ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 грудня 2020 року Справа №924/632/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючий суддя Дужич С.П.,
суддя Коломис В.В.,
суддя Саврій В.А.
при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
- у Господарському суді Хмельницької області
відповідача - Григорук С.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Господарським судом Хмельницької області апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 серпня 2020 року, суддя Кочергіна О.В., м. Хмельницький, повний текст складено 04 вересня 2020 року, у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради
про стягнення 6 315 530,14 грн. - основного боргу, 546 664,65 грн. - пені, 390 681,92 грн. - 3% річних, 706 642,46 грн. - інфляційних втрат
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст. ст. 42, 46 ГПК України. Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції з Господарським судом Хмельницької області, заяв про відвід суддів не заявлялось.
22 травня 2020 року, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до КП "Тепловик" про стягнення 7 959 529,17 грн., з яких: 6 315 530,14 грн. - основного боргу, 546 664,65 грн. - пені, 390 681,92 грн. - 3% річних, 706 642,46 грн. - інфляційних втрат.
03 вересня 2020 року, рішенням господарського суду Хмельницької області даний позов було частково задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача 6 315 530,14 грн. - основного боргу, 390 681,92 грн. - 3% річних, 706 642,46 грн. - інфляційних втрат, 273 332,33 грн. - пені (зменшено на 50%) та 119 392,79 грн. - судового збору.
КП "Тепловик", у своїй апеляційній скарзі, просить рішення скасувати в частині задоволених вимог у розмірі 1 370 656,71 грн. щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат і 50% пені та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від впливу на розподіл отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків відповідача грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Також, не погоджується з позицією АТ "НАК "Нафтогаз України", що розрахунки за природний газ здійснювалися власними коштами з порушенням строків визначених умовами Договору №Ю15/1718-БО-34 тому, що грошові зобов'язання між сторонами по цьому Договору в частині розрахунків за поставлений природний газ регулювались відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Крім того, вважає, що відповідно до розрахунків КП "Тепловик" різниці в тарифах на теплову енергію, які затверджені фінансовим управлінням та органами місцевого самоврядування, заборгованість держави по різниці в тарифах перед КП "Тепловик" становить 35 867 958,00 грн. - населення; 6 097 591,00 грн. - бюджетні організації та установи, що підтверджується розрахунками обсягу заборгованості, тобто, якби держава виконала свої зобов'язання перед КП "Тепловик" і повернула борг з різниці в тарифах, підприємством було б повністю погашено усю заборгованість по споживанню природного газу.
Так само, вважає, що позивачем, при здійснення розрахунку інфляційних втрат обчислено інфляцію за період часу, коли борг існував менше 15 днів та обраховано за місяць, коли мав бути здійснений платіж, а не з наступного місяця. Тим більше, що кошти з розподільчого рахунку позивачу надходили кожного дня і встановити заборгованість неможливо.
АТ "НАК "Нафтогаз України" у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні 273 332,33 грн. - 50% пені та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити повністю, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки суд першої інстанції не з'ясував обов'язкових умов, при яких можливе зменшення неустойки, зокрема, не встановив перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також не дав об'єктивної оцінки чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеня виконання зобов'язань, причини невиконання або неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
КП "Тепловик", у відзиві на апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, з підстав, зокрема, викладених у своїй апеляційній скарзі, та враховуючи, що підприємство є збитковим, і борг держави перед ним вкладає 62,5 млн. грн., а задовольняючи суму пені і 3% річних суд в повній мірі відшкодував збитки, понесені позивачем.
13 жовтня 2020 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрито АТ "НАК "Нафтогаз України" було поновлено строк на оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 27 серпня 2020 року, відкрито провадження за його скаргою, зупинено дію оскаржуваного рішення і розгляд справи призначено на 02 грудня 2020 року.
02 листопада 2020 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрито провадження за скаргою КП "Тепловик" і вирішено розглядати її в одному провадженні з апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України".
26 і 30 листопада 2020 року, ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду було задоволено клопотання:
- представника КП "Тепловик" і вирішено проводити судове засідання в режимі відеоконференції з Господарським судом Хмельницької області, враховуючи технічну можливість на її проведення 03 грудня 2020 року;
- представника АТ "НАК "Нафтогаз України" і вирішено проводити судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою додатку EASYCON.
У судовому засіданні представник відповідача надав свої пояснення відносно доводів та вимог апеляційних скарг, просить задоволити скаргу КП "Тепловик", а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог у розмірі 1 370 656,71 грн. щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат і 50% пені, як таке, що прийняте всупереч вимогам матеріального і процесуального права, прийнявши нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Крім того, представник відповідача висловив свою правову позицію щодо апеляційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України", вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, на зв'язок за допомогою додатку EASYCON не вийшов, хоча був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, а також про задоволення його клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.
