ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.12.2020Справа № 910/15563/20
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 111 927,83 грн.,
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - АТ «Українська залізниця») про стягнення 111 927,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приймання стічних вод через приєднані мережі №17487/1-2-08 від 18.04.2017, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 90 653,34 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 542,08 грн., штрафу у розмірі 9 065,33 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 694,22 грн. та 3% річних у розмірі 1 972,86 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
17.11.2020 через канцелярію суду від АТ «Українська залізниця» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на те, що 18.04.2019 договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приймання стічних вод через приєднані мережі №17487/1-2-08 від 18.04.2017 припинив свою дію, крім того, вказує про не направлення позивачем відповідачу розрахункових документів та стверджує, що пеня у розмірі 3 210,12 грн. та штраф у розмірі 4 167,22 грн. заявлені з пропуском позовної давності.
30.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, при цьому зауважив про те, що договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приймання стічних вод через приєднані мережі №17487/1-2-08 від 18.04.2017 є діючим до моменту укладення нового договору, вказує на наявність доказів направлення відповідачу рахунків, а також звертає увагу на те, що в наданих відповідачем банківських виписках вказано інший договір.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
18.04.2017 між Публічним акціонерним товариством «Київводоканал» (яке перейменовано в ПрАТ «АК «Київводоканал») (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (яке перейменовано в АТ «АК «Українська залізниця») (абонент) було укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приймання стічних вод через приєднані мережі №17487/1-2-08 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з водопостачання питної води та приймання від нього стячних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною цього договору) та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, правилами приймання стічних вод підприємства у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за №37, зареєстрованими Міністерством юстиції 26.04.2002 за №403/6691, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за №1879, зареєстрованими в головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за №44/903, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
За містом п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у системи каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Згідно з п. 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
Пунктом 2.2.3 Договору передбачено, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.
Відповідно до п. 2.2.4 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.
Позивач вказує, що на виконання умов Договору за період з 01.12.2017 по 31.07.2020 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на суму 135 311,63 грн., що підтверджується актами зняття показань з приладу обліку, довідкою банку з реєстрами дебетових повідомлень, а відповідач сплатив позивачу 44 658,29 грн.
Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором по оплаті наданих послуги з водопостачання та водовідведення.
Договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивач стверджує, що у період з 01.12.2017 по 31.07.2020 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на суму 135 311,63 грн., а відповідач оплатив такі послуги на суму 44 658,29 грн.
На підтвердження обсягів наданих послуг згідно Договору у період з 01.12.2017 по 31.07.2020 до справи судом долучені надані позивачем акти про зняття показань з приладів обліку, погоджені та підписані відповідачем, довідка АТ «Банк Кредит Дніпро» з реєстром платіжних повідомлень, що підтверджує виставлення рахунків до банківської установи.
Як встановлено судом, відповідно до пункту 2.2.4 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний строк з дня представлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставним.
Відповідачем встановлений договором порядок надання заперечень щодо кількості або вартості наданих послуг виконано не було, та у встановлений договором строк не направлено свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння.
Таким чином, надані ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації, відповідно до умов Договору, вважаються прийнятими.
В свою чергу, як зазначає позивача, за спірний період АТ «Українська залізниця» було сплачено 44 658,29 грн., на підтвердження чого позивачем надано реєстр надходження грошових коштів за період з 01.12.2017 по 31.07.2020, факт чого також підтверджується наданими відповідачем банківськими виписками та платіжними дорученнями.
Також, відповідач стверджує про те, що станом на 01.01.2018 існувала переплата за договором у розмірі 1 978,97 грн., на підтвердження чого до відзиву на позов долучено банківські виписки з рахунку відповідача.
В той же час, із вказаних банківських виписок вбачається, що такі оплати здійснювались за іншим договором (№04937/1-2-08 від 30.04.2017), що не стосується предмету розгляду даного спору та не може бути взято судом до уваги.
За твердженням відповідача, Договір припинив свою дію внаслідок звернення АТ «Українська залізниця» до ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» з листом №РПЧ-8/510 від 25.02.2020 про припинення умов договору.
Разом з тим, за умовами пункту 7.1 Договору відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором, а в матеріалах справи відсутній інший договір, який регулює відносини сторін з надання послуг водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, при цьому, належними доказами підтверджується користування послугами з водопостачання та приймання стічних вод після 18.04.2019.
Враховуючи вищезазначене, а також ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про правомірність та доведеність заявлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості у сумі 90 653,34 грн.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 90 653,34 грн. за надані згідно Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані у період з 01.12.2017 по 31.07.2020 згідно умов Договору послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 90 653,34 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 542,08 грн., штрафу у розмірі 9 065,33 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 694,22 грн. та 3% річних у розмірі 1 972,86 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 06.01.2018 по 31.07.2020.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Пунктами 4.2 та 4.6 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати неспалченого рахунку в повному розмір. За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.
Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.
Стосовно тверджень відповідача про пропуск строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки відповідач мав сплатити за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі не пізніше 5 числа наступного місяця, а позовна заява направлена до суду засобами поштового зв'язку 08.10.2020, що вбачається із штемпеля відповідного відділу зв'язку проставленого на конверті, то має місце пропуск строку позовної давності пені та штрафу, які заявлені за період з 06.01.2018 по 08.10.2019.
Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня, 3% річних та інфляційні розраховані арифметично не вірно, що призвело до необґрунтованого збільшення їх розмірів.
Здійснивши власний розрахунок, враховуючи необхідність застосування строку позовної давності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 5 226,38 грн. (52263,84*10%), пеню у розмірі 4 393,74 грн., 3% річних у розмірі 1 927,97 грн. та інфляційні у розмірі 1 315,53 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості у розмірі 90 653,34 грн., інфляційних у розмірі 1 315,53 грн., 3% річних у розмірі 1 927,97 грн., пені у розмірі 4 393,74 грн. та штрафу у розмірі 5 226,38 грн. В задоволенні інших позовних вимог (штраф у розмірі 3 838,95 грн., пеня у розмірі 4 148,34 грн., 3% річних у розмір 44,89 грн. та інфляційні у розмір 378,69 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 90 653 (дев'яносто тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 34 коп., пеню у розмірі 4 393 (чотири тисячі триста дев'яносто три) грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 1 927 (одна тисяча дев'ятсот двадцять сім) грн. 97 коп., інфляційні у розмір 1 315 (одна тисяча триста п'ятнадцять) грн. 35 коп., штраф у розмірі 5 226 (п'ять тисяч двісті двадцять шість) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 1 944 (одна тисяча дев'ятсот сорок чотири) грн. 04 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий