ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 грудня 2020 року Справа № 918/394/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Демидюк О.О.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу відповідача 1 - Приватного підприємства "Ремтехбуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року у справі №918/394/20 (повний текст складено 10 серпня 2020 року, суддя Бережнюк В.В.)
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до відповідача 1 - Приватного підприємства "Ремтехбуд"
до відповідача 2 - ОСОБА_1
про стягнення солідарно 85201,87 грн. боргу
Рішенням господарського суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року у справі №918/394/20 частково задоволено позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Ремтехбуд" та до ОСОБА_1 про стягнення солідарно 85201,87 грн. боргу. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Ремтехбуд" на користь АТ КБ "Приватбанк" 40380,45 грн. заборгованості за кредитом. Солідарний боржник ОСОБА_1 . Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 40380,45 грн. заборгованості за кредитом. Солідарний боржник Приватне підприємство "Ремтехбуд". Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів 14519,55 грн. заборгованості за кредитом, 13410,84 грн. боргу по процентах за користування кредитом, 16891,03 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Також присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Ремтехбуд" та з ОСОБА_1 по 498,07 грн. витрат по оплаті судового збору на користь АТ КБ "Приватбанк".
Вказане рішення мотивоване тим, що зважаючи на відсутність обумовленої сторонами у заявах від 03 лютого 2014 року відповідальності у вигляді пені та розміру процентів, безпідставним є зарахування банком частини коштів, які сплачувались відповідачем по кредиту, в рахунок сплати процентів та пені. Із врахування викладеного, судом здійснено перерахунок заявленого позивачем до стягнення боргу по тілу кредиту та встановлено, що обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи є заборгованість відповідача-1 у розмірі 40 380,45 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Ремтехбуд" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року, скасувати частково оскаржуване рішення в частині стягнення з Приватного підприємства "Ремтехбуд" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 40380,45 грн. заборгованості за кредитом та витрати по сплаті судового збору та прийняти нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства "Ремтехбуд" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 25583,72 грн. заборгованості за кредитом та витрати по сплаті судового збору.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03 лютого 2014 року шляхом підписання заяви про приєднання. Проте, суд першої інстанції неправильно дослідив та в свою чергу не оцінив виписки Приватного підприємства "Ремтехбуд" по АТ КБ "Приватбанк" за березень, травень, грудень 2018 року та за грудень 2019 року.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2020 року у справі №918/394/20 поновлено Приватному підприємству "Ремтехбуд" строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ремтехбуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року у справі №918/934/20 та роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Від позивача - АТ КБ "Приватбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 лютого 2014 року Приватним підприємством "РЕМТЕХБУД" підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - заява). Згідно цієї заяви відповідач - 1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі -Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://ргіvatbank.ua. які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 03 лютого 2014 року (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Так, у справі наявна заява на відкриття рахунку та анкета про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, підписана та скріплена печетками позивача та відповідача-1. Із заяви вбачається, що відкрито рахунок номер НОМЕР_1 .
Відповідно до договору відповідачу - 1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Згідно Довідки від 06.04.2020 р. про розміри встановлених клієнту ПП "РЕМТЕХБУД" кредитних лімітів: 20.11.2015 р. було встановлено 50 000,00 грн. розмір ліміту; 03.04.2016 р. було встановлено 50 000,00 грн. розмір ліміту; 09.08.2016 р. було встановлено 75 000,00 грн. розмір ліміту; 07.09.2016 р. було встановлено 95 000,00 грн. розмір ліміту; 07.11.2016 р. було встановлено 170 000,00 грн. розмір ліміту; 14.12.2016 р. було встановлено 120 000,00 грн. розмір ліміту; 21.12.2016 р. було встановлено 120 000,00 грн. розмір ліміту; 27.12.2016 р. було встановлено 130 000,00 грн. розмір ліміту; 16.01.2017 р. було встановлено 200 000,00 грн. розмір ліміту.
