пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 грудня 2020 року cправа № 903/6/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича розглянувши в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області без повідомлення (виклику) сторін/учасників справи
клопотання ліквідатора Москви Юлії Орестівни
про зняття обтяжень з майна банкрута
по справі
за заявою Приватного підприємства "Моноліт Фудз", м. Київ
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод", смт. Ратне Ратнівського району
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.02.2018р. було відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" (смт. Ратне, Ратнівський район, вул. Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 13360705).
Постановою господарського суду від 28.10.2019р. процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство було припинено, Приватне акціонерне товариство "Ратнівський молокозавод" визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Москву Юлію Орестівну.
11 грудня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання ліквідатора Москви Ю.О. від 11.12.2020р №222 про зняття обтяжень з майна банкрута - ПрАТ "Ратнівський молокозавод".
В обґрунтування клопотання ліквідатор засвідчує, що незважаючи на те, що з моменту визнання боржника банкрутом скасовуються арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом та інші обтяження щодо розпорядження майном такого боржника, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено, що окремі майнові активи банкрута обтяжені рядом арештів та заборон. Відтак, посилаючись на інформацію, надану Головним сервісним центром МВС Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області від 07.12.2020р. №31/3-2000, ліквідатор просить суд зняти обтяження - арешти та/або заборони, інші обтяження на відчуження на рухоме майно (транспортні засоби), що належить Приватному акціонерному товариству "Ратнівський молокозавод" (44100, Волинська область, Ратнівський район, смт. Ратне, вул. Шевченка, 47), а саме:
- обтяження: арешт, заборона на відчуження; орган, який наклав обтяження: ВДВС Ратнівського РУЮ Волинської області вихідний №3477 від 07.07.2014р.;
- обтяження: арешт, заборона на відчуження; орган, який наклав обтяження: ВДВС ВПВР м. Києва, вихідний №14-0-35-3921/21 від 05.11.2014р.;
- обтяження: арешт, заборона на відчуження; орган, який наклав обтяження: ВПВР ДВС МУЮ м. Київ, вихідний №20.1/403/3 від 15.06.2016р.;
- обтяження: арешт, заборона на відчуження; орган, який наклав обтяження: ВДВС Ратнівського РУЮ Волинської області, вихідний №5749 від 18.09.2017р.
При цьому, ліквідатор засвідчує, що органом, який вніс у ЄДР ТЗ відомості про обтяження вказано Камінь-Каширське МРЕВ УДАІ УМВС України у Волинській області, правонаступником якого є Територіальний сервісний центр 0743 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, м. Камінь-Каширський, Камінь-Каширський, Любешівський та Ратнівський райони, та просить суд зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ (код ЄДРПОУ 00015622, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, 01001 м. Київ, вул., Городецького, 13) та Ратнівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (що є правонаступником Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, 44100, Волинська область, смт. Ратне, вул. Каштанова, 24), а також Територіальний сервісний центр 0743 регіонального сервісного центру МВС у Волинській області (44501, м. Камінь-Каширський, вул. першого Травня, 42) вчинити дії щодо зняття/припинення/вилучення вищезазначених арештів, заборон на відчуження з рухомого майна.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Постановою господарського суду від 28.10.2019р. процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" та повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна) Сашина О.А. було припинено, ПрАТ "Ратнівський молокозавод" визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Москву Юлію Орестівну, скасовано арешти та інші обмеження по розпорядженню, накладені на майно ПрАТ "Ратнівський молокозавод", встановлено, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном ПрАТ "Ратнівський молокозавод" не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.
Згідно ч.1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;
- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
- продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;
- скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
- припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
При цьому, зняття заборон та арештів із майна боржника у порядку статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства є безумовним, і стосуються будь-яких органів і посадових осіб.
Відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси. Індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.
Наявність арештів та обтяжень обмежує права ліквідатора, що передбачені ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, та унеможливлює ефективне здійснення ним своїх функцій.
Існування не скасованих заборон на відчуження активів банкрута перешкоджає ліквідатору у виконанні покладених на нього Кодексом України з процедур банкрутства обов'язків.
Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. № 1952-IV, обтяження є заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003р. № 1255-IV, відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
За загальним правилом зняття заборон та арештів з майна боржника в порядку ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, у тому числі реєструючих, та не потребує подальшого винесення окремих судових рішень, а також сплати додаткових коштів, однак, якщо посадова особа ухиляється від виконання постанови суду про визнання боржника банкрутом, зацікавлена особа вправі звернутися до суду з відповідною заявою (клопотанням, скаргою). Розгляд такої заяви судом відбувається виключно в межах справи про банкрутство.
При цьому винесення судом окремого судового рішення про звільнення майна боржника від обтяжень лише конкретизує обов'язок осіб, визначений законом, та може бути підставою для відповідальності цих осіб за невиконання рішення суду у встановленому порядку.
