ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.12.2020Справа № 910/16967/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства теплових мереж Черкаської міської ради "Черкаситеплокомунерего"
до Державного підприємства "Енергоринок"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення заборгованості в розмірі 81 244,70 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Темченко О.О., довіреність № 57 від 01.07.2020; Стилик О.Ю., довіреність № 62 від 12.10.2020;
від третьої особи 1: Немирівська А.Г., в порядку самопредставництва;
від третьої особи 2: не з'явився;
від третьої особи 3: не з'явився.
Комунальне підприємство теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомунерего» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства «Енергоринок» про стягнення заборгованості в розмірі 81 244,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 12462/01 від 24.06.2016, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення
18.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача про усунення недоліків, відповідно до яких, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03.01.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, клопотання про розгляду справи в порядку загального позовного провадження, клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг.
29.01.2020 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Національну комісію, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, та клопотання про продовження строку встановленого судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2020 постановлено здійснювати розгляд справи №910/16967/19 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та захисту довкілля України, Національну комісію, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, призначено підготовче засідання у справі на 02.03.2020.
У судове засідання 02.03.2020 представники сторін та третьої особи 1 з'явились, представники третіх осіб 2 та 3 не з'явились.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 30.03.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
02.03.2020 представником відповідача подано клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи.
06.03.2020 представником третьої особи 1 подано письмові пояснення.
25.03.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 підготовче судове засідання призначено 27.04.2020.
03.04.2020 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні 30.03.2020 в режимі відео конференції, яке з огляду на приписи ч. 2 ст. 197 ГПК України, на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України залишене судом без розгляду.
24.04.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
24.04.2020 представником третьої особи 1 подано клопотання про відкладення судового засідання.
24.04.2020 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні 27.04.2020 в режимі відео конференції, яке з огляду на приписи ч. 2 ст. 197 ГПК України, на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України залишене судом без розгляду.
27.04.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 27.04.2020 представники учасників справи не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 підготовче судове засідання відкладено на 25.05.2020.
18.05.2020 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні 25.05.2020 в режимі відео конференції, яке до розгляду судом не прийнято, у зв'язку з тим, що воно не підписано уповноваженою особою з використанням електронного цифрового підпису, який прирівнюється до власноручного підпису, враховуючи приписи ст. ст. 6, 170 ГПК України.
22.05.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 25.05.2020 представник третьої особи 1 з'явився, представники інших учасників судового процесу не з'явились.
За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 15.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
11.06.2020 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні 15.06.2020 в режимі відео конференції, яке до розгляду судом не прийнято, у зв'язку з тим, що воно не підписано уповноваженою особою з використанням електронного цифрового підпису, який прирівнюється до власноручного підпису, враховуючи приписи ст. ст. 6, 170 ГПК України.
12.06.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 15.06.2020 представники учасників справи не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 підготовче судове засідання відкладено на 30.06.2020.
30.06.2020 представником відповідача подано письмові пояснення та клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 30.06.2020 представник третьої особи 1 з'явився, інші учасники судового процесу не з'явились.
За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 27.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
30.06.2020 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 30.06.2020 в режимі відеоконференції, яке з огляду на приписи ч. 2 ст. 197 ГПК України, на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України залишене судом без розгляду.
20.07.2020 представником третьої особи 2 подано клопотання про зміну найменування третьої особи 2, відповідно до якого, третя особа 2 просить замінити найменування третьої особи 2 на Міністерство енергетики України, за результатами розгляду якого, судом враховано замінено найменування третьої особи 2.
23.07.2020 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні 27.07.2020 в режимі відеоконференції, яке до розгляду судом не прийнято, у зв'язку з тим, що воно не підписано уповноваженою особою з використанням електронного цифрового підпису, який прирівнюється до власноручного підпису, враховуючи приписи ст. ст. 6, 170 ГПК України.
27.07.2020 представником третьої особи 3 подано письмові пояснення.
27.07.2020 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 27.07.2020 в режимі відеоконференції, яке з огляду на приписи ч. 2 ст. 197 ГПК України, на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України залишене судом без розгляду.
У судове засідання 27.07.2020 представники відповідача та третьої особи 1 з'явились.
За результатами розгляду у судовому засіданні 27.07.2020 клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Однак, відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання не наведено жодної підстави та обставини, яка у відповідності до ч. 1 ст. 99 ГПК України свідчила б про необхідність призначення судової експертизи з огляду на предмет спору та обставини, які входять в предмет доказування у даній справі.
За результатами судового засідання 27.07.2020, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
07.09.2020 представником відповідача подано письмові пояснення.
У зв'язку з відрядження судді Грєхової О.А. до Національної школи суддів України, судове засідання, призначене на 07.09.2020 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 розгляд справи по суті призначено на 28.09.2020.
