15.12.2020 Справа № 904/958/20
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Орєшкіна Е.В., Кузнецова І.Л.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 у справі №904/958/20 (суддя Ніколенко М.О.; рішення ухвалене без участі представників сторін у місті Дніпро, повне рішення складено 13.05.2020)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовконтракт", м.Київ
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 36085,15 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовконтракт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 36085,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем терміну доставки вантажів під час здійснення перевезень.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 у справі №904/958/20 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовконтракт" штраф за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 36085,15 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн.
Рішення суду мотивовано доведенням позивачем порушення термінів доставки вантажу внаслідок вини відповідача, як перевізника, який не забезпечив виконання умов договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" (відповідач) звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 по справі №904/958/20 в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 36085,15 грн. та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 21127,55 грн. відмовити; витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Відповідач вважає, що при прийнятті рішення судом порушено норми процесуального права, оскільки судом не було оцінено жодного з аргументів, заявленого відповідачем, а також не обґрунтовано висновок суду щодо аргументів позивача вимогам чинного законодавства.
Також апелянт вказує, що на період карантину процесуальні строки продовжуються і у зв'язку з цим залізниця працювала в дистанційному режимі, а тому відповідач не встиг вчасно подати відзив на позовну заяву, тим самим не скористався своїми процесуальними правами.
Відповідач не згоден із стягненням штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на суму 21127,55 грн. та посилаючись на положення п. 1.2., 2.4., 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №344, ст. 116 Статуту залізниць України і інформаційний лист ВГСУ від 04.04.2012 №01-06/420/2012 "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів" наводить свій розрахунок штрафу.
Крім того, апелянт вважає можливим застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір неустойки.
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
ТОВ Торговий дім "Азовконтракт" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу не заперечує проти зменшення вимог зі сплати штрафу, просить задовольнити позовні вимоги зі сплати штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 14957,60 грн., а витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 у справі №904/958/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини
За твердженням ТОВ Торговий дім "Азовконтракт" між ним як замовником і ПАО "Українська залізниця" як перевізником 15.02.2018 за №10467/ЦТЛ-2018 був укладений договір про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів залізничним транспортом та надання інших послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів. За цим договором перевізник здійснював перевезення вантажів, а замовник здійснював плату за перевезення та отримував як одержувач належні йому вантажі. З цією метою договором замовнику був присвоєний код вантажоодержувача - 8469.
Вказаний договір до матеріалів справи ТОВ Торговий дім "Азовконтракт" наданий не був, в той же час доставка вантажів АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на адресу ТОВ Торговий дім "Азовконтракт" підтверджується залізничними накладними №№ 41677709, 41404591, 41706987, 41746405.
Відповідно до залізничних накладних 03.08.2019, 11.08.2019, 12.08.2019 і 13.08.2019 АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" зі станції Черноморск-Порт на станцію Нельговка здійснила доставку вантажу одержувачу - ТОВ Торговий дім "Азовконтракт".
З графи 51 "Календарний штемпель прибуття вантажу" залізничних накладних вбачається, що вантаж прибув:
за залізничною накладною №41404591 - 13.08.2019;
за залізничною накладною №41677709 - 30.08.2019;
за залізничною накладною №41706987 - 30.08.2019;
за залізничною накладною № 41746405 - 30.08.2019.
У зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу замовником на адресу перевізника 28.11.2019, що підтверджується поштовою накладною №8755301794215 і описом вкладення у цінний лист була направлена претензія (вих №57 від 20.11.2019) з проханням сплатити суму штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в загальній сумі 36085,15 грн.
Перевізником відповіді на претензію не надано, сума штрафу сплачена не була, що стало підставою для звернення замовника з відповідним позовом до господарського суду.
За приписами частин 1-3 статті 11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1-3 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. (частини перша, друга статті 307 Господарського кодексу України)
Аналогічні положення містяться у частинах 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України.
Реальність господарської операції повинна підтверджуватись первинними документами.
За визначенням у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).
Частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізничним транспортом і тому, окрім Господарського і Цивільного кодексів України регулюються Законом України "Про залізничний транспорт" (із змінами), Статутом залізниць України (далі - Статут), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (із змінами).
