проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"14" грудня 2020 р. Справа № 922/1480/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства “ Чугуївський авіаційний ремонтний завод”, м. Чугуїв (вх. №2569 Х/2-5)
на рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2020 у справі №922/1480/20 (суддя Суслова В.В., повний текст рішення складено та підписано 03.09.2020)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"
м. Запоріжжя
до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод"
м. Чугуїв
про стягнення коштів,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 153447,75 грн., з яких: 127820,18 грн. - сума заборгованості за поставлений товар за договором поставки від 27.05.2019 № ПЕ 27/05-19 та нараховані на цю заборгованість 3411,10 грн. 3% річних; 753,19 грн. - інфляційні втрати, 21463,28 грн.- пеня.
Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором від 27.05.2019. № ПЕ 27/05-19.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2020 по справі №922/1480/20 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Грязнова, будинок 4-А, код ЄДРПОУ 24510970) 153447,75 грн., з яких: 127820,18 грн. - сума заборгованості за поставлений товар; 3411,10 грн. - сума 3% річних; 753,19 грн. - сума інфляційних збитків, 21463,28 грн. пені, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 16500,00 грн. та судовий збір у розмірі 2301,72 грн.
ДП “Чугуївський авіаційний ремонтний завод”з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні суду висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, просить це рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 20185,08 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог щодо стягнення 20185, 08 грн. - пені відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно задоволено вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 20185,08 грн., оскільки, не прийнято до уваги , що виходячи зі змісту п. 8.3 Договору поставки від 27.05.2019. № ПЕ 27/05-19, сторони договору обмежили загальний розмір пені одним відсотком від вартості товару (що складає 1278,20 грн.), не за один день прострочення, а за весь період прострочення зобов'язання.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2020 для розгляду справи № 922/1480/20 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., судя Фоміна В.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “ Чугуївський авіаційний ремонтний завод”, м. Чугуїв (вх. №2569 Х/2-5)на рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2020 у справі №922/1480/20 та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи
16.10.2020
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №9903 від 16.10.2020) заперечує проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що, виходячи зі змісту пункту 8.3 спірного Договору, пеня нараховується за кожен день прострочення оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару, однак розмір такої пені, нарахованої за один день прострочення, не повинен перевищувати 1% від вартості товару. При цьому, даний пункт не містить жодних застережень, що розмір пені не може бути більше, ніж 1% від вартості товару, за весь період прострочення, а визначення штрафної санкцій у вигляді відсотку від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання є штрафом, а не пенею, яка нараховується за кожен день прострочення від невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Також зазначає, що оскільки текст спірного договору був складений і розроблений виключно Державним підприємством “Чугуївський авіаційний ремонтний завод”, яке наполягало саме на такому варіанті змісту договору з огляду на його статус “державного” підприємства, враховуючи також місце укладення даного договору - м. Чугуїв, а також те, що ТОВ “Промелектроніка” жодної участі у складанні договору не приймало, слід дійти до висновку про те, що в будь-якому випадку умови спірного Договору повинні трактуватися на користь позивача у справі за принципом Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, 27.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (позивач, постачальник) та Державним підприємством "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (відповідач, покупець) був укладений договір № ПЕ 27/05-19 (надалі - Договір).
Згідно з п.1.1. Договору, постачальник зобов'язувався поставити покупцю товар згідно специфікації (додаток № 1), а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.
У відповідності до розділу 2 договору, асортимент товару, його обсяг (кількість) та вартість передбачається у специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору складає 127820,18 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 21303,36 грн.
Строк постачання партії Товару не більше 7 календарних днів з дати підписання договору (п.4.1. Договору).
Згідно пунктів 4.3., 4.4. Договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві Покупця.
Умовами п. 7.2. Договору передбачено, що у випадку виявлення дефектів в поставленому товарі, покупець має право заявити рекламацію, та надає постачальнику рекламаційний акт.
Згідно п. 5.1. Договору, покупець здійснює оплату наступним чином:
п.5.1.1 - 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю.
Пунктом 5.2. договору було передбачено, що розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п. 6.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.
Після укладання вказаного Договору та Специфікації (Додаток №1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" також було складено Рахунок фактуру № СФ-0000738 від 27.05.2019 на суму 127820,00 грн. з ПДВ.
Також, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 03.06.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № РН-0000795 від 03.06.2019 на суму 127820,18 грн. Видаткова накладна № РН-0000795 від 03.06.2019 підписана сторонами та скріпленою печаткою позивача й відповідача. Претензій чи актів рекламації щодо кількості, номенклатури, якості або відповідності стандартам України, технічним умовам, відповідним ДСТУ діючим в Україні, матеріали справи не містять.
З огляду на те, що приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві відповідача, а видаткова накладна № РН-0000795 від 03.06.2019 на суму 127820,18 грн. підписана представником ДП "ЧАРЗ", з урахуванням положень ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України зобов'язання з оплати товару виникло у відповідача на наступний день після отримання товару, тобто з 04.06.2019. Однак, оплату за фактично отриманий від ТОВ "Промелектроніка" Товар відповідачем проведено не було.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до суду із даним позовом. Позивач вказує, що заборгованість відповідача за Договором № ПЕ 27/05-19 від 27.05.2019 становить 127820,18 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання ДП "ЧАРЗ" грошового зобов'язання, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 21463,28 грн. (на підставі пункту 8.3. Договору), а також три проценти річних в розмірі 3411,10 грн. та інфляційні втрати в розмірі 753,19 грн. (в порядку статті 625 ЦК України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як зазначено вище, з огляду на те, що за умовами Договору приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві відповідача, а видаткова накладна № РН-0000795 від 03.06.2019 на суму 127820,18 грн. підписана представником ДП "ЧАРЗ", з урахуваннямм положень ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України, зобов'язання з оплати товару виникло у відповідача на наступний день після отримання товару, тобто з 04.06.2019. Однак, оплату за фактично отриманий від ТОВ "Промелектроніка" Товар відповідачем проведено не було.