Враховуючи вимоги ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що учасники по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, за наявності відповідного клопотання, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого і пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:
30 серпня 2017 року, між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та КПЕТГ "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (надалі - КП "Тепловик"), як споживачем, було укладено Договір №1015/1718-БО-34 постачання природного газу, згідно умов якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у період з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року 1550 тис. м3 природного газу за ціною 9 488,64 грн. за 1000 м3 (з ПДВ), а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору і використовувати виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами /організаціями. (а.с.18-28)
Відповідно до п.3.7 Договору №1015/1718-БО-34, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом прийому-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до п.6.1 Договору №1015/1718-БО-34, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.6.3 Договору №1015/1718-БО-34, споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством,
- у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" (пп.1).;
- в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1 цього Договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу (пп.2).
Пунктом 8.2 Договору №1015/1718-БО-34 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього Договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
12 січня 2018 року, між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору постачання природного газу №1015/1718-БО-34 від 30 серпня 2017 року, відповідно до умов якої змінено розмір пені, передбаченої п.8.2 Договору до 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Також, 02 квітня, 07 червня, 08 серпня, 07 вересня 2018 року, між сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору №1015/1718-БО-34 №№2,3,4,5, якими змінювалась кількість та фізико-хімічні показники природного газу і продовжено строк дії Договору до 30 вересня 2018 року. (а.с.29-33)
У період з жовтня 2017 по березень 2018 року, на виконання умов Договору №1015/1718-БО-34, АТ "НАК "Нафтогаз України" поставило КП "Тепловик" за актами приймання-передачі природного газу:
- від 31 жовтня 2017 року на суму 619 408,93 грн.;
- від 30 листопада 2017 року на суму 1 614 966,53 грн.;
- від 31 грудня 2017 року на суму 705 043,91 грн.;
- від 31 січня 2018 року на суму 1 462 816,19 грн.;
- від 28 лютого 2018 року на суму 2 031 707,59 грн.;
- від 31 березня 2018 року на суму 2 084 160,80 грн., а всього на загальну суму 8 518 103,95 грн. (а.с.34-39)
Прийнявши природний газ у зазначеній кількості, відповідач провів його оплату у розмірі 2 202 573,81 грн., з яких:
- 1 102 573,81 грн. - сплачено шляхом розподілу коштів за теплову енергію на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18 червня 2014 року;
- 1 100 000,00 грн. - проведено КП "Тепловик" самостійно. (а.с.40-42)
Остання оплата з призначенням платежу - згідно Договору №1015/1718-БО34 від 30 серпня 2017 року була проведена 05 листопада 2018 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №1044 "Питання акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" від 14 грудня 2016 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06 березня 2019 року було затверджено Статут Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", згідно якого змінено тип компанії на приватне АТ та змінено найменування компанії на АТ "НАК "Нафтогаз України". (а.с.37)
22 травня 2020 року, оскільки КП "Тепловик" не провів повну оплату за Договором, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до КП "Тепловик" про стягнення 7 959 529,17 грн., з яких: 6 315 530,14 грн. - основного боргу, 546 664,65 грн. - пені, 390 681,92 грн. - 3% річних, 706 642,46 грн. - інфляційних втрат. (а.с.1-7)
03 вересня 2020 року, рішенням господарського суду Хмельницької області даний позов було частково задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача 6 315 530,14 грн. - основного боргу, 390 681,92 грн. - 3% річних, 706 642,46 грн. - інфляційних втрат, 273 332,33 грн. - пені (зменшено на 50%), а також 119 392,79 грн. - судового збору. (а.с.146-151)
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець, як постачальником, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З матеріалів справи встановлено, що 30 серпня 2017 року, між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Тепловик", було укладено Договір №1015/1718-БО-34 постачання природного газу, згідно умов якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у період з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року 1550 тис. м3 природного газу за ціною 9 488,64 грн. за 1000 м3 (з ПДВ), а споживач зобов'язується використовувати виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами /організаціями та оплатити його на умовах цього Договору.
Відповідно до п.6.1 Договору №1015/1718-БО-34, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач свої зобов'язання за Договором №1015/1718-БО-34 виконав у повному обсязі та поставив за період з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року відповідачу природний газ на суму 8 518 103,95 грн.
Відповідач прийнявши зазначений обсяг природного газу, свої зобов'язання по його оплаті виконав не в повному обсязі, сплативши не користь позивача 2 202 573,81 грн., з яких:
- 1 102 573,81 грн. - сплачено шляхом розподілу коштів за теплову енергію на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18 червня 2014 року;
- 1 100 000,00 грн. - проведено КП "Тепловик" самостійно і таким чином допустив заборгованість у сумі 6 315 530,14 (8 518 103,95 - 2 202 573,81) грн. за поставку природного газу по Договору №1015/1718-БО-34 постачання природного газу від 30 серпня 2017 року.