У матеріалах справи наявна банківська виписка про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 клієнта ПП "РЕМТЕХБУД", із якої вбачається, що останній за період з 07.09.2018 р. по 24.01.2020 р. активно користувався кредитними коштами та наявний залишок заборгованості по цьому кредитному рахунку за клієнтом за відомостями позивача складає 54 900,00 грн.
Відповідно до пункту 3.18.1.16 Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
У відповідності з частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із пунктом 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Як зазначено в пункті 3.18.1.3. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.
Відповідно до пункту 3.18.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
Відповідно до пункту 3.18.1.6. Умов, ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms- повідомлення або інших).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав своєчасно та у повному обсязі, надавши відповідачу - 1 кредитний ліміт в розмірі 200 000,00 грн.
Користування кредитними коштами підтверджено банківською випискою по відповідному рахунку.
Станом на час розгляду справи у суді зі сторони ПП "РЕМТЕХБУД" не надано доказів про повне повернення Банку кредитних коштів та погашення боргу.
19 листопада 2015 року між ОСОБА_2 , як поручителем, та АТ КБ "Приватбанк", як кредитором, укладено Договір поруки № POR1447920645861 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки ОСОБА_2 за виконання зобов'язання ПП "РЕМТЕХБУД", які випливають з Кредитного договору.
Відповідно до пункту 1.1. договору поруки предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ПП "РЕМТЕХБУД" (Боржник) зобов'язань за угодами -приєднання до:
розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом (-за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. "Угоди 1" - 33% річних; -за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. "Угоди 1" - 66% річних);
б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.1.17 Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 55 000,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч).
Згідно з пунктом 1.2. договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою 1 та Угодою 2" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Відповідно до пункту 1.5. Договору поруки, у випадку невиконання Боржником зобов'язань за "Угодою 1/або Угодою 2", Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні Боржники.
Зважаючи на наявність згаданого договору поруки, що укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк", позивач з огляду на непогашення боргу за користування кредитними коштами зі сторони ПП "РЕМТЕХБУД" по рахунку за номером № НОМЕР_1 , просить солідарно стягнути з Приватного підприємства "РЕМТЕХБУД" та ОСОБА_1 заборгованість по договору про надання банківського обслуговування №б/н від 03 лютого 2014 року в розмірі 54 900 грн. 00 коп.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В обґрунтування підсудності звернення позивача з даним позовом до господарського суду про стягнення солідарно з юридичної особи та фізичної особи позивач посилається на те, що пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України визначене, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином, вищевикладена правова норма відносить до компетенції господарських судів дві категорії справ: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого (тобто зобов'язання) є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
При цьому, друга складова пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України не містить обмежень щодо суб'єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб'єктний склад зобов'язання, в забезпечення виконання якого було укладено правочин.
У свою чергу, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (частина 1 статті 45 ГПК України).
За змістом частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів.
Положення пункту 1 частини першої статі 20 ГПК України не пов'язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, з об'єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов'язанням.
Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб'єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя фізичної особи, який уклав правочин в забезпечення виконання зобов'язання відповідача-1 (суб'єкта господарської діяльності).
За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року № 2121-III (з наступними змінами і доповненнями) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно вимог статті 204 Цивільного кодексу України укладений між сторонами кредитний договір № б/н від 04 липня 2014 року, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас, вимогами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.
Крім того, згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до статей 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Судами встановлено, що укладення кредитного договору підтверджується копією заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та правил банківських послуг, а також копією витягу з "Умов та правил надання банківських послуг".
Факт належного виконання позивачем зобов'язання по наданню кредиту підтверджується копією довідки про розміри встановлених кредитних лімітів, а також копією виписки по рахунку НОМЕР_1 , з якої вбачається наявність дебетованого сальдо на поточний рахунок боржника.
