ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.12.2020Справа № 910/7093/20
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК УКРПРОМПОСТАЧ"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 202 749,22 грн
У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК УКРПРОМПОСТАЧ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості в розмірі 202 749,22 грн, що складається з 194 577,00 грн боргу, 7 036,75 грн пені, 1 135,47 грн трьох процентів річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного договору № 12с/257/53-142-04-19-01135 від 27.12.2019 щодо оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/7093/20 за вищезазначеною позовною заявою та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), сторонам визначено строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
Позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі, про що свідчить, наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474250586 та № 0105474250594 з відміткою про вручення ухвали від 01.06.2020 про відкриття провадження у справі № 910/7093/20 01.07.2020 та 23.06.2020 відповідно.
28.09.2020 та 13.11.2020 від позивача надійшли клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами.
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020, не подав до суду заперечень на відповідь на відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК УКРПРОМПОСТАЧ" в якості постачальника та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в якості покупця було укладено договір № 12с/257/53-142-04-19-01135 від 27.12.2019 (далі - Договір) за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у Договорі поставити покупцю побутову техніку код ДК 021:2015-39710000-2 (далі - Товар, Продукція) найменування, одиниці виміру, загальна кількість, номенклатура і ціна якої визначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, а відповідач - прийняти та оплатити Продукцію на умовах, визначених Договором (п. 1.1. Договору).
Сторонами укладено Додаток № 1 до Договору - Специфікацію на загальну суму 194 577,00 грн (з ПДВ).
У розділі 4 Договору сторонами врегульовано порядок і строки поставки Продукції, зокрема, поставка продукції здійснюється на умовах DDP - склад Покупця (м. Жовті Води, Дніпропетровська область, вул. Гагаріна 4).
Датою поставки Товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної або акту приймання-передачі Товару та проходження вхідного контролю Продукції за кількістю та якістю відповідно до нормативних документів покупця та виставлення постачальником рахунку-фактури.
Строк поставки, визначений у пункті 4.3. Договору - 27.12.2019.
Згідно пункту 4.8 Договору приймання Продукції здійснюється безпосередньо покупцем на його складі у відповідності до супровідних документів.
Згідно пункту 3.4 Договору розрахунок за Продукцію здійснюється по узгодженим цінам в національній валюті України протягом 25 банківських днів з моменту поставки та проходження вхідного контролю Продукції за кількістю та якістю відповідно до нормативних документів покупця, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зазначений у Договорі, згідно рахунку наданого постачальником.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (пункт 5.1 Договору).
Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем більше ніж на 30 календарних днів строку оплати Продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки оплати.
Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторонами та реєстрації в ДП НАЕК Енергоатом та діє до 27.12.2019, а в частині виконання зобов'язань - до їх повного виконання.
На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу Товар на суму 194 577,00 грн, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною № 708 від 26.12.2019, копію якої долучено до позовної заяви.
Проте, відповідач, за твердженням позивача, обов'язок щодо здійснення оплати за отриманий Товар не виконав.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 1/03-2020 від 19.03.2020, відповідно до якої просив сплатити заборгованість та нараховані пеню та 3% річних.
У відповіді на претензію № 12-07/837 від 13.04.2020 відповідач зазначив, що поставлена позивачем Продукція пройшла вхідний контроль за кількістю та якістю, а рахунок позивача щодо оплати за Договором внесено до реєстру платежів для здійснення оплати. Проте, станом на день звернення до суду та розгляду справи по суті доказів оплати за Договором сторонами не надано.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частини 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями частини 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, 5 кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом вище, позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару на загальну суму 194 577,00 грн.
Визначений пунктом 3.4 Договору строк оплати за отриманий товар є таким що настав 04.02.2020
Матеріали справи не містять доказів оплати за зазначеними накладними.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 194 577,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем наявність заборгованості не оспорюється і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пені відповідно до пункту 5.2 Договору в сумі 7 036,75 грн за період з 10.03.2020 по 20.05.2020.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
У пункті 5.2. Договору сторони визначили, що у разі порушення покупцем більше ніж на 30 календарних днів строку оплати Продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки оплати.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Тобто, законодавством визначено механізм нарахування та сплати пені, однак залишено на врегулювання сторін лише питання про встановлення такого обов'язку та розміру пені в договорі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/1189/19.
Відтак, за змістом наведених положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Відповідний правовий висновок був сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
З пункту 5.2. Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (на суму заборгованості за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.
Перевіривши розрахунок пені з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування та враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку, суд, керуючись імперативними приписами частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем обрахунку пені у розмірі 7 036,75 грн.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача 1 135,47 грн 3% річних за період з 10.03.2020 по 20.05.2020 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, а також зважаючи на імперативність приписів частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 135,47 грн.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Керуючись викладеним вище, перевіривши надані позивачем розрахунки, враховуючи, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позовні вимоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК УКРПРОМПОСТАЧ" підлягають задоволенню в повному обсязі, а з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 194 577,00 грн, 7 036,75 грн пені та 1 135,47 грн 3% річних.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК УКРПРОМПОСТАЧ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості в розмірі 202 749,22 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК УКРПРОМПОСТАЧ" (50036, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ БИКОВА, будинок 10; ідентифікаційний код 39224504) 194 577,00 грн (сто дев'яносто чотири п'ятсот сімдесят сім гривень 00 копійок) заборгованості, 7 036,75 грн (сім тисяч тридцять шість гривень 47 копійок) 3% річних та 3 041,24 грн (три тисячі сорок одну гривню 24 копійки) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