25.09.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 28.09.2020 представники відповідача та третьої особи 1 з'явились, інші учасники судового процесу не з'явились.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.10.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
Судове засідання 19.10.2020 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 розгляд справи по суті призначено на 16.11.2020.
13.11.2020 представником відповідача подано додаткові пояснення.
У судове засідання 16.11.2020 представники відповідача та третьої особи 1 з'явились, інші учасники судового процесу не з'явились.
У судовому засіданні 16.11.2020 представником відповідача подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та заяву про врегулювання спору за участю судді.
За результатами судового засідання судом відкладено розгляд справи на 07.12.2020.
07.12.2020 представником позивача подано заяву про проведення судового засідання без участі представника позивача, яке до розгляду судом не прийнято, у зв'язку з тим, що воно не підписано уповноваженою особою з використанням електронного цифрового підпису, який прирівнюється до власноручного підпису, враховуючи приписи ст. ст. 6, 170 ГПК України.
У судове засідання 07.12.2020 представники відповідача та третьої особи 1 з'явились, представники інших учасників справи не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105476019504, відповідно до якого, ухвала-повідомлення від 16.11.2020, отримана представником позивача - 23.11.2020, № 0105476019482, відповідно до якого, ухвала-повідомлення від 16.11.2020, отримана представником третьої особи 2 - 20.11.2020, № 0105476019490, відповідно до якого, ухвала-повідомлення від 16.11.2020, отримана представником третьої особи 3 - 23.11.2020,
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників учасників справи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 07.12.2020 представники відповідача подану заяву про врегулювання спору за участю судді підтримали.
Згідно з частиною 1 статті 186 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.
Враховуючи відсутність згоди обох сторін на врегулювання спору за участі судді, а також з огляду на перебування справи на стадії розгляду по суті, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача.
У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили.
Представник третьої особи 1 надав усні пояснення по суті спору.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 07.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24 червня 2016 року між Державним підприємством «Енергоринок» (далі - ДПЕ, відповідач) та Комунальним підприємством теплових мереж Черкаської міської ради «Черкаситеплокомунерего» (далі - ТЕЦ, позивач) укладено Договір № 12462/01 (далі - Договір), за умовами якого ТЕЦ зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ТЕЦ, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.
Сторони визнають свої зобов'язання згідно з Договором між членами оптового ринку електричної енергії (далі - ДЧОРЕ) України, чинними додатками до нього та керуються його положеннями при виконанні цього Договору. У разі виявлення неузгодженості між положеннями ДЧОРЕ та цього Договору, перевагу мають положення ДЧОРЕ (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору ТЕЦ зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Актах розмежування балансової належності електричних мереж (Додаток № 3 до цього Договору). Точки обліку електричної енергії наведені в Додатку № 1 «Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку». В разі змін в схемі обліку, сторони вносять відповідні зміни до додатків № 1 та 2 до цього Договору.
Згідно з п. 2.3 Договору тариф на електроенергію, яку ТЕЦ продає ДПЕ, затверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - третя особа 2).
Вартість електричної енергії, купленої ДПЕ у ТЕЦ в розрахунковому місяці, визначається на підставі тарифу відповідно до п. 2.3 та фактичних обсягів електроенергії, купленої ДПЕ у ТЕЦ (п. 2.4 Договору).
Пунктом 2.5 Договору визначено, що ТЕЦ до 25 числа місяця попереднього до розрахункового надає до ДПЕ факсимільним зв'язком та електронною поштою повідомлення про договірній місячний обсяг продажу електричної енергії ДПЕ на розрахунковий місяць з розбивкою на кожний день місяця, підготовлене з урахуванням виробітку на ТЕЦ необхідного обсягу теплової енергії (далі - повідомлення), за формою додатка 7 до цього Договору. Договірний місячний обсяг продажу електричної енергії ДПЕ, вказаний у Повідомленні, не повинен перевищувати обсяг, вказаний в прогнозному балансі електроенергії ОЕС України на розрахунковий місяць, складеному та затвердженому відповідно до наказу Мінпаливенерго від 19.08.2005 № 413. Оригінал наданого повідомлення ТЕЦ надсилає на адресу ДПЕ рекомендованим листом протягом трьох діб після 25 числа місяця, попереднього до розрахункового.
У відповідності до п. 3.1 та п. 3.2 Договору обсяг фактично проданої та купленої електроенергії визначається згідно з Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на ОРЕ України (далі - ІПР) з використанням погодинних даних, отриманих з автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (далі - АСКОЕ), яка охоплює точки обліку згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії.
Облік електричної енергії, що ТЕЦ продає ДПЕ та експлуатація АСКОЕ здійснюється згідно з ІКО.