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що порушення відповідачем - 1 своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів підтверджується виписками по рахунках, на яких обліковується прострочена заборгованість за кредитом, та з яких вбачається відсутність повного погашення боргу, та часткова його наявність на час розгляду справи у суді першої інстанції.
У відзиві відповідач 1 посилається на факт часткової оплати заявленого до стягнення боргу, та вказує, що сплатив 32 140,27 грн. У якості доказу цього надав банківську виписку за період з 01 січня 2019 року по 28 грудня 2019 року, з 05 вересня 2018 року по 28 грудня 2018 року.
Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повної сплати заборгованості відповідачем-1. Останній визнав наявність у нього боргу перед банком, проте не погоджується з його сумою, погоджуючись із розміром заборгованості (за мінусом 32140,27 грн. від заявлених банком 54 900,00 грн.) - 22 759,73 грн.
Аргументуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідач - 1 неналежним чином виконав умови договору банківського обслуговування № б/н від 03.02.2014 року чим порушив умови вказаного договору та вказані обставини позбавили позивача права на вчасне повернення наданих останнім кредитних коштів, що у свою чергу призвело до виникнення основної заборгованості по сплаті кредиту. Окрім того, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем - 2 своїх договірних зобов'язань відповідно до договору поруки №POR1447920645861 від 19 листопада 2015 року, порушивши пункт 1.2. договору поруки, оскільки відповідно до останнього у випадку невиконання Боржником зобов'язань за "Угодою 1/або Угодою 2", Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні Боржники.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом та пені, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
З дослідженого судами вбачається, що у Заяві відповідача на відкриття рахунку від 03 лютого 2014 року та Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 03 лютого 2014 року процентна ставка не зазначена, вимог щодо сплати комісії за обслуговування не вказано.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом і пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщених на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємну частину договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за обслуговування та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови.
Колегія суддів вважає, що Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який міститься в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03 лютого 2014 року шляхом підписання заяви про приєднання.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісії за користування кредитом, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та Постанові Касаційного господарського суду від 30 вересня 2019 року у справі №916/2755/18.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Наявні в матеріалах справи надані Банком виписки по рахунку ПП "Ремтехбуд" за період з 18 квітня 2018 року по 26 березня 2020 року свідчать про те, що відповідач використовував кредитний ліміт та сплачував кошти у його погашення.
Згідно розрахунку заборгованості зі сторони відповідача-1 були сплачені наступні суми: 52514,54 грн., 7500,00 грн., 2970,00 грн., 769,22 грн., 12736,25 грн., 51851,38 грн., 212,52 грн., 100,00 грн.
Поряд із цим, із виписок позивача вбачається, що сплачені відповідачем-1 кошти частково зараховувалися Банком в рахунок сплати процентів та погашення нарахованої банком пені.
Так, у розрахунку заборгованості, представленому зі сторони банку вказується, що банк здійснював зарахування коштів, що поступали на рахунок зі сторони відповідача-1, в рахунок сплати процентів у таких сумах: 552,29 грн., 1137,18 грн., 898,33 грн., всього 2 587,80 грн. Також Банк здійснював зарахування коштів, що поступали, в рахунок сплати пені у розмірі: 2000 грн., 5000,00 грн., 4 931,75 грн., всього 11 931,75 грн. Загальний розмір складає 14 519,55 грн.
Після здійснення зарахування коштів Банком в рахунок сплати процентів та пені, за відомостями Банку у відповідача 1 наявна заборгованість по тілу кредиту у розмірі 54 900,00 грн.
Оскільки місцевий суд визнав неправомірним нарахування процентів та пені, то відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені та її розмір.
Відтак, Банк неправомірно в односторонньому порядку здійснив такі зарахування, та не зарахував ці кошти у рахунок погашення заборгованості за кредитом у загальному розмірі - 14 519,55 грн.
Вказану суму (14 519,55 грн.) суди розцінюють та зараховують як кошти, що були сплачені відповідачем-1 саме в рахунок погашення кредиту.