Господарським судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений газ в сумі 6 315 530,14 грн.
В цій частині рішення сторонами по справі не оскаржується, проте, АТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджується з прийнятим рішенням щодо зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З даного приводу, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
В мотивувальній частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року зазначено, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Згідно із ч.3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом суду, який виходячи з інтересів сторін та враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, причини неналежного ним виконання зобов'язання, період прострочення виконання зобов'язання, наслідків його порушення, відповідності розміру неустойки (штрафу, пені), що стягується, її наслідкам, поведінку винної особи (вжиття чи невжиття нею заходів щодо виконання зобов'язання, добровільне усунення нею порушення та його наслідків), а також те, що відповідач є підприємством, яке створене з метою надійного і безперервного виробництва та забезпечення населення, підприємств та організацій тепловою енергією, заборгованістю держави по відшкодуванню різниці в тарифах на надану теплову енергію населенню, які затверджені фінансовим управлінням та органами місцевого самоврядування, у 35 867 958,00 грн., дійшов правомірного висновку про можливість зменшення розміру заявленої і підставно нарахованої пені на 50% до 273 332,33 грн., а тому апеляційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз "України" не підлягає задоволенню.
В свою чергу, відповідач у своїй апеляційній скарзі просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 390 681,92 грн. - 3% річних, 706 642,46 грн. - інфляційних втрат і 273 332,33 грн. - 50% пені, нарахованої позивачем, що у загальному складають 1 370 656,71 грн.
За приписами ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи заявлений позивачем період нарахування, суми боргу, проведені оплати, дійшов висновку про арифметичну правильність стягнутих з відповідача 3% річних у розмірі 390 681,92 грн. та 706 642,46 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 546 664,65 грн. - пені судом враховується, що за приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.8.2 Договору №1015/1718-БО-34, у разі прострочення споживачем оплати він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, розмір якої 12 січня 2018 року Додатковою угодою №1 сторонами був змінений до 15,3% річних.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 546 664,65 грн. - пені, суд апеляційної інстанції встановив, що остання нарахована в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про правомірність та вірність її нарахування.
Посилання відповідача на те, що затвердженням Кабінетом Міністрів України 18 червня 2014 року Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, він був усунутий від механізму сплати за поставки газу, колегією суддів оцінюються критично та відхиляються як безпідставні, оскільки п.6.2. Договору №1015/1718-БО-34 визначено порядок оплати за природний газ зазначено, що споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання".
Враховуючи, що КП "Тепловик" придбавав природний газ для виробництва теплової енергії та її подальшого постачання споживачам (бюджетним установам /організаціям), на відповідача, як споживача за Договором №1015/1718-БО-34 поширюється ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та застосовується порядок оплати, визначений в п.п.1 абз.2 п.6.2. Договору №1015/1718-БО-34.
Частиною 1 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі рахунки зі спеціальним режимом використання) рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.
Приписами ч.3 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.
Таким чином, законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку. Водночас, частиною першою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" імперативно визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.
Частинами 4, 5 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Отже, ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановлені сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах четвертій та п'ятій статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання вимог ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 18 червня 2014 року №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" (надалі - Порядок №217).
Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що він визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Отже, в силу ч.ч.4, 5 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядок №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов'язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (п.п. 3, 4, 5, 6 Порядку №217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками (п.п. 8, 9, 14 Порядку №217).
Тобто, положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.
Разом з тим, Порядок №217 не стосується договірних зобов'язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.
Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №921/12/19, від 21 лютого 2018 року у справі №910/16072/16, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №903/918/19.
Аналіз приписів ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18 червня 2014 на виконання ст. 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.
Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов'язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.
Визначений Порядком №217 (п.п.8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов'язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.
Таким чином, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (п.8.2. Договору №1015/1718-БО-34), а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку ч.2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов'язань до теплопостачальної організації, як суб'єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з приписами статей 78, 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як комунальним унітарним підприємством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов'язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов'язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу ст. 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 315 530, 14 грн. - основного боргу, 273 332,33 грн. - пені, 390 681,92 грн. - 3% річних, 706 642,46 грн. - інфляційних втрат, у решті суми позову належить відмовити.
Інші заперечення, викладені у апеляційних скаргах, також не знайшли свого підтвердження під час їх розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі наведеного, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази, надані сторонами, перевіривши об'єктивність прийняття рішення судом першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Судові витрати за подачу апеляційних скари, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв'язку з відмовою в їх задоволенні, покладаються на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд, -
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 серпня 2020 року у справі №924/632/20 залишити без змін, а апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Матеріали справи №924/632/20 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.