два літаки ТУ-95МС, які пройшли демілітаризацію, що підтверджується відповідними актами технічного стану від 19 березня 2013 року. Вказані об'єкти (літаки ТУ-95МС) включено до вказаного Переліку на підставі статей 2, 6 Закону України № 1075-XIV, пункту 75 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 406/2011, пункту 6 Положення № 1919, а процедура погодження спірного розпорядження відбувалася згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 "Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України". Зазначив, що відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними нормативно-правовими актами України.
Також вказав, що, договір купівлі-продажу від 12 червня 2013 року ЅTE-3-101-Д/КП-13 (за яким ТОВ "Авто-Трейд Україна" придбано два літаки ТУ-95МС, заводські номери 1000211732386, 1000212733144, 1987 року виготовлення) сторони виконали в повному обсязі.
Крім того, Міністерство оборони України зазначило про те, що цей позов заявлено з пропуском встановленого строку.
Третя особа - ТОВ "Авто-Трейд Україна" проти позову заперечувало, посилаючись на безпідставність позовних вимог та відповідність оспорюваних розпоряджень вимогам чинного законодавства.
Справа розглядалась адміністративними судами неодноразово.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.06.2020 скасовано рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та закрито провадження у справі.
Ухвалою того ж суду від 07.07.2020 справу направлено на розгляд до Господарського суду м.Києва.
Ухвалою господарського суду м. Києва відкрито провадження у справі за позовом Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Трейд Україна", про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження.
В ході розгляду справи позивачем направлено до суду пояснення по суті справи, в яких він позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вказав на те, що Генеральною прокуратурою України не було пропущено строк позовної давності, оскільки про оспорювані розпорядження позивачу стало відомо лише у 2015 році в ході проведення розслідувань кримінальних проваджень.
Відповідачі подали пояснення, в яких заперечували проти позовних вимог, посилаючись на дотримання вимог норм чинного законодавства при прийнятті оспорюваних розпоряджень та вчиненні дій, а також пропуск позивачем строку позовної давності.
В судовому засіданні представник Генеральної прокуратури позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідачів проти позову заперечували з мотивів, викладених у відзивах на позовну заяву.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав пояснення, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.07.1991 між СРСР і США було підписано Договір про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь. 23.05.1992 Україна як одна з держав - правонаступників колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік підписала Протокол до цього Договору, відповідно до якого прийняла на себе зобов'язання колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік за Договором.
Постановою Верховної Ради України від 18.11.1993 № 3624-XII "Про ратифікацію Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (підписаного у Москві 31 липня 1991 року), і протоколу до нього, підписаного у Лісабоні від імені України 23 травня 1992 року" зазначені договори було ратифіковано.
25.10.1993 між Україною та Сполученими Штатами Америки укладено Угоду щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення (надалі - Угода), затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1077 "Про затвердження Угоди між Україною і Сполученими Штатами Америки щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню ядерної зброї масового знищення від 25 жовтня 1993 року" (далі також - Угода), згідно зі статтею 1 якої в тій мірі, як це передбачено в угодах по імплементації, що укладаються відповідно до положень цієї Угоди, Сполучені Штати Америки надають безкоштовну допомогу Україні шляхом надання технічної допомоги, матеріально-технічних засобів, послуг і підготовки в досягненні таких цілей: ліквідації стратегічної ядерної зброї, включаючи екологічно безпечне знищення високотоксичного ракетного палива, видобутого із Міжконтинентальної балістичної ракети, впровадження податкових заходів проти розповсюдження ядерної зброї з України, а також технології і знань, які стосуються такої зброї, включаючи: розширення можливостей державної системи експортного контролю України з метою запобігання розповсюдженню з її території матеріалів і компонентів, які могли б бути використані у виробництві зброї масового знищення, включаючи технології, матеріали та знання, які стосуються цієї зброї; розвиток державних систем контролю, обліку і фізичного захисту ядерних матеріалів; розширення можливостей мінімізації наслідків можливих аварійних ситуацій у зв'язку з вивезенням ядерних боєзарядів з України для їх знищення і ліквідації стратегічної ядерної зброї.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
На виконання зазначеної Угоди, Президентом України видано Розпорядження від 14.05.1998 № 143 (із змінами, внесеними Розпорядженням від 25 листопада 2000 року № 358) та Указ від 31 серпня 2004 року № 1027-13т (з грифом "таємно").
В подальшому, Міністерством оборони України 08.08.2011 надано на розгляд Кабінету Міністрів України проект Переліку військового майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено, у якому, зокрема, було зазначено два стратегічних бомбардувальники ТУ-95МС (заводські номери 100211732386 та 1000212733144, 1987 року виготовлення).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 № 1022-р "Про затвердження переліку військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено" затверджено перелік військового майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено. До вказаного переліку також було внесено два літаки ТУ-95МС, заводські номери 100211732386 та 1000212733144, 1987 року виготовлення. Пунктом 2 згаданого розпорядження передбачено здійснювати відчуження військового майна, зазначеного у затвердженому цим розпорядженням переліку, відповідно до Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1919 (далі - Положення № 1919); передбачати у договорах з підприємствами (організаціями) уповноваженими Кабінетом Міністрів України на реалізацію військового майна, вимогу щодо реалізації зазначеного у переліку військового майна на конкурентних засадах, крім майна, що реалізується на зовнішньому ринку як товари військового призначення.
