ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 грудня 2020 року Справа № 902/459/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Орловська Т.Й.
за участю представників:
позивача: Безпалюк О.Л. адвокат
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/459/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 144376,68 грн. (суддя Яремчук Ю.О., м.Вінниця, повний текст складено 14.09.2020)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик"
про стягнення 545 055,12 грн.
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.
1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення 545 055,12 грн., з яких: 288 753,36 грн. пені, 64 257,14 грн. 3 % річних, 192 044, 62 грн. інфляційних втрат у зв'язку із несвоєчасною оплатою за переданий газ та невиконанням зобов'язань у визначений строк за Договором від 28.09.2016 №4643/1617-ТЕ-1.
2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення 545 055,12 грн., з яких: 288 753,36 грн. пені, 64 257,14 грн. 3 % річних, 192 044, 62 грн. інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто з Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 144 376,68 грн пені, 64 257,14 грн 3 % річних, 192 044, 62 грн інфляційних втрат та 8175,83 грн відшкодування витрат на сплату судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
3. Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідачем неналежно виконано зобов'язання за договором в частині дотримання строків при проведенні розрахунків, що стало підставою для застосування АТ "НАК "Нафтогаз України" відносно відповідача визначеної п.8.2 Договору та ст.625 Цивільного кодексу України відповідальності та звернення з даним позовом до суду. А тому, суд вважає обґрунтованою наявність заборгованості відповідача перед позивачем внаслідок прострочення виконання зобов'язання за Договором в сумі 288 753,36 грн - пені, 64 257,14 грн - три проценти річних, 192 044,62 грн - інфляційних втрат, що враховує зміну порядку і строку проведення розрахунків за Договором в зв'язку з укладенням та виконанням сторонами Спільних протокольних рішень.
4. Крім того, щодо заявлених 288 753,36 грн - пені суд дійшов висновку про зменшення розміру заявленої суми на 50% виходячи з того, що ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
5. В даному випадку, судом враховано ступінь виконання основного зобов'язання. Так, як слідує з матеріалів справи, відповідачем вживалися заходи направлені на виконання основного зобов'язання, що слідує із періодичності та розміру проведених останнім платежів. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення умов договору в частині розрахунків за поставлений товар підлягає зменшенню на 50% до 144 376,68 грн. В решті пені відмовлено.
ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
6. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 144 376,68 грн у справі №902/459/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення 545 055,12 грн.
7. Вважає, що рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог у зв'язку зі зменшенням судом розміру неустойки прийняте без дослідження усіх істотних обставин справи та з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального права, ст.ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, підлягає скасуванню в цій частині.
8. Таким чином, скаржник зазначає, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою.
9. Отже, господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. В рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін. Втім, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.
10. З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.
ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.
11. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 144 376,68 грн. у справі №902/459/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення 545 055,12 грн. та розгляд апеляційної скарги призначено на 04 листопада 2020 року.
12. На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 02.11.2020 від Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Теплоенергетик» надійшов відзив №304 від 28.10.2020, в якому просить рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/459/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/459/20 - без задоволення.
13. У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Маціщук А.В. судове засідання у справі № 902/459/20 04 листопада 2020 року о 12:30 год. не відбулося. Учасники справи, повідомлені 02.11.2020 про неможливість проведення судового засідання по справі №902/459/20.
14. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/459/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 144376,68 грн. на 25 листопада 2020 року о 12:30 год.
15. На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду засобами електронного зв'язку 20.11.2020 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому просить задоволити заяву про участь у судових засіданнях по справі №902/459/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
16. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 заяву представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - адвоката Безпалюка О.Л. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №902/459/20 поза межами приміщення суду, задоволено.
17. У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Маціщук А.В. судове засідання у справі №902/459/20 25 листопада 2020 року о 12:30 год. не відбулося. Учасники справи, повідомлені 24.11.2020 про неможливість проведення судового засідання по справі №902/459/20.
18. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/459/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 144376,68 грн. на 14 грудня 2020 року о 12:00 год.
19. Розпорядженням керівника апарату від 11.12.2020 №01-04/682 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Олексюк Г.Є. у період з 09.12.2020 року по 15.12.2020 року включно та у відповідності до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії Олексюк Г.Є. у судовій справі №902/459/20.
20. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2020 року визначений наступний склад колегії: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В.
21. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2020 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/459/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 144376,68 грн. у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В.
22. Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2020, підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/459/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 144 376,68 грн. скасувати, прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення неустойки сумі 144376,68 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити.
23. Представник відповідача в судове засіданні 14.12.2020 не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
24. Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
25. Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
26. Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
27. Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Теплоенергетик».
28. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
ІV. Мотивувальна частина постанови.
29. Заслухавши пояснення представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в судовому засіданні 14.12.2020 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 в частині зменшення пені до 144 376,68 грн. у справі №902/459/20 залишити без змін, виходячи з наступного.
30. Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2016 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Теплоенергетик" укладено договір постачання природного газу №4643/1617-ТЕ-1 (далі по тексту - договір) (т.1 а.с.36-44).
31. Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
32. Згідно пункту 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
33. Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 2930,0 тис. куб.м.
34. В подальшому між сторонами підписано додаткову угоду №1 від 23.01.2017, яка є невід'ємною складовою договору постачання природного газу №4643/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016, якою з поміж іншого було обумовлено ціну газу (т.1 а.с.45-46).
35. Згідно пункту 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.
36. На виконання умов договору, в період з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 15 304 387,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу: від 31 жовтня 2016 року на суму 1 383 550,46 грн, від 30 листопада 2016 року на суму 2 557 817,10 грн, від 31 грудня 2016 року на суму 3 017 292,64 грн, від 31 січня 2017 року 3 741 880,76 грн, від 28 лютого 2017 року на 2 842 855,85 грн, від 31 березня 2017 року 1760 990,77 грн (т. 1 а.с. 47-52).
37. Разом з тим, оплату за отриманий газ відповідач здійснював несвоєчасно, без дотримання строків визначених пунктом 6.1 договору.
38. Пунктом 8.1 договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках передбачених законодавством і цим договором.
39. Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
40. Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором постачання природного газу №4643/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016 в частині дотримання строків при проведенні розрахунків стало підставою для застосування Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відносно відповідача визначеної п.8.2 договору та ст.625 Цивільного кодексу України відповідальності та нараховано: 288 753,36 грн - пені, 64 257,14 грн - три проценти річних, 192 044,62 грн - інфляційних втрат.
41. Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/459/20 в задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 144 376,68 грн пені, 64 257,14 грн 3 % річних, 192 044, 62 грн інфляційних втрат та 8175,83 грн відшкодування витрат на сплату судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
42. Господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення 64 257,14 грн 3 % річних, 192 044, 62 грн інфляційних втрат, а також зазначив, що розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 288 753,36 грн. В даному випадку, суд враховує ступінь виконання основного зобов'язання. Так, як слідує з матеріалів справи, відповідачем вживалися заходи направлені на виконання основного зобов'язання, що слідує із періодичності та розміру проведених останнім платежів. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення умов договору в частині розрахунків за поставлений товар підлягає зменшенню на 50% до 144 376,68 грн. В решті пені слід відмовити.
43. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.
44. Як вбачається з апеляційної скарги Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржує рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 144 376,68 грн. В решті рішення позивачем не оскаржується.
45. Отже, рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/459/20, з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України переглядається в апеляційному порядку лише в оскаржуваній частині, а саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 144 376,68 грн.
46. Пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
47. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
48. Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
49. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
50. В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
51. За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
52. Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
53. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
54. Як встановлено судом, сторони у договорі (п.8.2. договору) передбачили відповідальність споживача за прострочення оплати за спожитий природний газ.
55. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було прострочено оплату за спожитий природний газ у жовтні 2016 року на 18 днів з 26.11.2016 по 13.12.2016, сума нарахованої пені з урахуванням періоду прострочення становить - 800,57 грн. (так відповідач повинен був сплатити за спожитий газ до 26.11.2016 включно, проте оплата була здійснена 13.12.2016); за спожитий природний газ у листопаді 2016 року на 28 днів з 27.11.2016 по 23.01.2017, сума нарахованої пені з урахуванням періоду прострочення становить - 2 401,32 грн. (відповідач повинен був сплатити за спожитий газ до 27.11.2016 включно, проте оплата була здійснена 23.01.2017); за спожитий природний газ у грудні 2016 року на 32 дні з 26.01.2017 по 26.02.2017, сума нарахованої пені з урахуванням періоду прострочення становить - 4 813,55 грн. (відповідач повинен був сплатити за спожитий газ до 26.01.2017 включно, проте оплата була здійснена 26.02.2017); за спожитий природний газ у січні 2017 року на 66 днів з 28.02.2017 по 04.05.2017, сума нарахованої пені з урахуванням періоду прострочення становить - 7 523,20 грн. (відповідач повинен був сплатити за спожитий газ до 28.02.2017 включно, проте оплата була здійснена 04.05.2017); за спожитий природний газ у лютому 2017 року на 233 дні з 28.03.2017 по 15.11.2017, сума нарахованої пені з урахуванням періоду прострочення становить - 87 804,10 грн. (відповідач повинен був сплатити за спожитий газ до 28.03.2017 включно, проте оплата була здійснена 15.11.2017); за спожитий природний газ у березні 2017 року на 204 дні з 26.04.2017 по 15.11.2017, сума нарахованої пені з урахуванням періоду прострочення становить - 185 410,62 грн (відповідач повинен був сплатити за спожитий газ до 26.04.2017 включно, проте оплата була здійснена 15.11.2017) (т.1 а.с.16-29).
56. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 288 753,36 грн.
57. Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої неустойки на 99%.
58. Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
59. За положенням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
60. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки і господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
61. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18).
62. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
63. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
64. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі №912/1703/18.
65. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
66. Переглядаючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач просив зменшити розмір пені, посилаючись на те, що розмір нарахованої позивачем пені є неспівмірним із розміром завданих йому збитків в результаті порушення строків виконання зобов'язань відповідачем саме згідно договору. Позивачем не надано жодних доказів наявності у нього збитків у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за даним договором, та не обгрунтовано розміру таких збитків.
67. З матеріалів справи вбачається, що дана заборгованість відповідача перед позивачем утворилась не з вини підприємства, а внаслідок певних об'єктивних обставин, головним з яких є невідшкодована різниця в тарифах на теплову енергію, яка виникла внаслідок невідповідності тарифів на теплову енергію, що реалізується відповідачем, їх фактичній вартості та не доведення регулятором (НКРЕКП) тарифів на теплову енергію до економічного рівня, що не дозволяє розрахуватися по наявній заборгованості за спожитий газ одразу.
68. Могилів-Подільське міське комунальне підприємство "Теплоенергетик" у відзиві поданому до суду першої інстанції посилаючись на перебування у скрутному фінансову становищі та те, що підприємство створене з метою задоволення потреб населення та держави на постачання теплової енергії просив суд зменшити розмір пені на 99%.
69. Твердження відповідача, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, підтверджується звітами та балансами: звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 рік; звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2017 року; звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2017 року; звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2017 року; звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 рік; баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2016 року; баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 березня 2017 року; баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 червня 2017 року; баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2017 року; баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2017 року (т.1 а.с.101-110).
70. Так, згідно довідки про фінансово-господарську діяльність КП «Теплоенергетик» за 2017 рік розмір збитків підприємства за 2016 рік та десять місяців 2017 року станом на 01.01.2018 складає 6 902, 2 тис. грн. Також, факт невчасного розрахунку перед позивачем відповідач підтверджує довідками про дебіторську заборгованість (т.1 а.с. 111-117).