ТЕЦ визначає погодинні дані за допомогою АСКОЕ (або знімає покази розрахункових лічильників) на 2400 останнього дня розрахункового місяця та оформлює акти звірик зняття показників лічильників на межі з ОРЕ, які до 1200 3 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає до Центральної електроенергетичної системи ДП НЕК «Укренерго» (п. 3.5 Договору).
Відповідно до п. 3.6 Договору ТЕЦ до 1200 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає ДПЕ факсом звітні дані фізичного балансу електроенергії за місяць у формі акта про виробіток, відпуск в мережу електроенергії, виробленої ТЕЦ (Додаток № 5 до цього Договору), і протягом 3 днів оригінал вищевказаного акта надсилає до ДПЕ поштою, або надає через уповноваженого представника.
Пунктами 3.7-3.10 Договору визначено, що ДПЕ до 6 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає ТЕЦ електронною поштою Акт купівлі-продажу електроенергії, між ДПЕ та ЦЕЦ (далі - Акт), за формою Додатка № 6 до цього Договору.
ТЕЦ до 1000 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає ДПЕ підтвердження Акта факсограмою.
До 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ надає ТЕЦ поштою підписаний зі свого боку Акт у двох примірниках.
ТЕЦ в триденний термін після отримання Актів, підписує їх зі свого боку у двох примірниках та надає до ДПЕ один примірник поштою.
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунок за куплену ДПЕ електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ТЕЦ, з урахуванням ПДВ, та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
За умовами п. 4.2 Договору платежі за отриману ДПЕ у ТЕЦ електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕКП.
Пунктами 4.3 та 4.4 Договору визначено, що до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим ТЕЦ надає ДПЕ рахунок-фактуру. ТЕЦ виписує та надає ДПЕ до 12 числа місця, наступного за розрахунковим, податкову накладну згідно чинного законодавства України.
Відповідно до п. 4.5 Договору по результатах розрахунків за місяць ДПЕ надсилає ТЕЦ акт звірки розрахунків між ДДПЕ та ТЕЦ до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. ТЕЦ в триденний термін після отримання цього акта надсилає до ДПЕ його примірник за підписом керівництва ТЕЦ.
У випадку виникнення розбіжностей ТЕЦ надсилає їх обґрунтування. Якщо ТЕЦ не надішле до ДПЕ підписаний ТЕЦ примірник акта звірки розрахунків та обґрунтування розбіжностей (при їх наявності) протягом трьох днів з моменту його отримання, вважається що цей акт прийнятий ТЕЦ без розбіжностей.
Пунктом 5.5.2 Договору визначено, що ДПЕ зобов'язане здійснювати оплату ТЕЦ за фактично відпущену ДПЕ електроенергію грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечать законодавству України. При цьому зобов'язання ДПЕ щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію чітко обмежуються коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню ТЕЦ.
Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі, не оплативши в повній мірі отриману електроенергію, в зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 57 956,63 грн.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що розрахунки за куповану відповідачем електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України, були можливі лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП, а отже ДП «Енергоринок» жодним чином не могло впливати ні на перерахування коштів та їх обсяг, ні на встановлення алгоритму, що свідчить про те, що ДП «Енергоринок» не порушено алгоритм розподілу коштів, встановлений НКРЕКП, а отже і не порушено свої зобов'язання з оплати вартості купованої електричної енергії.
Також відповідач зазначає, що 17.06.2020 прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», а отже на законодавчому рівні вирішено питання погашення заборгованості, в тому числі перед КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», що також свідчить про те, що законодавець імперативно визначив, що заборгованість, яка утворилась на ОРЕ, може бути погашена виключно спеціальними механізмами, не пов'язаними із застосуванням загальних норм ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження».
Треті особи у своїх поясненнях зазначили, що заборгованість ДП «Енергоринок» перед позивачем підлягає погашенню у відповідності до спеціального механізму, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії».
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, стягнення за яким є предметом спору у справі, укладено у період дії Закону України "Про електроенергетику" та нормативно-правових актів, які приймалися на його виконання.
У ст.4 Закону України "Про електроенергетику" (чинного на час дії Договору) було визначено, що регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об'єктивними умовами функціонування галузі: постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України та централізованим теплопостачанням споживачів теплоелектроцентралями і котельнями, які входять до об'єднаної енергетичної системи України.
Одним із принципів державної політики в електроенергетиці було державне регулювання діяльності в цій сфері (ст.5 Закону України "Про електроенергетику").
У статті 14 Закону України "Про електроенергетику" зазначено, що В електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі. Централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб'єкти господарської діяльності, об'єкти електроенергетики яких підключені до об'єднаної енергетичної системи України.
За приписами ст.15 Закону України "Про електроенергетику" оптовий ринок електричної енергії в Україні функціонував, зокрема з додержанням такої умови:
у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.
Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії було врегульовано у ст.15-1 Закону України "Про електроенергетику".