Крім цього, відповідачем 1 надано заключні виписки за період 01.01.2019 р. - 28.12.2019 р. та 05.09.2018 р. - 28.12.2018 р. по рахунку № НОМЕР_2 (формування номерів банківських рахунків відповідно до Національного стандарту України "Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні. (IBAN Registry 2009. NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010" згідно з постановою Правління Національного Банку України № 162 від 28.12.2018 "Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні"), та вказав, що сплатив 32 140,27 грн. у якості погашення кредиту, проте на його переконання Банк не врахував ці кошти при пред'явленні позову.
Із виписок наданих відповідачем вбачається, що вони сформовані через систему Приват24 та із сайту blob.https:csm.24.privatbank/ua, за період 01 листопада 2019 року - 28 грудня 2019 року, 05 вересня 2019 року - 28 грудня 2019 року, 01 січня 2019 року - 28.12.2019 року.
У виписці сформованій через Приват24 за період 01 листопада 2019 року - 28 грудня 2019 року вказано, що був вчинений оборот по кредиту у сумі 4931,75 грн. Боржник здійснив платіж у вказаній сумі 26 грудня 2019 року. Призначення платежу - автоматичне погашення простроченої заборгованості. 27 грудня 2019 року зараховано ці кошти у погашення пені згідно договору банківського обслуговування.
У виписці сформованій із сайту blob.https:csm.24.privatbank/ua за період 01 січня 2019 року - 28 грудня 2019 року вказано, що були вчинені поповнення коштів по рахунку № НОМЕР_2 . А саме: призначення платежу "поповнення обігових коштів" - 04.02.2019 р. у розмірі 5 000,00 грн., 05.02.2019 р. - 2500,00 грн., 07.03.2019 р. - у розмірі 5 000,00 грн.
Із цієї ж виписки вбачається, що у дні поповнення обігових коштів були здійснені і списання коштів з рахунку у аналогічних сумах: 04.02.2019 року у розмірі 5 000,00 грн. та 05.02.2019 року - 2 500,00 грн. - погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 16.07.2018 року; 07.03.2019 року - 5 000,00 грн. - призначення платежу "погашення згідно договору банківського обслуговування", проте не вказано якого саме.
У виписці сформованій із сайту blob.https:csm.24.privatbank/ua за період 05 вересня 2019 року - 28 грудня 2019 року вказано, що були вчинені поповнення коштів по рахунку № НОМЕР_2 . А саме: призначення платежу "поповнення обігових коштів" - 14.12.2018 року у розмірі 1 000,00 грн., 27.12.2018 р. - 2 000,00 грн.; 05 вересня 2018 року - у розмірі 5 280,00 грн.-"оплата. за. кор. проек. - кошт. док. "Рек. з. надб. мас. прим. р/с. по. вул.Вишнева11 смт.Володимирець".
Поряд з тим, із цієї ж виписки вбачається, що у дні поповнення обігових коштів були здійснені і списання коштів з рахунку у аналогічних сумах: 14.12.2018 року у розмірі 1000,00 грн. та 05 вересня 2018 року - у розмірі 5 280,00 грн. - погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 16 липня 2018 року; 27 грудня 2018 року - 2000,00 грн.; - призначення платежу "погашення згідно договору банківського обслуговування", проте не вказано якого саме.
Отже, оскільки кошти, які надходили на рахунок зі сторони відповідача - у той же день в аналогічних сумах були списані з цього ж рахунку, тому місцевим судом правомірно не прийнято відомості, що викладені у поданих відповідачем-1 виписках як докази відсутності заборгованості по кредиту у заявленому відповідачем розмірі.
Інших доказів, які б підтверджували сплату коштів у погашення кредиту матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом та пені задоволенню не підлягають.