Зважаючи на зазначені факти, враховуючи те, що відповідач жодних доказів оплати Товару за Договором № ПЕ 27/05-19 від 27.05.2019 не надав, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" в частині стягнення 127820,18 основного боргу є обгрунтованими.
В апеляційній скарзі відповідач заперечує лише розмір нарахованої на зазначену заборгованість пені, посилаючись що пунктом 8.3. Договору його обмежено 1-м відсотком вартості товару.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно з пунктом 8.3 Договору при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% вартості товару.
Зі змісту даної умови договору випливає, що розмір пені за порушення строків оплати товару за кожен день прострочення складає подвійну облікову ставку Національного банку України, але не більше 1% вартості товару. При цьому, розмір пені за один день визначається, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та не може бути більшим 1% вартості товару.
Відповідач в апеляційній скарзі безпідставно стверджує, що, виходячи зі змісту п. 8.3 Договору поставки, сторони Договору обмежили загальний розмір пені одним відсотком від вартості товару (що складає 1278,20 грн.), не за один день прострочення, а за весь період прострочення зобов'язання.
Колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, оскільки у пункті 8.3 Договору відсутні жодні застереження щодо того, що обмеження у 1% вартості товару стосується розміру пені, нарахованої не за один день прострочення, а за весь період нарахування.
Так, умова пункту 8.3 являє собою складносурядне речення, що складається із двох простих речень, які з'єднані між собою протиставним сполучником “але”. Даний сполучник за своєю функцією не лише з'єднує прості речення, але й виражає протиставний зв'язок між ними, тобто зміст одного речення протиставляється змісту іншого речення.
Разом з цим, оскільки зміст другого речення - “не більше 1% вартості товару” протиставляється всьому змісту першого речення - “при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення”, то обмеження розміру пені 1% вартості товару стосується розміру пені, нарахованої за кожний день прострочення.
Позивачем у відповідності до зазначеного пункту Договору нараховано розмір пені за період прострочення сплати основного зобов'язання з 04.06.2019 по 04.12.2019 -21463,28 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що текст спірного договору був складений і розроблений виключно Державним підприємством “Чугуївський авіаційний ремонтний завод”, яке наполягало саме на такому варіанті змісту Договору з огляду на статус “державного” підприємства, а тому при тлумаченні пункту 8.3 договору має бути застосовано принцип “Contra proferentem” (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).
Проте колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями, оскільки позивачем не надано доказів того, що умови договору складалися саме відповідачем, а позивач лише підписався під ними. Отже позивачем не доведено наявності підстав для застосування при тлумаченні пункту 8.3 договору принципу “Contra proferentem”.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає у зв'язку з її необґрунтованістю , а оскаржуване рішення слід залишити без змін як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
19.10.2020 позивачем подано до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3200,00 грн. (вх.№9962), в якій останній просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3200,00 грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно задоволених вимог.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано такі документи :
1) договір-доручення про надання правової допомоги від 07 травня 2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” та Адвокатським Бюро “Сергія Женева”, за умовами якого Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, у тому числі і ведення даної справи;
2) акт від 15.10.2020 № ОУ-000П163 приймання-передачі наданої правової допомоги по договору-дорученню про надання правової допомоги від 07.05.2019, згідно з яким позивач отримав правову допомогу, яка полягала у наступному: підготовка відзиву на апеляційну скаргу по справі № 922/1480/20;
3) розрахунок гонорару за надану правову допомогу, складений керівником Адвокатського бюро “Сергія Жечева” С.О. Жечевим, згідно з яким Адвокатське бюро “Сергія Жечева” надало позивачу правову допомогу такого характеру: підготовка відзиву на апеляційну скаргу по справі № 922/1480/20 (кількість затрачених годин - 4, вартість однієї години роботи - 800,00 грн., вартість послуги - 3200,00 грн.);
4) рахунок-фактуру №СФ-0000188 від 15.10.2020, виписаний Адвокатським бюро “Сергія Жечева” на сплату позивачем 3200,00 грн. за надання правової допомоги по справі №922/1480/20;
5) платіжне доручення № 7554 від 15.10.2020 про сплату позивачем на рахунок АБ “Сергія Жечева” 3200,00 грн. за надання правової допомоги згідно з рахунком №188 від 15.10.2020, акт №163 від 15.10.2020, справа №922/1480/20;
6) ордер серії ЗП №101071 від 07.05.2019 на надання адвокатом Жечевим Сергієм Олександровичем адвокатської допомоги позивачу на підставі договору від 07.05.2019.
Колегія суддів, розглянувши дану заяву позивача та дослідивши додані до неї документи, дійшла висновку, що витрати позивача на правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, дані витрати відповідають вимогам співмірності в розумінні статті 126 ГПК України, і оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статей 126, 129 ГПК України, витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн. покладаються на відповідача.
Також, оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, враховуючи вимоги пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 123, 126, 129, статтею 269, пунктом 2 статті 275, пунктами 1, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2020 у справі №922/1480/20 залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", (63501, Харківська область, м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4 А, а/с 5012, код ЄДРПОУ 24510970, ІПН 245109708265, п/р НОМЕР_1 в ПАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 313399) 3200,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Доручити господарського суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.О. Фоміна