Аналіз положень зазначеної норми підтверджує правильність доводів відповідача щодо встановлення законодавцем спеціального порядку проведення розрахунків, який був обов'язковим для усіх учасників цього ринку.
Для проведення розрахунків оптовий постачальник електричної енергії (відповідач) відкривав в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Спеціальний режим використання поточних рахунків для оплати вартості електричної енергії полягав в тому, що перерахування грошових коштів з таких рахунків здійснювалося уповноваженим банком за алгоритмом, який встановлювався НКРЕКП. Тобто, як обґрунтовано вказує відповідач, порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України можливий був лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов'язковим для виконання ДП "Енергоринок" як розпорядника коштів ОРЕ.
При цьому у п.5.2.2 Договору погоджено, що ДПЕ зобов'язане здійснювати оплату ТЕЦ за фактично відпущену ДПЕ електроенергію грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечать законодавству України. При цьому зобов'язання ДПЕ щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію чітко обмежуються коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню ТЕЦ.
У рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 №3-рп/2002 зазначено, що електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави.
Конституційний суд України у згаданому вище рішенні вказував, що особливістю функціонування об'єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а Державне підприємство "Енергоринок" готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб'єктів Договору, НКРЕ, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб'єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.
Тобто особливістю розрахунків за Договором між сторонами спору було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", здійснювалося НКРЕКП в межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов'язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами.
В свою чергу, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення ним прав позивача на одержання спірних коштів за Договором.
Разом з тим, обґрунтованим є твердження відповідача щодо необхідності врахування у цій справі положень Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині особливостей погашення заборгованості ДП "Енергоринок" на оптовому ринку електричної енергії в Україні.
Так, відповідно до п.2 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.07.2019 почав діяти балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії).
Оптовий постачальник електричної енергії (тобто ДП "Енергоринок") провадить діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію (п.15 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії").
Кабінет Міністрів України згідно з приписами п.16 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" повинен був протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії.
Тобто, як вірно вказує відповідач, запровадивши новий ринок електричної енергії, держава закріпила спеціальні умови (обов'язкові для позивача та відповідача) щодо погашення заборгованості ДП "Енергоринок" в порядку, визначеному окремим законом.
Таким законом є ухвалений Верховною Радою України 17.06.2020 Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" № 719-IX, який набрав чинності з 16.07.2020. Метою цього Закону є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України, тобто погашення заборгованості, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.
Положеннями цього закону визначено як шляхи погашення заборгованості, так і механізми проведення розрахунків.
Згідно з приписами п. 3 ч.1 ст.4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" заборгованість ДП "Енергоринок" перед виробниками електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, в обсязі заборгованості до погашення (списання) відповідно до пункту 2 цієї частини.
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" передбачено, що з метою забезпечення механізму погашення (списання) заборгованості, передбаченого частиною першою цієї статті:
1) Кабінет Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом приймає рішення про збільшення статутного фонду та/або капіталу виробників електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, за рахунок емісії та внесення до статутного фонду та/або капіталу облігацій внутрішньої державної позики на суму заборгованості, передбаченої до погашення (списання) частиною першою цієї статті. Умови емісії та цільове призначення облігацій внутрішньої державної позики затверджуються Кабінетом Міністрів України;
2) виробники електричної енергії державної форми власності та акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, подають до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, підтверджений листом державного підприємства "Енергоринок" розрахунок суми дебіторської заборгованості, що підлягає погашенню (списанню) в обсязі, передбаченому частиною першою цієї статті, для емісії такого самого обсягу облігацій внутрішньої державної позики. Заборгованість ДП "Енергоринок" перед оператором системи передачі за послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України та передачі електричної енергії магістральними і міждержавними електричними мережами підлягає погашенню (списанню) на умовах, визначених цим законом (п.2 ч.3 ст.4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії").
Погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом (ч.5 ст.4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії").
Кредиторська або дебіторська заборгованість ДП "Енергоринок", що залишилася після проведення процедури погашення заборгованості, списується учасниками, після чого Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо припинення державного підприємства "Енергоринок" (ч.1 ст.6 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії").
Тобто заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за Договором, підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державою.
Отже, запровадивши з 01.07.2019 новий ринок електричної енергії держава змінила характер регулювання спірних правовідносин, що склалися між сторонами спору на підставі укладеного Договору. Тому, не зважаючи на те, що правовідносини між сторонами спору виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між позивачем та відповідачем регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії"
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Враховуючи наведені вище висновки суду, правові підстави для стягнення з ДП "Енергоринок" 57 956,63 на користь позивача відсутні, в зв'язку з чим, похідні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 16 036,43 грн., 3% річних в розмірі 3 658,37 грн. та пені в розмірі 3 593,27 грн. задоволенню не підлягають.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 15.12.2020
Суддя О.А. Грєхова