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За частиною першою статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (стаття 22 Статуту залізниць України).
Статтею 41 Статуту залізниць України визначено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Підпунктом 1.1.1. пункту 1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України встановлено, що у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у термін: 1 доба на кожні повні та неповні 200 км.
Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата (пункт 1.2. Правил).
За пунктом 2.1. Правил Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Слід також враховувати пункт 2.4. Правил, за яким терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм в даному випадку на перевезення вагону на відстань 887 км (графа 30 залізничної накладної) встановлений термін 5 діб з урахуванням пункту 2.4. термін доставки складає 7 діб.
Відповідно до пункту 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Залізничні накладні містять, зокрема, дані про дату відправки вантажу (графа 56), відстань перевезень, км (графа 30), тип відправки-вагонна (графа 29), дату прибуття вантажу (графа 51).
Вантаж на адресу позивача надійшов з порушенням встановленого статтею 41 Статуту залізниць України терміну доставки вантажу.
За залізничною накладною №41404591 дата прибуття згідно Правил (з урахуванням відтермування) виходячи з дати відправки 03.08.2019 повинна бути 12.08.2019 (з урахуванням вихідних), проте фактично є 13.08.2019. Прострочення складає -2 доби;
за залізничною накладною №41677709 дата прибуття згідно Правил (з урахуванням відтермування) виходячи з дати відправки 11.08.2019 повинна бути 18.08.2019, проте фактично є 30.08.2019. Прострочення складає - 12 діб ;
за залізничною накладною №41706987 дата прибуття згідно Правил (з урахуванням відтермування) виходячи з дати відправки 12.08.2019 повинна бути 19.08.2019, проте фактично є 30.08.2019. Прострочення складає - 11 діб ;
за залізничною накладною №41746405 дата прибуття згідно Правил (з урахуванням відтермування) виходячи з дати відправки 13.08.2019 повинна бути 20.08.2019, проте фактично є 30.08.2019. Прострочення складає - 10 діб.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями статті 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Згідно з частинами другою і третьою статті 41 Статуту залізниць України терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів їх доставки встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.
За приписами пунктів 2.1, 2.4 названих Правил обчислення відповідних термінів починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб. Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин).
Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Позивачем нараховано і заявлено до стягнення штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 36085,15 грн.
Суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з відповідачем, що він є арифметично неправильним, оскільки позивачем нарахований штраф у відсотковому відношенні від сплаченої суми відправником (графа 34 залізничної накладної), в той час як штраф має бути нарахований у відсотковому відношенні від провізної плати (графа 31 залізничної накладної).
За правильним розрахунком розмір штрафу становить:
- залізнична накладна №41404591
Прострочення - 2 доби, за що відповідно до статті 116 Статуту сплачується штраф у розмірі 10% від провізної плати: 21368,00 грн.х10%=2136,80 грн.;
- залізнична накладна №41677709
Прострочення - 12 діб, за що відповідно до статті 116 Статуту сплачується штраф у розмірі 30% від провізної плати: 10684,00 грн.х30%=3205,20 грн.;
- залізнична накладна №41706987
Прострочення - 11 діб, за що відповідно до статті 116 Статуту сплачується штраф у розмірі 30% від провізної плати: 10684,00 грн.х30%=3205,20 грн.;
- залізнична накладна №41746405
Прострочення - 10 діб, за що відповідно до статті 116 Статуту сплачується штраф у розмірі 30% від провізної плати: 21368,00 грн.х30%=6410,40 грн.
Загальна сума штрафу становить 14957,60 грн.
Із вказаним розрахунком погоджується і позивач.
Щодо посилань відповідача на пункт 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу, то колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
виконання митних та інших адміністративних правил;
тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Відповідно до пункту 4.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Під час перевезення передбачені цими Правилами відмітки зазначаються у графі 49 "Відмітки залізниці" (пункт 4.2. вказаних Правил).
Пунктом 4.3. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, "про нестачу ________ місць", "про нестачу маси _________ кг", "про відсутність пломб" тощо).