71. Також відповідач звертає увагу суду на те, що підприємство із значною затримкою отримує субвенції на надання пільг та житлових субсидій населенню.
72. Суд апеляційної інстанції зазначає, що одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз". Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі за текстом - Порядок).
73. Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку - ПАТ "Нафтогаз України" (позивачу) (Порядок №20 від 11.01.2005).
74. Тобто, держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
75. На виконання зазначеного вище Порядку за участю як позивача так і відповідача укладались Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України.
76. Так, спільними протокольними рішеннями, які були прийняті у період грудня 2016 року - квітень 2017 року та договору про організацію взаєморозрахунків від 07.11.2017 №65/332-6 погашено повністю заборгованість відповідача перед позивачем за Договором купівлі-продажу природного газу № 4643/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016.
77. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підписання Спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Держава, шляхом запровадження спеціалізованих нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між сторонами даного спору, чим внесла в господарські правовідносини відповідача та позивача елементи адміністративного та бюджетного права.
78. Покладення обов'язків щодо оформлення та підписання відповідних документів, у даному випадку Спільних протокольних рішень, на органи державної влади, позбавило відповідача можливості самостійно впливати в повній мірі на правовідносини за договором купівлі-продажу природного газу стосовно виконання обов'язку з оплати обсягів природного газу.
79. Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, при цьому у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ (т.1 а.с.53-70).
80. Підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, позивач у такий спосіб виявив своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений відповідачу природний газ, з огляду на визначені у спільних протокольних рішеннях призначення платежів щодо сплати коштів за природний газ за рахунок відшкодування державою наданих у цей період населенню пільг та субсидії.
81. Враховуючи, що державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, що фактично, усуває відповідача від процесу розподілу грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків відповідача грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, у зв'язку з чим змінюються періоди та сума заборгованості нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
82. Відповідно до п. 2.1 Статуту Могилів - Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик", підприємство створено з ціллю задоволення потреб територіальної громади міста Могилів-Подільський, фізичних осіб, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, які проживають, розміщуються або здійснюють діяльність на території міста послугами гарячого водопостачання, теплопостачання (центральне опалення) та іншими видами послуг.
83. Судом встановлено, що згідно пункту 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
84. Відповідач зазначив, що фактично штрафні санкції нараховано на заборгованість, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати населенням за спожиті послуги з централізованого опалення.
85. Тобто, можливість Могилів - Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик" відповідати за своїми обов'язками щодо оплати за спожитий природний газ безпосередньо залежить від рівня своєчасної та належної оплати за спожиті послуги з централізованого опалення населенням.
86. З матеріалів справи вбачається, що позивач звертаючись до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою, не надав доказів понесення збитків у зв'язку з простроченням оплати за постачання газу за договором №4643/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016 року.
87. Проте, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги, та може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
88. Зважаючи на факт виконання відповідачем основного зобов'язання щодо сплати вартості отриманого природного газу, скрутний фінансовий стан останнього, специфіку його господарської діяльності, а також необхідність врахування інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50% забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.
89. Доводи скаржника, що судом першої інстанцій не враховано інтереси позивача, що є обов'язковим для застосування статті 233 ГК України, суд відхиляє, оскільки, виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, що передбачено положеннями статті 13 ГПК України.
90. Судом встановлено, що позивач не надав до суду доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов Договору.
91. Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
92. Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що судом в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 року у справі №902/459/20 підлягає залишенню без змін.
93. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
94. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
95. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
96. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
97. Таким чином, апелянтом не надано до суду допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
98. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/459/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 144 376,68 грн. підлягає залишенню без змін.
99. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі №902/459/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 144376,68 грн. без змін.
2. Справу №902/459/20 повернути Господарському суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "14" грудня 2020 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.