вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"10" грудня 2020 р. Cправа № 902/998/20
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Німенко О.І.,
представника позивача - Ковальової Н.С.
у відсутності відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601)
до: Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації (вул. В.Нестерчука, 24, м. Калинівка, 22400)
про стягнення 56847,99 грн,
Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" подано позов до Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації про стягнення 56847,99 грн.
Ухвалою суду від 15.10.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/998/20 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.11.2020.
30.10.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
За результатами слухання справи 03.11.2020 на підставі усного клопотання представника позивача судом оголошено перерву у судовому засіданні до 26.11.2020 з метою реалізації права позивача на подання відповіді на відзив, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Разом з тим 26.11.2020 судове засідання у даній справі не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Тварковського А.А. у відпустці, за закінченням якої справу призначено до розгляду по суті на 10.12.2020, про що сторін повідомлено ухвалою суду від 30.11.2020 в порядку визначеному ст.ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України.
09.12.2020 через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог до 31430,51 грн, яку ухвалою від 10.12.2020 повернуто заявнику згідно з приписами ч.5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
На визначену дату та час у судове засідання з'явилася представник позивача, відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду, яку вручено останньому 04.12.2020 за результатами відстеження поштового відправлення на офіційному сайті АТ "Укрпошта".
В якості підстави заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним за період січня-червня 2020 року надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення у Калинівському районі Вінницької області. При цьому відповідачем не виконано встановленого в силу закону зобов'язання щодо компенсації позивачу вартості наданих послуг на загальну суму 56847,99 грн.
З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення відповідача 56847,99 грн боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільгових умовах.
Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що на 2020 рік на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з послуг зв'язку виділено кошти з бюджету об'єднаних територіальних громад та сільських рад в сумі 63414 грн. При цьому відповідач зазначає, що звертався до Калинівської районної ради щодо виділення коштів у сумі 42822 грн на покриття витрат за послуги зв'язку у 2020 році окремим категоріям громадян Калинівського району, проте з відсутністю коштів у районному бюджеті станом на 01.06.2020 дані кошти не виділені.
Отже, Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації вказує на недостатність фінансування для відшкодування вартості послуг зв'язку. При цьому відповідач звертає увагу, що при поданні позову позивачем не враховано здійснене Управлінням праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації погашення заборгованості за період січня - червня 2020 року в сумі 25417,48 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.
Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-ІП, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, Законом України "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 № 1584-ІІІ, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ, Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" від 24.03.2008 № 203/98-ВР та Законом України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402-ІІІ встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для категорій осіб, визначених цими законами.
В період з січня по червень 2020 року Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" надавались послуги пільговим категоріям абонентів у Калинівському районі Вінницької області. На виконання вимог чинного законодавства позивачем засобами поштового зв'язку направлялись відповідачу щомісячні розрахунки (форма "2-пільга") щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці. Окрім списків за формою " 2-пільга" відповідачу направлялись супровідні листи та акти звіряння розрахунків (за формою " 3-пільга") за надані пільговим категоріям населення послуги зв'язку.
Доказів проведення відповідачем звірки за встановленою процедурою матеріали справи не містять, відшкодування вартості наданих позивачем послуг у повному обсязі останнім не здійснено, в зв'язку з чим за Управлінням праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації обліковується заборгованість в розмірі 56847,99 грн, що є предметом спору.
Відповідач вказані обставини не заперечує, проте, позов не визнає з підстав відсутності видатків на компенсацію відповідних пільг та заперечує суму пред'явленої заборгованості, позаяк позивачем при поданні позову не враховано часткових проплат на суму 25417,48 грн.
В силу статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Відповідно до статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для низки категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".
За умовами частини третьої статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (далі - Правила №295 від 11.04.2012), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Вказані приписи законодавства закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
За змістом підпункту б) пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №256 від 04.03.2002, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256 від 04.03.2002) та визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (пункт 2 Порядку №256 від 04.03.2002).
Головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, яке проживає на території Калинівського району Вінницької області, що здійснює розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів, є Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації.
За умовами пунктів 10, 11 постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (в редакції, чинній у визначений позивачем у даній справі період надання послуг) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за №1172/14439, "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення" затверджено форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", за якою підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.
З матеріалів справи слідує, що Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" зверталося до відповідача з відповідними листами, в яких позивач повідомляв Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації про надсилання на електронну адресу останнього розрахунків вартості наданих пільговикам послуг та пропонував відповідачу у разі виявлення ним розбіжностей за результатами розгляду форми "2-пільга" направити вказані розбіжності та підписаний акт звіряння за формою "3-пільга" на поштову та електронну адресу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком".
Вищезазначені листи надсилалися позивачем на адресу Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації засобами поштового зв'язку з відповідними описами вкладень.
За таких обставин, суд зауважує, що позивачем дотримано передбаченого законодавством порядку дій, які є передумовою для відшкодування останньому витрат на послуги зв'язку, надані пільговим категоріям населення за вказаний період. При цьому матеріали справи не містять та відповідачем до суду не надано жодного доказу на підтвердження встановлення Управлінням праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації будь-яких розбіжностей у наданих позивачем документах.
Розмір заявлених майнових вимог зазначений позивачем помісячно в актах звіряння розрахунків за формою "3-пільга", доданих до позову, які складаються за результатами звірки даних позивача у формах "2-пільга" та відомостей відповідача, занесених ним до реєстру осіб, які мають право на пільги.
Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації не оспорює загальної вартості наданих відповідачем послуг зв'язку пільговим категоріям населення, тому вартість таких послуг є доведеною, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.10.2018 у справі №911/2865/17.
Разом з тим Закон не ставить обов'язок відшкодування у залежність від фактичного фінансування видатків на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення та не передбачає випадків повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
Окрім того, ч.2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20 рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007).
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, держава зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 у справі №11/446.
Таким чином, обов'язок відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян виникає у відповідача безпосередньо із законів України і не може бути припинений за його бажанням.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивачем при поданні позову не враховано здійснених відповідачем проплат в сумі 25417,48 грн за період січня-червня 2020 року.
У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною, роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він (предмет спору) був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Отже, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 25417,48 грн заявленого боргу слід відмовити, як заявленому безпідставно. При цьому наявність решти заявленої до стягнення заборгованості в сумі 31430,51 грн підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з мотивів наведених вище.
Витрати на судовий збір підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в силу приписів ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації (вул. В.Нестерчука, 24, м. Калинівка, 22400; 03191880) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 21560766) 31430,51 грн - боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільгових умовах та 1162,16 грн - витрат на сплату судового збору.
3. У стягненні 25417,48 грн заявленого боргу відмовити, у зв'язку з чим витрати на сплату судового збору в сумі 939,84 грн залишити за позивачем.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 15 грудня 2020 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - вул.Соборна,10, м. Вінниця, 21050 (поштова адреса);
3 - відповідачу - вул. В.Нестерчука, 24, м. Калинівка, 22400.