У Поясненнях щодо заповнення накладної, які викладені у додатку №3 до Правил оформлення перевізних документів зазначено, що у графі 49 накладної вказуються такі відомості залізниці: повідомлення одержувача про прибуття вантажу. За необхідності вказуються: охорона залізниці, якщо вантаж підлягає обов'язковій охороні залізницею; відмітки про результати перевірки вантажу під час видачі, складання актів із зазначенням станції, яка склала акт; причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки; відомості про переадресування вантажу, зміну одержувача тощо.
Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.
За змістом пункту 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Таким чином, вищевказані норми покладають обов'язок на відповідача у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.
Колегією суддів встановлено, що у зазначених вище залізничних накладних, з урахуванням приписів пункту 2.9. Правил, відмітка про збільшення строку доставки вантажу на 2 доби, про що складено акт від 06.08.2019 №2945, наявна лише у накладній №41404591.
Про затримку та подовження термінів доставки інші накладні відмітки не мають, актів, що засвідчують такі обставини матеріали справи не містять.
Отже посилання відповідача на пункт 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів є безпідставним.
Враховуючи вищенаведені правові норми, місцевий господарський суд ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також має місце невідповідність висновків. викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що підставами для скасування рішення є також порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
З частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема:
- рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2);
- змагальність сторін (пункт 4).
Відповідно до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Вищенаведені принципи при розгляді справи місцевим господарським судом по відношенню до відповідача не дотримані.
Так ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 16.03.2020 відповідачу встановлений строк для надання відзиву на позовну заяву в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Матеріали справи не містять доказів вручення судового рішення - ухвали від 16.03.2020 з огляду на вищезазначені норми, а отже відповідач був позбавлений процесуального права надати аргументовані заперечення на доводи позивача.
Колегія суддів також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020р. до 22 травня 2020 р. на території України був введений карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України був доповнений пунктом 4 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Судом першої інстанції наведені положення не враховані.
Таким чином, в матеріалах справи знайшли підтвердження аргументи відповідача про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи порушив норми процесуального права і це призвело до неправильного вирішення спору через не врахування позиції відповідача.
Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Судом у цій справі встановлено, що відповідач не виконавши свої обов'язки за договором перевезення вантажів в частині дотримання строків доставки вантажу та не сплативши на вимогу позивача нарахований у зв'язку із цим штраф, тим самим порушив майнові права останнього. Такі права позивача підлягають захисту судом шляхом присудження до виконання відповідачем такого обов'язку в натурі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої і частини другої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до повноважень встановлених у пункті 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 14957,60 грн., а у решті позовних вимог слід відмовити.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції первісні позовні вимоги позивача на суму 36085,15 грн. задоволені частково в сумі 14957,60 грн., тобто на 41,45%.
За частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог у цьому спорі, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів здійснює новий розподіл судових витрат у цій справі, в результаті якого покладає на відповідача понесені позивачем судові витрати за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 871,27 грн. (2102,00 грн. х 41,45 %/100% = 871,27 грн.), а також покладає на позивача понесені відповідачем витрати у зв'язку з переглядом цієї справи судом апеляційної інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 1846,08 грн. (3153,00 грн. х 58,55%/100% = 1846,08 грн.).
Положення частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України також встановлюють, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Тому відповідно до наведених вище положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зобов'язує позивача сплатити відповідачу різницю в сумі судових витрат, що підлягають відшкодуванню на користь кожної із сторін, що становить суму 974,81 грн., а решту судових витрат позивача та відповідача покласти на кожну із цих сторін відповідно.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277 ч.1 пп. 3 і 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 у справі №904/958/20 - скасувати частково та ухвалити нове рішення:
"Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місце реєстрації: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місце реєстрації: 49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код: 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовконтракт" (місце реєстрації: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30; ідентифікаційний код: 38335297) штраф за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 14957 грн. 60 коп.
В решті позовних вимог - відмовити".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовконтракт" (місце реєстрації: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30; ідентифікаційний код: 38335297) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місце реєстрації: 03680, м.Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місце реєстрації: 49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код: 40081237) суму 974 грн. 81 коп. судових витрат.
Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 15.12.2020.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.Л. Кузнецова