Зважаючи на відсутність обумовленої сторонами у заявах від 03 лютого 2014 року відповідальності у вигляді пені та розміру процентів, місцевий суд прийшов до правильного висновку про безпідставність зарахування банком частини коштів, які сплачувались відповідачем по кредиту, в рахунок сплати процентів та пені.
Із врахування викладеного, колегією суддів перевірено здійснений місцевим судом перерахунок заявленого позивачем до стягнення боргу по тілу кредиту та встановлено, що обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи є заборгованість відповідача-1 у розмірі 40380,45 грн. (54 900 грн. - 14 519,55 грн.).
Щодо вимог до поручителя про солідарне стягнення заборгованості колегія суддів зазначає наступне.
Наявність укладеного Договору поруки підтверджується договором поруки від 19 листопада 2015 року.
До істотних умов договору поруки відносяться визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Зі змісту договору поруки від 19 листопада 2015 року вбачається, що предметом цього договору є надання поруки ОСОБА_1 перед Кредитором ПАТ КБ "ПриватБанк" за виконання ПП "РЕМТЕХБУД" (Боржник) зобов'язань за угодами -приєднання до:
1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом (-за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. "Угоди 1" - 33% річних; -за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. "Угоди 1" - 66% річних);
б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.1.17 Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 55 000,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч).
1.1.2. до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг Угода 1, по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом (-за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2. "Угоди 2" - 36% річних; -за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2. "Угоди 2" - 56% річних);
б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені в Угоді 2;
в) кредиту в розмірі 55 000,00 грн.
Згідно з пунктом 1.2 Договору поруки Відповідач 2 відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Пунктом 1.5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов'язань за "Угодою 1/або Угодою 2", Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
У даній справі Банк надав суду докази, що ОСОБА_1 , укладаючи Договір поруки від 19.11.2015 року, погодив у письмовому вигляді та взяв на себе зобов'язання відповідати за зобов'язанням ПП "РЕМТЕХБУД", які стосуються користування коштами по рахунку № НОМЕР_1 . Вказане підтвердив також відповідач-1 у відзиві.
Слід зауважити, що ОСОБА_1 є керівником (директором) ПП "Ремтехбуд". Вказана особа підписала Заяву на відкриття рахунку та Заяву про приєднання до умов та правил від 03.02.2014 р., та Договір поруки від 19.11.2015 р.
Порука не є припиненою на підставі статті 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, оскільки в пункті 4.1 Договору поруки сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки, тобто порука є дійсною до 19 листопада 2030 року.
Враховуючи умови Договору поруки та вимоги чинного законодавства, суди прийшли до висновку, що у відповідача-2 як поручителя виник солідарний обов'язок погасити заборгованість з кредитного ліміту.
Приватне підприємство "Ремтехбуд" у апеляційній скарзі посилається на неправильне дослідження та оцінку місцевим судом виписок з АТ КБ "Приватбанк" за березень, травень, грудень 2018 року та за грудень 2019 року. На підтвердження зазначеного до апеляційної скарги додано копії заключних виписок з 03 березня 2018 року по 21 березня 2018 року по рахунку № НОМЕР_2 , з 11 травня 2018 року по 11 травня 2018 року №UA473333910000026003054709939, з 30 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року по рахунку № НОМЕР_3 .
Відповідно до частин 2, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1 та 3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з частиною 4 статті 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
З матеріалів справи колегією суддів вбачається, що апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, відтак у разі наявності документів про сплату боргу міг подати вказані докази під час розгляду справи саме місцевим судом. Однак, банківські виписки за вказаний період не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Також відповідач не був позбавлений можливості у порядку частини 4 статті 80 ГПК України письмово та завчасно повідомити суд першої інстанції про неможливість подання у встановлений законом строк доказів, та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у встановлений строк.
Таким чином, доводи відповідача 1, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ремтехбуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року у справі №918/394/20 залишити без змін.
Рішення господарського суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року у справі №918/394/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №918/394/20 повернути до господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "14" грудня 2020 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.