ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2020Справа № 910/6669/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви Фізичної особи - ОСОБА_1
до відповідача 1: Фізичної особи - ОСОБА_2
відповідача 2: Фізичної особи - ОСОБА_3
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ"
про зобов'язання вчинити дії та заборону вчиняти дії,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_1
від відповідача-1: Лебідь Н.С.
від відповідача-2: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії та заборону вчиняти дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, за доводами позивача, відповідачі, діючи спільно отримали контрольний пакет акцій (50% + 4 акції) ПрАТ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ", придбавши акції в інших акціонерів у період із березня по 24.04.2020, але при цьому не виконали вимог Статуту зазначеного товариства та Закону України «Про акціонерні товариства», у зв'язку з чим позивач просить суд:
- зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом 3 робочих днів із моменту набрання рішення законної сили подати до ПрАТ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ" та до Національної з цінних паперів та фондового ринку повідомлення про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як особи, що діють спільно стали власниками контрольного пакету акцій товариства, а саме 539 акцій, що складає 50,37% або 50%+4 акції;
- зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом 3 робочих днів із моменту набрання рішення законної сили подати до ПрАТ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ" та до Національної з цінних паперів та фондового ринку інформацію про найвищу ціну, за якою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали акції ПрАТ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ" протягом 12 місяців, що передують дню набуття такого пакета акцій включно із днем набуття та дати набуття такого пакета;
- зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом 21 робочого дня із моменту набрання рішення законної сили, запропонувати всім акціонерам ПрАТ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ" придбати у них акції товариства, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), шляхом надсилання до товариства публічної безвідкличної пропозиції для всіх акціонерів - власників акцій товариства про придбання належних їм акцій (оферти);
- заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 голосувати акціями, що перевищують розмір 50 відсотків акцій ПрАТ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ" до моменту виконання ними відповідних обов'язків, передбачених ст. 65 Закону України «Про акціонерні товариства».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації направлено запит щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_2 , а також направлено запит до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_3 .
10.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача-2 надійшов відзив.
10.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача-1 надійшов відзив.
12.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
12.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
13.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у даній справі на 09.09.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ".
04.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду представником відповідача-1 подано клопотання з повідомленням про виконання останнім вимог ухвали суду від 17.08.2020 по справі.
В подальшому, учасниками справи подавалися інші заяви та клопотання, які були розглянуті судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 відкладено підготовче засідання на 05.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 відкладено підготовче засідання на 19.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2020.
У судовому засіданні 18.11.2020 позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов повністю.
У судовому засіданні 18.11.2020 представник відповідача-1 заперечував проти позовних вимог повністю та просив відмовити у задоволенні позову.
Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання 18.11.2020 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином. Судом враховані пояснення та заперечення представників учасників справи, що були надані під час підготовчого провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ" (третя особа) є юридичною особою України (ідентифікаційний код 01411515), метою діяльності якої є одержання прибутку шляхом здійснення підприємницької діяльності та наступний його розподіл між акціонерами у відповідності і на умовах, визначених законодавством України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що вона є акціонером ПрАТ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ" та володіє 417 акціями, що складає 38,972%, посилаючись на доданий до позову перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах АТ станом 24.04.2020, складений ПАТ «НДУ» від 27.04.2020.
Позивач зазначає, що до 2020 року ОСОБА_2 (відповідач-1) також володів 417 акціями, що складало 38,972%.
Натомість, за доводами позивача, у березні 2020 року ОСОБА_2 ввів до складу акціонерів свого бізнес-партнера ОСОБА_3 (відповідач-2), подарувавши йому одну акцію.
Позивач зазначає, що згідно переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах АТ, складений ПАТ «НДУ» від 27.04.2020 йому стало відомо, що станом на 24.04.2020 ОСОБА_2 володіє 436 акціями, що складає 40,747%, а ОСОБА_3 володіє 103 акціями, що складає 9,626%.
На підставі вищенаведених відомостей позивач стверджує, що, діючи спільно відповідачі отримали контрольний пакет акцій товариства, оскільки разом відповідач-1 та відповідач-2 володіють 539 акціями, що складає 50,37%, або 50% + 4 акції. При цьому, позивач наполягає, що фактично ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є особами, що діють спільно у розумінні п.12 ч.1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», але при цьому ними не було виконано вимог зазначеного Закону та Статуту товариства (зокрема, п. 5.28 Статуту).
Таким чином, спір виник внаслідок того, що позивач вважає порушеними власні корпоративні права як акціонера ПрАТ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ". При цьому сторона вважає, що її права порушені спільними діями відповідачів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства» (надалі - Закон) встановлено, що цей Закон визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.
Положеннями пункту 8 частини 1 статті 2 Закону корпоративні права визначаються як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
В свою чергу, контрольний пакет акцій - це пакет у розмірі 50 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону).
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивач та обидва відповідачі є акціонерами ПрАТ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ", проте, кожен з акціонерів не є власником контрольного пакету акцій Товариства одноособово.
Натомість, позивач наполягає на тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є особами, що діють спільно у розумінні п.12 ч.1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», а відтак отримали контрольний пакет акцій товариства, не дотримавшись при цьому положень Статуту Товариства (третьої особи) та вимог Закону.
Відповідачами повністю заперечуються доводи позивача та вказується на безпідставність, недоведеність та необґрунтованість тверджень ОСОБА_1 щодо їхньої спільної діяльності у розумінні п.12 ч.1 ст. 2 Закону.
Судом приймаються доводи відповідачів, з урахуванням наступного.