В силу положень частини дев'ятої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.
Згідно з пунктом 66 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703, у разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є орган державної влади, орган місцевого самоврядування або їх посадові особи, якими встановлено обтяження речових прав на нерухоме майно, а також особа, в інтересах якої встановлено обтяження (обтяжувач).
У свою чергу, особою, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, є ліквідатор .
У зв'язку з цим, у разі прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор, зобов'язаний звернутися до органу, яким встановлено обтяження, зокрема до нотаріуса, для зняття такого обтяження. При цьому, нормами ст. 74 Закону України "Про нотаріат" визначено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки чи піклування про усунення обставин, що обумовили накладання заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Після зняття відповідного обтяження ліквідатор звертається за проведенням державної реєстрації припинення таких обтяжень.
Окрім цього, порядок державної реєстрації іпотек регламентується Законом України "Про іпотеку", Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015р.
За вимогами ст.17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється, в тому числі, у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Пунктом 35 Порядку №1127 від 25 грудня 2015 р., визначено, що державна реєстрація обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, державна реєстрація припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а також державна реєстрація прав на підставі рішень судів проводиться виключно державним реєстратором, визначеним законом, без подання заяви заявником.
Згідно з положеннями п. 5 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011р. №1141, внесення відомостей до державного реєстру здійснюється на підставі заяв.
Разом з тим, нормами ГПК України не передбачено складання судом запитів за будь-якими формами або інших заяв, оскільки процесуальними документами господарського суду є рішення, ухвали та постанови, які є, в свою чергу, обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 8 Конституції України - Конституція України має найвищу юридичну силу. Статтею 124 Конституції України передбачено поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі. Стаття 1291 Конституції України містить норму згідно якої суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, всі арешти та інші обмеження щодо користування майном банкрута підлягають скасуванню, що, з урахуванням зазначених вище обставин справи, на думку господарського суду, є підставою для винесення відповідного судового рішення.
Отже, задля можливості виконання ліквідатором своїх обов'язків, формування ліквідаційної маси, користування правом власності, а також захисту прав і законних інтересів боржника та кредиторів, суд вважає клопотання ліквідатора обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.
Задовольняючи клопотання ліквідатора, суд зазначає, що норми ч.1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства щодо скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом та заборони накладання нових арештів в ліквідаційній процедурі, мають імперативний характер і не передбачають отримання додаткових процесуальних документів для її реалізації.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 1, 2, 9, 58, 59, 61, 62 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Клопотання ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" - арбітражного керуючого Москви Юлії Орестівни від 11.12.2020р. №222 про зняття обтяжень з майна банкрута задовольнити.
2. Скасувати арешти та/або заборони, інші обтяження на відчуження на рухоме майно (транспортні засоби), що належить Приватному акціонерному товариству "Ратнівський молокозавод" (44100, Волинська область, Ратнівський район, смт. Ратне, вул. Шевченка, 47), а саме:
- обтяження: арешт, заборона на відчуження; орган, який наклав обтяження: ВДВС Ратнівського РУЮ Волинської області вихідний №3477 від 07.07.2014р.;
- обтяження: арешт, заборона на відчуження; орган, який наклав обтяження: ВДВС ВПВР м. Києва, вихідний №14-0-35-3921/21 від 05.11.2014р.;
- обтяження: арешт, заборона на відчуження; орган, який наклав обтяження: ВПВР ДВС МУЮ м. Київ, вихідний №20.1/403/3 від 15.06.2016р.;
- обтяження: арешт, заборона на відчуження; орган, який наклав обтяження: ВДВС Ратнівського РУЮ Волинської області, вихідний №5749 від 18.09.2017р.
3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ (код ЄДРПОУ 00015622, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, 01001 м. Київ, вул., Городецького, 13) та Ратнівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (що є правонаступником Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, 44100, Волинська область, смт. Ратне, вул. Каштанова, 24), а також Територіальний сервісний центр 0743 регіонального сервісного центру МВС у Волинській області (44501, м. Камінь-Каширський, вул. першого Травня, 42) вчинити дії щодо зняття/припинення/вилучення вищезазначених арештів, заборон на відчуження з рухомого майна, що належить Приватному акціонерному товариству "Ратнівський молокозавод" (44100, Волинська область, Ратнівський район, смт. Ратне, вул. Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 13360705).
4. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно з моменту її підписання, тобто з 15 грудня 2020 року.
5. Ухвала господарського суду у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення до примусового виконання органами Державної виконавчої служби України (приватними виконавцями) до 16 грудня 2023 року.
Відповідно до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж строку, встановленого ст. 256 ГПК України.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала підписана 15.12.2020р.
Суддя В. А. Войціховський