10.06.2013 Міністерство оборони України як Комітент та Дочірнє підприємство Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" як Комісіонер уклали Договір комісії про відчуження та реалізацію рухомого військового майна на внутрішньому ринку № 290/2/44-13вр/SТЕ-3-100-Д/К-13, за умовами пункту 1.1. якого Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору та виконати від свого імені в інтересах Комітента та за рахунок останнього, договір з Покупцем на реалізацію надлишкового військового майна Збройних Сил України (далі - Майно) на умовах EXW - Державне підприємство "НАРП" м. Миколаїв, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати "Інкотермс" у редакції 2000 року на внутрішньому ринку згідно зі Специфікацією (Додаток 1 до цього Договору). Відповідно до Додатку 1 до вказаного Договору, Комітент передав Комісіонеру для реалізації Покупцю, зокрема, літаки ТУ-95МС, заводські номери №№1000211732386, 1000212733144, 1987 року виготовлення.
12.06.2013 Дочірнє підприємство Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємств "Спецтехноекспорт" як Продавець та ТОВ "Авто-Трейд Україна" як Покупець уклали договір купівлі-продажу № SТЕ-3-101-Д/КП-13, за пунктом 1.1. якого Продавець продасть, а Покупець купить вироби, зазначені у додатку № 1 до даного Договору (далі - Вироби), за номенклатурою, кількістю, цінами, строками та умовами поставки у відповідності з умовами даного Договору та Додатку №1 до нього.
На виконання зазначеного договору купівлі-продажу вказаним договором ТОВ "Авто-Трейд Україна" 20.06.2013 та 23.09.2013 перерахувало ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" відповідно 2053000 грн. та 2053000 грн в рахунок оплати вартості літаків ТУ-95МС із заводськими номерами 100211732386 та 1000212733144, а 12.07.2013 та 21.01.2014 сторони підписали відповідні акти приймання-передачі. Внаслідок зазначених обставин ТОВ "Автотрейд Україна" набуло право власності на літаки ТУ-95МС, заводські номери №№1000211732386, 1000212733144, 1987 року виготовлення.
Головний військовий прокурор, звертаючись до суду із зазначеним позовом вказав, що внаслідок неправомірних дій відповідачів, які полягали у передачі на реалізацію майна, яке не підлягало відчуженню, відбулося вибуття із державної власності майна, чим державі заподіяно майнової шкоди в розмірі близько 20 млн грн.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду скасовуючи рішення у вказаній справі та закриваючи провадження прийшов до висновку, що зазначена справа підвідомча господарським судам. При цьому у своїй постанові Верховний Суд встановив, виходячи з обставин цієї справи та мотивів звернення до суду з таким позовом, обраний позивачем спосіб захисту інтересів держави насамперед спрямований на те, щоб повернути, неправомірно і безпідставно, на його думку, відчужене майно (чи принаймні на такий результат має бути націлено звернення до суду, з огляду на заявлені підстави позову). Хоч Головний військовий прокурор зазначив, що оскаржує суто дії та рішення суб'єктів владних повноважень, однак простежується, що метою цих вимог є намір досягти результату, який мав би призвести до повернення у власність держави двох літаків ТУ-95МС (право власності на які, за обставинами справи, набуло ТОВ "Авто-Трейд Україна").
Крім того аналогічні пояснення надав і у судовому засіданні представник позивача вказавши, що метою заявленого позову є визнання протиправними та скасування розпоряджень відповідачів і подальше визнання недійсним договору купівлі-продажу спірних літаків, а також їх повернення у власність держави.
Відповідно до положень норм статей 4, 20 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської, та інші справи у визначених законом випадках.
Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тобто суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Статтею 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність.
Так, оскільки, метою захисту порушених прав держави, за якими звернувся прокурор, є повернення у державну власність двох літаків, відчуження яких відбулося за твердженням позивача з порушенням норм чинного законодавства, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав у вигляді визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування розпорядження відповідачів, на підставі яких відбулось відчуження вказаних літаків не призведе до поновлення порушених прав держави.
При цьому, позивачем після направлення Верховним Судом справи на розгляд до господарського суду міста Києва, не було подано уточнень позовних вимог чи заяв про зміну предмету або підстав позову щодо вимог в частині оспорювання спірного договору купівлі-продажу майна, витребування майна з чужого володіння, визнання права власності на майно чи інші на розсуд позивача.
Відповідно до норм ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим ГПК України і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позову Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження.
Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 15.12.2020
Суддя Я.В. Маринченко