номер провадження справи 4/48/20
10.12.2020 Справа № 908/704/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі №908/704/20
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, (04080 м. Київ, вул. Кирилівська, 85)
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
про стягнення 2 200976, 17 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача(заявника) - Кальченко А.В., довіреність №02/04юр від 02.04.2020;
12.10.2020 на адресу господарського суду Запорізької області від Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (відповідача у справі) надійшла заява в порядку ст. 331 ГПК України про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі № 908/704/20.
Згідно Протоколу автоматичного розподілу заяви між суддями від 12.10.2020 заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі № 908/704/20 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.10.2020 у справі №908/704/20 вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі № 908/704/20 відкладено до повернення матеріалів справи № 908/704/20 до господарського суду Запорізької області.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 заяву Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі №908/704/20 прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 10.12.2020.
В судовому засіданні 10.12.2020 заяву розглянуто, судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Позивач та третя особа в судове засідання 10.12.2020 не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі №908/704/20 повідомлялися належним чином ухвалою суду по справі від 30.11.2020, яка в цей же день направлена на їх адресу поштою.
Як свідчать відомості з офіційного сайту «Укрпошта», ухвала суду від 30.11.2020 отримана позивачем 07.12.2020 (за трек-номером 6900119642011).
Також, про хід розгляду даної справи позивач та третя особа мали змогу дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Крім того, суд належним чином повідомив позивача про час та місце судового засідання шляхом направлення на електрону пошту ухвалу суду від 30.11.2020, про що свідчить скрін - витяг з електронної пошти, який міститься в матеріалах справи.
Зважаючи на стислий строк розгляду заяви про розстрочку виконання судового рішення, суд вирішив за доцільне розглядати заяву про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі №908/704/20 за відсутністю представника позивача та третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду заяви по суті.
В судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі №908/704/20 підтримав з підстав, викладених у цій заяві. Мотивуючи заяву про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/704/20 останній зазначає, що відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 (з наступними змінами та доповненнями), якою установив на усій території України карантин. Установленння з 12.03.2020 на всій території України карантину відповідно. Враховуючи наведене працівники підприємства відповідача, з метою уникнення небезпеки для життя та здоров'я, скористалися своїм правом на відпустку без збереження заробітної плати. Так, в період з березня 2020 року по вересень 2020 року у відпустці перебувало 528 працівників. Також, у зв'язку з запровадженням карантину у відповідача знизився обсяг збуту продукції, крім того у відповідача наявна дебіторська заборгованість на суму 217 532 959,16 грн. Крім того, зазначає, що існує значна кількість судових рішень про стягнення коштів на користь відповідача, які на цей час залишаються невиконаними.
10.12.2020 на адресу господарського суду Запорізької області від заявника надійшло клопотання, в якому зокрема останній повідомив, що здійснив оплату на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, після звернення до суду з даною заявою, в розмірі 350000, 00 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі №908/704/20 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ПАТ “Агропромислова компанія” на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” 1495460 грн. 18 коп. основного боргу, 261807 грн. 96 коп. пені, 208289 грн. 76 коп. 15% річних, 38881 грн. 96 коп. інфляційних витрат, 30 066 грн. 59 коп. судового збору.
Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення суду, представлені письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Савіцький проти України” (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Разом з тим, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною третьою цієї ж ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Рішенням Суду у справі “Глоба проти України” № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Мотивуючи заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі №908/704/20 відповідач, зокрема посилається на зниження обсягу збуту продукції, наявність дебіторської заборгованості.
Суд вважає за необхідне зазначити, що фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Незадовільний фінансовий стан характеризується незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою в зв'язку з несприятливими тенденціями в виробництві тощо.
Відповідачем (заявником) не надано суду належних доказів дійсно важкого фінансового стану підприємства. Податкові декларації, надані відповідачем, не свідчать про неможливість виконання ним ухваленого судового рішення, а також не є доказом винятковості такого випадку, що може бути підставою для розстрочення судом його виконання.
За загальним правилом цивільного законодавства боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів.
Доводи відповідача щодо виплати заробітної плати при вирішенні заяви про розстрочку виконання рішення суду до уваги не приймаються, оскільки відповідно до Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, в ході здійснення своєї підприємницької діяльності відповідач діє на власний розсуд та має і повинен розуміти всі ризики, які можуть мати його правовідносини з контрагентами.
Крім того, судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості може завдати істотної шкоди позивачу, в т.ч. й матеріальної.
Суд також зазначає, що посилання заявника на введення на території України карантинних заходів, як на підставу для надання розстрочення виконання рішення, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів того, що протягом періоду часу, на який відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення, його фінансове становище дасть йому змогу виконувати рішення суду частками, які будуть затвердженні судом.
Інші відповідні документи і докази в обґрунтування того, що фінансові можливості відповідача унеможливлюють виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі, відповідачем не надані, разом з цим, інфляційні процеси, які відбуваються в державі, знецінюють кошти присуджені позивачу рішенням суду у цій справі, що набрало законної сили.
За таких обставин суд вважає, що заявником належними та допустимими доказами не доведено наявності виняткових обставин, які свідчать про ускладнення та неможливість виконання рішення суду. Враховуючи матеріальний інтерес позивача, наявні інфляційні процеси в економіці держави, суд вважає відсутніми підстави для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі №908/704/20.
Враховуючи наведене, у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі №908/704/20 судом відмовляється повністю.
Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2020 у справі №908/704/20 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складено 15.12.2020.
Суддя Н.Г.Зінченко