Пунктом 5.28. Статуту ПрАТ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ", затвердженого загальними зборами третьої особи (протокол № 20 від 11.04.2011), визначено, що особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афільованим особам, стала власником більше 50 відсотків простих акцій товариства (контрольний пакет), протягом 20 днів з дати придбання контрольного пакета акцій зобов'язана запропонувати всім учасникам придбати у них прості акції товариства.
Частиною 1 статті 65 Закону встановлено, що особа (особи, що діють спільно) протягом одного робочого дня з дати укладення нею договору, за наслідками виконання якого вона з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стане (прямо або опосередковано) власником контрольного пакета акцій приватного акціонерного товариства (а у разі набуття контрольного пакета акцій в результаті придбання акцій у процесі емісії - з дати депонування глобального сертифіката за таким випуском акцій), зобов'язана подати до товариства та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повідомлення про укладення такого договору.
Згідно частини 2 статті 65 Закону особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій приватного акціонерного товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником контрольного пакета акцій приватного акціонерного товариства, в одноденний строк з дня набуття нею права власності на такий пакет акцій зобов'язана подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та товариства інформацію про набуття нею такого пакета із зазначенням інформації про найвищу ціну, за якою вона придбавала акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують дню набуття такого пакета акцій включно з днем набуття, та дати набуття такого пакета.
У відповідності до частини 4 статті 65 Закону особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником контрольного пакета акцій приватного акціонерного товариства або будь-яка її афілійована особа, протягом двох робочих днів з дати отримання інформації про ціну придбання акцій зобов'язана запропонувати всім акціонерам придбати у них акції товариства, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), шляхом надсилання до товариства публічної безвідкличної пропозиції для всіх акціонерів - власників акцій товариства про придбання належних їм акцій (оферти).
В свою чергу, у розумінні п. 12 ч. 1 ст. 2 Закону, особи, що діють спільно, - фізичні та/або юридичні особи, які діють на підставі договору між ними і узгоджують свої дії для досягнення спільної мети.
При цьому суд зауважує, що частиною першою статті 26-1 Закону визначено, що договір між акціонерами товариства - це договір, предметом якого є реалізація акціонерами - власниками простих та привілейованих акцій прав на акції та/або прав за акціями, передбачених законодавством, статутом та іншими внутрішніми документами товариства (далі - договір між акціонерами). За договором між акціонерами його сторони зобов'язуються реалізувати у спосіб, передбачений таким договором, свої права та/або утримуватися від реалізації зазначених прав. Договором між акціонерами може бути передбачено обов'язок його сторін голосувати у спосіб, передбачений таким договором, на загальних зборах акціонерів товариства, погоджувати придбання або відчуження акцій за заздалегідь визначеною ціною та/або у разі настання визначених у договорі обставин, утримуватися від відчуження акцій до настання визначених у договорі обставин, а також вчиняти інші дії, пов'язані з управлінням товариством, його припиненням або виділом з нього нового товариства. Договір між акціонерами може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких акціонер - сторона договору вправі або зобов'язаний придбати або продати акції товариства, та визначати випадки (які можуть залежати чи не залежати від дій сторін), коли таке право або обов'язок виникає.
Договір між акціонерами укладається в письмовій формі. Справжність підписів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю - фізичних осіб на такому договорі засвідчується у встановленому порядку. Дата набрання чинності договором між акціонерами визначається цим договором. Договір між акціонерами укладається на визначений строк або безстроково.
Враховуючи вищенаведені приписи, правомірними є доводи відповідачів стосовно того, що умовою визначення осіб, що діють спільно, у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства», є, насамперед, укладання між такими особами письмового договору між акціонерами.
Разом з цим, позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту укладення такого договору у письмовій формі між обома відповідачами. Також відсутні будь-які фактичні відомості щодо реального існування подібного договору та безпосереднього виконання його умов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Доводи позивача про те, що відповідач-1 подарував відповідачеві-2 одну акцію Товариства з метою введення останнього у склад акціонерів Товариства не спростовані матеріалами справи, однак судом приймаються заперечення відповідачів стосовно того, що введення до лав акціонерного товариства нового акціонера не може однозначно свідчити про те, що в майбутньому такий акціонер діятиме спільно з іншим акціонером в розумінні п. 12 ч. 1 ст. 2 Закону.
З тих самих підстав суд не може прийняти в якості належного та допустимого доказу діяльності відповідачів задля досягнення спільної мети саме у межах ПрАТ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ" доводи позивача про те, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідачі виступають бенефіціарними власниками інших Товариств.
Як було вищезазначено, єдиним достатнім, належним та допустимим доказом того, що особи діють спільно у розумінні п. 12 ч. 1 ст. 2 Закону, є саме договір, укладений між акціонерами в письмовій формі. Натомість, жодних належних та допустимих доказів існування такого Договору матеріали справи не містять.
Судом також приймаються пояснення, які були надані безпосередньо третьою особою. Так, у письмових поясненнях, підписаних генеральним директором ПрАТ "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ З ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ" "НДІМЕХМОНТАЖ", які надійшли до суду 07.09.2020, третя особа повністю заперечує проти позовних вимог, так само посилаючись на відсутність будь-якого письмового правочину між відповідачами, який міг би свідчити про їхню спільну діяльність в якості акціонерів даного Товариства у розумінні п. 12 ч. 1 ст. 2 Закону.
Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права
Відтак, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Враховуючи наведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачами у справі.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 14.12.2020.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2020.
Суддя І.В. Приходько